Постанова № 38900670, 14.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року Справа № 813/6966/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача Бунака О.В., Гордійчука С.М.,

відповідача Онисько З.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю «Габен» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Габен» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652210 від 16.08.2013р.

Вказаними рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в загальній сумі 339645 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо заниження ним податку на прибуток в 3 та 4 кварталах 2012 року внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу валових витрат у вказані періоди суми проведеної постачальником позивача дооцінки вартості ріпаку та вартості наданих ДТГО «Львівська залізниця» послуг з перевезення вантажів. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Так, позивач зазначає, що можливість зміни сторонами договору договірної ціни на товар не суперечить положенням Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України. Вказує, що за положеннями ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності, які включають собівартість придбаних товарів, робіт чи послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 Податкового кодексу України. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Окрім цього зазначає, що надані ДТГО «Львівська залізниця» послуги з перевезення вантажів підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, повністю оплачені, а тому правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав зазначених в позовній заяві, поданих додаткових поясненнях та письмових доказах. Просять адміністративний позов задовольнити, визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000652210 від 29.08.2013р.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення. Зазначив, що позивачем безпідставно відображено у складі валових витрат проведену дооцінку вартості придбаного ріпаку, оскільки сторони при укладенні договору поставки ріпаку досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі щодо ціни договору, на час проведення такої дооцінки вказаний в договорі товар фактично був відвантажений позивачу, а тому умови договору поставки були виконані. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що у ТзОВ «Габен» відсутні були підстави для відображення збільшеної вартості ріпаку у складі валових витрат.

Крім цього, позивачем не представлено до перевірки всіх необхідних первинних документів, зокрема планів та заявок на перевезення вантажу, які б підтверджували вартість наданих залізницею послуг та надавали б право позивачу відносити такі до складу валових витрат. Тому, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують фактичне надання послуг ДТГО «Львівська залізниця» з перевезення вантажів, позивачем безпідставно відображено вартість таких у складі валових витрат.

З цих підстав представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

На підставі направлень на перевірку від 22.07.2013р., виданих ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі: відповідач, ДПІ у Франківському районі), відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Габен» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.06.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт № 137/22-10/38243699 від 16.08.2013р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652210 від 29.08.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 339645,00 грн., в тому числі 271716,00 грн. основного платежу та 67929,00 штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п.138.8, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, пп. 138.10.4, п. 138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в загальній сумі 271716,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 166810,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 104906,00 грн.

Вказані порушення вимог податкового законодавства полягають у тому, що позивачем неправомірно включено до витрат проведену дооцінку ріпаку в 3 кварталі 2012 року на загальну суму 437585,00 грн., а саме: 03.09.2012р. на суму 321 486,00 грн., товар отримано 30.08.2012р. та 28.09.2012р. на суму 116099,00 грн., товар отримано 19.09.2012р., чим завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів за 3 квартал 2012 року. Крім цього, ТзОВ «Габен» віднесено до складу валових витрат вартість послуг ДТГО «Львівська залізниця» з перевезення вантажів, які не підтверджені відповідними документами, які б підтверджували фактичне надання таких послуг.

З цього приводу судом встановлено наступне:

Щодо проведеної дооцінки ріпаку продовольчого.

29 серпня 2012 року між ПрАТ «Агрофірма «Зоря ім.Плютинського» (Продавець) та ТзОВ «Габен» (Покупець) укладено договір № 116/12 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (т. 1 а.с. 31-32). За умовами вказаного договору Продавець зобов'язується продати Покупцю ріпак продовольчий (товар) у кількості, у строки і на умовах, передбачених в договорі, а Покупець зобов'язується своєчасно здійснити його оплату та прийняти Товар на умовах даного договору. Передача Товару здійснюється на умовах EXW франко елеватор (с.Зоря, Рівненського району, Рівненської області). Приймання Товару по кількості та якості проводиться в момент його отримання від Продавця. Оплата за Товар проводиться протягом 30 днів з моменту отримання Покупцем Товару. Фактом отримання Товару є підписання сторонами видаткових накладних. Продавець має право здійснити дооцінку товару до ринкової ціни при її зростанні до здійснення Покупцем остаточної оплати.

На підтвердження отримання від ПрАТ «Агрофірма «Зоря ім.Плютинського» ріпака продовольчого позивачем долучено до матеріалів справи накладні № 1269 від 30.08.2012р. в кількості 1071,620т. та № 1336 від 19.09.2012р. в кількості 386,995т. (т.2 а.с. 151-152). Факт поставки товару не заперечується відповідачем, підтверджується висновками акту перевірки та наявними в матеріалах справи документами, в суду не виникає сумніву щодо достовірності таких, а тому згідно з п.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України такий факт не повинен доказуватись.

03.09.2012р. та 28.09.2012р. ПрАТ «Агрофірма «Зоря ім.Плютинського» у зв'язку зі зміною ринкової вартості ріпака продовольчого надіслано позивачу листи про проведення дооцінки поставленого товару на суму 321486,00 грн. та 116098,50 грн. відповідно (т.2 а.с. 153-154).

Оплата отриманого позивачем по вказаних вище накладних ріпака продовольчого станом на 03.09.2012р. та 28.09.2012р. в повній мірі проведена не була, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 155-223) та карткою рахунку 631 за вересень 2012 року (т.3 а.с. 18).

03.09.2012р. між позивачем та ПрАТ Агрофірма «Зоря ім.Плютинського» укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 116/12 від 29.08.2012р. щодо зміни ціни поставленого згідно з накладною № 1269 від 30.08.2012р. товару (т. 1 а.с.33), а 28.09.2012р. - додаткову угоду № 2 щодо поставленого товару згідно з накладною № 1336 від 19.09.2012р. (т.1 а.с. 34).

Судом встановлено, що вказані додаткові угоди не суперечать умовам п.4.1 договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 116/12 від 29.08.2012р., так як на момент їх укладення позивачем не було проведено остаточного розрахунку за придбаний товар.

Вартість придбаного позивачем ріпаку продовольчого, з урахуванням проведеної його дооцінки, відображена позивачем в декларації по податку на прибуток за 3 квартал 2012 року у складі валових витрат.

Щодо надання транспортних послуг.

16.07.2012р. між Державним територіально-галузевим обєднанням «Львівська залізниця» (Залізниця) та ТзОВ «Габен» (Замовник) укладено договір № Л/М/12/2907/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (т.1 а.с.35-37). Вказаним договором врегульовано взаємовідносини між сторонами щодо надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги на умовах попередньої оплати. Розмір оплати та періодичність її внесення визначається Замовником виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця на підставі перевізних документів, накопичувальних карток та ін. списує з наявних в коді Замовника авансових сум належні залізниці кошти. По закінченні кожного місяця Залізниця надає Замовнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну.

Додатком № 1 до договору, сторонами договору узгоджено ставки послуг, які надаються Залізницею.

На підтвердження наданих Залізницею послуг та їх вартості позивачем долучено до матеріалів справи копії виписок з особових рахунків клієнта, довідки про надані послуги та проведені розрахунки при перевезенні вантажів, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подання, забирання вагонів та маневрову роботу, залізничні накладні, накопичувальні картки та податкові накладні.

Вартість наданих Залізницею послуг з перевезення вантажів включено позивачем до складу витрат на збут в податкових деклараціях по податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2012 року.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинам суд керується наступними положеннями законодавства України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі Кодекс) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу).

Витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначено п. 138.8 ст. 138 Кодексу і до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.140.2 ст. 140 Кодексу у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.3 Закону).

Відповідно до п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. (далі Положення), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п.2.2 Положення).

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до ч. 2 ст. 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем не представлено суду доказів та не надано пояснень з приводу обґрунтованості висновків про завищення позивачем валових витрат внаслідок відображення в податковій звітності вартості дооцінки ріпаку продовольчого та наданих залізницею транспортних витрат. В акті перевірки не зазначено в чому саме полягала невідповідність первинних документів позивача вимогам законодавства України.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача щодо аналізу вказаних правовідносин, суд надає перевагу поясненням представників позивача, які обґрунтовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Так, дослідивши подані позивачем документи на предмет відповідності їх вказаним вище положенням законодавства, судом встановлено, що такі документи оформлені належним чином, в повній мірі відображають зміст господарських операцій, а тому могли враховуватись позивачем при відображенні таких операцій в бухгалтерському та податковому обліках.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача з приводу того, вартість проведеної дооцінки ріпаку продовольчого не могла бути відображена позивачем у складі витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції з додатками до нього, накладними про отримання товару, залізничними накладними, вантажно-митними деклараціями та платіжними дорученнями, а можливість їх врахування при обчисленні об'єкту оподаткування передбачена положеннями статей 138 та 140 Податкового кодексу України.

Крім цього, судом встановлено, що факт надання ДТГО «Львівська залізниця» транспортних послуг та їх вартість підтверджується представленими позивачем належним чином оформленими залізничними накладними, відомостями плати за користування вагонами, відомостями плати за подання, збирання вагонів та маневрову роботу, виписками з особового рахунку, податковими накладними та карткою рахунку 631 за 2012 рік, що спростовує висновок податкового органу про відсутність у позивача первинних документів, які підтверджують факт надання таких послуг.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вищевикладене, та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки № 137/22-10/38243699 від 16.08.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Судові витрати у розмірі 2294,00 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000652210 від 16.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 339645 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 271716,00 грн. та штрафними санкціями - 67929,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Габен» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.