Постанова № 38899949, 21.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2987/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.

за участі секретаря: Тельдекової Н.В.,

за участю:

представників позивача: Замкової М.О., Волошиної М.В.,

представника відповідача: Щербатюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та бездіяльності посадових осіб, визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 22.08.2013 року ВП №39325421,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та бездіяльності посадових осіб, визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 22.08.2013 року ВП №39325421.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.08.2013 року постановою заступника начальника Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №39325421 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 2850 грн. на підставі виконавчого листа від 02.08.2013 року №2-1209.

30.12.2013 року Ленінський ВДВС Луганського МУЮ закрито виконавче провадження №39325421 на підставі п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено відповідну постанову.

22.08.2013 року Ленінським ВДВС Луганського МУЮ винесено постанову №39325421 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 285 грн.

14.02.2014 року старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №320 від 22.08.2013 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 285,00 грн., про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42098484 від 14.02.2014 року.

29 квітня 2014 року позивач надав на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просив суд визнати неправомірним рішення відповідача про стягнення з позивача виконавчого збору та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.08.2013 року ВП №39325421 з підстав, визначених у адміністративному позові від 25.04.2014 року №01-02-54/2147.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просили суд визнати неправомірним рішення відповідача про стягнення з позивача виконавчого збору та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.08.2013 року ВП №39325421.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав суду письмові заперечення на позов в яких просив суд відмовити у задоволенні позову (а.с.54-57).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», код ЄДРПОУ 05451150, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.05.1994 за № 13821050020002601 (а.с. 30-33, 34, 35)

В судовому засіданні встановлено, що постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 15.08.2013 відкрито виконавче провадження ВП № 39325421 з примусового виконання виконавчого листа №2-1209 виданого 02.08.2013 року Перевальським районним судом про стягнення з ПАТ «Луганськгаз» на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 2850 грн. п. 2 якої запропоновано боржнику добровільно погасити суму протягом 7 днів з дня винесення постанови (а.с. 68)

При цьому, згідно супровідного листа вказана постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу ПАТ «Луганськгаз» 19.08.2013 року (а.с. 67), а отримана позивачем у справі лише 22.08.2013, що підтверджено даними журналу реєстрації вхідної документації ПАТ «Луганськгаз» (а.с. 95-176).

22.08.2013 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 285,00 грн. (а.с.74).

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 29.08.2013 зупинено виконавче провадження ВП № 39325421 у зв'язку з внесенням ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (а.с. 70)

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З наведеного вбачається, що боржник повинен отримати постанову про відкриття виконавчого провадження та, як слід, вчинити дії з її виконання або відмовитися від її виконання з повідомленням причин невиконання або без будь-якого повідомлення таких причин.

Обов'язковою умовою вчинення дій з примусового виконання рішення є обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження.

Боржник має право самостійно виконати рішення та лише невикористання такого права є підставою для його примусового виконання.

Державний виконавець на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору повинен встановити, що має місце свідоме невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Контроль за отриманням поштової кореспонденції, якою направляється постанова про відкриття виконавчого провадження, є засобом встановлення факту ухилення від виконання рішення, а не засобом контролю за діями боржника.

Як вже зазначено судом раніше постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2013 направлена боржнику виконавчого провадження та позивачу у даній справі лише 19.08.2013 та отримана останнім 22.08.2013, чим було порушено його право на добровільне виконання рішення та/або його оскарження, що є порушенням норм п. 4.1.1. абзацу першого Інструкції № 74/5 «Про проведення виконавчих дій», яким передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Як було встановлено судом держаний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, приймаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору 22.08.2013 року, не повідомив про це у встановлений строк боржника та не пересвідчився, що боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2013 року та почав проводити дії по примусовому виконанню рішення.

Тобто, на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 22.08.2013 позивач не був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1209 виданого 02.08.2013 року Перевальським районним судом.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду переконливих доказів отримання позивачем постанови від 22.08.2013 про стягнення з нього виконавчого збору.

Так, відповідачем не надано суду супровідного листа до вказаної постанови або журналу реєстрації вихідної кореспонденції Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції за відповідний період.

Виходячи з наведеного суд вважає обґрунтованим посилання представника позивача на те, що про існування постанови про стягнення виконавчого збору від 22.08.2013 позивачу стало відомо 14.04.2014 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження.

Таким чином, строк звернення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до суду з позовом про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 22.08.2013 не пропущено.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем у позовній заяві пунктом других позовних вимог заявлено вимоги скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.08.2013 року ВП №39325421.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати противоправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору винесену Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції 22 серпня 2013 року ВП №39325421.

Позовні вимоги в частині визнання неправомірним рішення відповідача про стягнення з позивача виконавчого збору є необґрунтованими, так як під час розгляду справи встановлено, що відповідач окремі рішення, окрім постанови про стягнення виконавчого збору від 22.08.2014 не приймав, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для визнання відсутнього рішення неправомірним.

Позивачем, при поданні позовної заяви, до матеріалів адміністративного позову додано платіжні доручення № 5/194 та № 5/193 від 08.05.2014 року про сплату судового збору за заявлені немайнові вимоги у розмірі 73,08 грн. та за заявлені майнові вимоги у розмірі 182,70 грн., відповідно (а.с. 28, 29).

Згідно вимог ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.05.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.05.2014 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та бездіяльності посадових осіб, визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 22.08.2013 року ВП №39325421 - задовольнити частково.

Визнати противоправною та скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ВП № 39325421 від 22.08.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (код ЄДРПОУ 05451150) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 26 травня 2014 року.

Суддя О.П. Островська