Постанова № 38899919, 16.05.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а-255/14

справа № 760/6286/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Букіній О.М.

при секретарі : Назарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС 3 взводу 1-го батальйону ДПС полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві сержанта міліції Серветника Дмитра Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2014 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій інспектора ДПС 3 взводу 1-го батальйону ДПС полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві сержанта міліції Серветника Дмитра Олександровича протиправними та скасування постанови серії ПС1 № 233075 від 26.12.2013 року.

Свої вимоги мотивує тим, що Інспектором ДПС 3 взводу 1 батальйону полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в Києві, сержантом міліції Серветником Дмитром Олександровичем складено Протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 372841 від 26.12.2013 р. та на цій підставі винесено Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПСІ № 233075 від 26. 12.2013 p., якою накладено на позивача штраф у розмірі 255 грн.

Позивач зазначає, що вказані дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, а акти індивідуальної дії є протизаконними, виходячи з того, що Відповідачем порушення в даному випадку не могло мати місця, оскільки остання рухалася по Столичному шосе зі швидкістю 75 км/год, про що вона також наголошувала при встановленні суб'єктом владних повноважень обставин при скоєнні правопорушення. Позивач вважає, що пристрій Трукам, показами якого керувався інспектор ДAI, міг бути несправний, внаслідок чого швидкість, ним зафіксована, була вище реальної швидкості руху автомобіля Позивачки.

В зв»язку з вищевикладеним, просила позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Інспектором ДПС 3 взводу 1 батальйону полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в Києві, сержантом міліції Серветником Дмитром Олександровичем було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 372841 від 26.12.2013 р. та винесено Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПСІ № 233075 від 26. 12.2013 p. за порушення п.12.1 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн. (а.с.5-6).

Дана постанова була винесена з урахування всіх вимог ст. 256, 283 КУпАП.

В даному випадку правопорушення було виявлено та зафіксовано інспектором ДПС, який склав протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 255 КУпАП, протоколи про адміністративне правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ за частиною третьою і шостою статті 121 КУпАП та частинами третьою і четвертою ст. 122 КУпАП.

Пункт 3 ст. 222 КУпАП надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені ч.1, ч.2, ч. 4, ч. 5 ст. 121, ч.1, ч. 2 ст. 122 КУпАП працівниками Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ, які мають спеціальні знання.

Судом встановлено, що сержант міліції Серветник Д.О. є працівником Державтоінспекції МВС,та відповідно до закону має право на складання протоколу про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного штрафу, а отже постанова серії ПСІ № 233075 від 26. 12.2013 року винесена правомірно.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з відповідної постанови серії ПСІ № 233075 від 26.12.2013, що 26.12.2013 року о 14 год. 11 хв. в м. Києві на Столичному шосе ОСОБА_1 рухалась зі швидкістю 97 км/год. при цьому перевищила на 37 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом Трукам 600800.

Згідно протоколу Серія АБ2 №372841 від 26.12.2013 року вбачається, що позивач погодилася з допущеними порушеннями ПДР зазначивши, що поспішала.

Таким чином, посилання позивача на те, що остання рухалася зі швидкістю 75 км/год. спростовується поясненнями самої позивачки, що містяться у вказаному вище протоколі.

Посилання представника позивача на те, що застосований відповідачем прилад «Трукам» був несправний та такий, що не пройшов необхідні випробування та державну сертифікацію, суд вважає недоведеним належними доказами по справі.

Відтак, твердження позивача у справі щодо невідповідності використовуваного відповідачем приладу для фіксації швидкості руху транспортних засобів та неналежності доказів на підтвердження вчиненого ним правопорушення за яке відповідачем 26.12.2013 року на нього накладено стягнення не можуть бути прийняті судом до уваги.

Що ж стосується тверджень позивача у справі, що відповідач порушив порядок накладення на нього адміністративного стягнення, що передбачений до застосування під час вирішення справ щодо адміністративних порушень судом, то вони не заслуговують на увагу суду, оскільки накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП вирішено відповідачем з дотриманням правил ч.ч.4,5,6 ст. 268 КУпАП.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Керуючись статтями 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: