Рішення № 38901913, 06.05.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" травня 2014 р. Справа № 906/313/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дрозд М.В. - довіреність 31207 від 19.12.13р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 15.04.14р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (с.Словечне, Житомирська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с. Словечне, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 5332,10 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5332,10 грн. основного боргу за неналежне виконання договору купівлі - продажу необробленої деревини №141 від 10.06.2012р. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2012 року між Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" (продавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №141 (а.с. 8-10).

Згідно п.1.1 договору за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі IV кварталу 2012 року, який відбувся 31 серпня 2012р., Продавець передає у власність на умовах франко-нижній склад Продавця, пиловник хвойний (товар) /лоти №684.1, 684.2, 684.3, 725.1, 725.2, 725.3, 739.1, 739.2, 739.3, 742.1, 742.2, 742.3, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

На підставі пункту 1.3. Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 19.02.2007р. №42 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2007р. за №164/13431) та Регламенту біржі Продавець продає, а Покупець купує товар для власної переробки (п.1.2 договору).

Право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акта його приймання-передачі (п.1.3 договору).

Згідно п.4.1, п.4.2 договору ціна на товар встановлена в гривнах за 1 куб. м на умовах франко-нижній склад Продавця згідно Аукціонного свідоцтва про результати проведення аукціону із продажу ресурсів IV кварталу 2012 року необробленої деревини складає 13604,00 грн.

Згідно п.7.1 договору платіж (передплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку - фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 15389,08грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та довіреностями, долученими до матеріалів справи (а.с.14-18).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 10056,98грн., внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 5332,10 грн.

13.12.2013р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості (а.с.11), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (11122, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)

- на користь Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Сабурова,13, ід. код 00991953) 5332,10 грн. заборгованості, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.05.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.