Рішення № 38899529, 27.05.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/130/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ковальова О. О.Номер провадження 22-ц/788/1008/14 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Семеній Л. І., Кононенко О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Гранфінресурс » на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Гранфінресурс », третя особа - Приватне підприємство « Грандфінресурс »

про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача у якій просив : визнати недійсним договір №221444 від 05.09.2013 року, стягнути сплачені ним на користь відповідача кошти в сумі 12265,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що при укладенні договору відповідач діяв без ліцензії, з використанням пірамідальної схеми, а діяльність відповідача є такою, що ввела його в оману щодо істотних умов договору.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ « Гранфінресурс » ( далі - ТОВ ) про визнання договору недійсним та стягнення коштів - задоволено.

Визнано недійсним договір №221444 від 05.09.2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП « Грандфінресурс ».

Стягнуто з ТОВ на користь ОСОБА_3 12265 грн. 00 коп. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому вказує, що суд безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочину та застосував наслідки у вигляді повернення позивачці сплачених за договором коштів. Зазначає, що діяльність ТОВ не є функціонуванням « пірамідальної схеми », а доводи позивача щодо укладання угоди внаслідок обману спростовуються ст. 15 додатку №2 до договору.

Також зазначає, що оспорюваний договір містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами.

При цьому вказує, що діяльність ТОВ є комерційною, не відноситься до фінансових послуг та не потребує ліцензування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правочин вчинено з використанням нечесної підприємницької діяльності, що вводить оману, оскільки позивач сплатив кошти не за одержання товару чи послуги, а за можливість одержання права на отримання позики за рахунок залучення інших споживачів, що свідчить про наявність пірамідальної схеми. Внаслідок цього оспорюваний договір в силу ч. 6 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» є нікчемним, оскільки його недійсність прямо встановлена законом. Окрім того, своє рішення суд мотивував також і тим, що умови даного договору є несправедливими для споживача, для укладення договору з позивачем відповідач повинен був отримати у встановленому законом порядку відповідну ліцензію.

Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2013 року між сторонами було укладено договір №221444 разом з додатками про надання послуг з метою отримання грошової позики в сумі 225 000 грн. на капітальний ремонт житла на умовах діяльності програми " Альянс Україна " ( далі - Програма, а.с. 7-13 ).

До цього договору 05.09.2013 року між позивачем, відповідачем та третьою особою було підписано додаткову угоду про заміну сторони в зобов'язанні, за якою права та обов'язки адміністратора Програми перейшли від ПП « Грандфінресурс » до ТОВ ( а.с. 13 ).

Згідно з п. 1.1 вищевказаного договору, адміністратор, за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на отримання учасником грошової суми на умовах діяльності Програми, в тому числі : сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування; організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, надати учаснику відповідну суму, заявлену для отримання на умовах діяльності Програми; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору, учасник в день підписання договору сплачує одноразовий комісійний внесок та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачує загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає заявлені для отримання грошові суми та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності Програми.

Відповідно до ст. 4 договору, його укладено у двох однакових примірниках, по одному для кожної із сторін. Цей договір не є поворотною фінансовою допомогою. Усі додатки, зміни та доповнення до нього є його невід'ємною частиною. Підписання угоди є свідченням того, що сторони повністю розуміють її значення та умови, правові наслідки, що вона не носить характеру фіктивного або удаваного правочину, і що договірні умови є обов'язковими для виконання ( а.с.7 ).

Згідно з п. 1.3 ст. 1 додатку № 2 до договору, його предметом є послуги з формування реєстру учасників Програми, метою яких є отримання відповідної грошової суми.

Після вчасної сплати чергового загального платежу учасник набуває право брати участь у найближчому заході, коли фонд реєстру є достатнім ( п. 4.1 ст. 4 додатку №2 ).

Конкретні умови отримання учасником заявленої суми визначені у ст. 5 цього додатку.

Адміністратор гарантує учаснику надати відповідну грошову суму за умови виконання останнім всіх умов договору і додатків до нього ( ст. 12 додатку №2 ).

Учасник підтверджує, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника адміністратора, уважно прочитав та зрозумів умови додатку №2 та правові наслідки, що засвідчує своїм підписом ( ст. 13 додатку №2 ).

На виконання умов договору, позивач сплатив 12 265 грн. 00 коп., що складається з суми одноразового комісійного внеску в розмірі 7875,00 грн., щомісячного чистого внеску в розмірі 1250,00 грн., адміністративних витрат в розмірі 945,00 грн., 1250,00 грн. щомісячного чистого внеску та 945,00 грн. адміністративних витрат ( а.с. 14-16 ).

Із умов договору вбачається, що позивач сплачував зазначені кошти не за сам товар, тобто гроші, які він бажав отримати, а за дозвіл отримати позику. Передбачувана позика сплачується із коштів учасників групи і ні договір, ні умови Програми не передбачають залучення власних коштів ТОВ.

З наведеного слідує, що предметом оспорюваної угоди є надання учаснику Програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою отримання заявленої до надання грошової суми.

Оплатні послуги адміністратора при виконанні споживачем всіх умов договору забезпечують не можливість, а реальне отримання останнім грошової суми за рахунок фонду реєстру, який формується з чистих внесків його та інших учасників, з наступним повним погашенням цієї суми своїми внесками.

До того ж при невиконанні цього обов'язку, настає відповідальність, передбачена ст. 9 додатку №2.

Таким чином, позивач за оспорюваним договором виявив бажання отримати кошти, добровільно скориставшись наданими йому послугами, і у кінцевому результаті не за рахунок залучення інших споживачів.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно вела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо замовчує їх існування.

Проте підстави для визнання укладеного між сторонами договору недійсним, передбачені ст.ст. 229 та 230 ЦК України, позивачем не доведені, достатніми доказами ці вимоги позивачем не обгрунтовані.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України « Про захист прав споживачів », забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність ( дії або бездіяльність ), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України « Про захист прав споживачів » закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття « пірамідальна схема » не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до « пірамідальної схеми ».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України « Про захист прав споживачів » дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обовязкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації « пірамідальної схеми » необхідна наявність усіх зазначених ознак. Їх відсутність виключає можливість визнання схеми як « пірамідальної », тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

За наявності наведених вище доказів та обставин, суд першої інстанції необґрунтовано зробив висновок про застосування відповідачем нечесної підприємницької практики, помилки та про нікчемність укладеного між сторонами договору у зв'язку з тим, що діяльність відповідача носить ознаки пірамідальної схеми, яка є забороненою та тим, що вона вводить споживача в оману.

Проте, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що права на надання фінансових послуг у ТОВ немає.

Пунктом 3 частини 1 ст. 9 Закону « Про ліцензування певних видів господарської діяльності » унормовано, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає господарська діяльність, зокрема, із надання фінансових послуг.

Згідно з пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 1 Закону « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг » під фінансовою установою слід розуміти юридичну особу, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги ( операції ), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Такими фінансовими послугами, як зазначено у пунктах 2, 6, 11 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, вважаються довірче управління фінансовими активами, надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту та адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Водночас п. 4 ч. 1 ст. 34 даного Закону передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліценції ( ч. 2 ст. 34 вказаного Закону ).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для укладення договору з позивачем відповідач повинен був отримати у встановленому законом порядку відповідну ліцензію.

Тому вчинення ним цього правочину без відповідного дозволу ( ліцензії ) в силу ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ст. 227 ЦК України, є підставою для визнання договору недійсним.

Виходячи з правових наслідків недійсності правочину, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12265 грн. 00 коп. на повернення внесених ним за договором платежів.

На підставі викладеного, рішення суду відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні, з виключенням з мотивувальної частини рішення висновків суду про нікчемність укладеного між сторонами договору, а також про його недійсності з підстав нечесної підприємницької практики, обману та помилки.

Стягнення на користь позивача 12265 грн. 00 коп. по суті є правильним, тому рішення суду в цій частині, відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Гранфінресурс » задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2014 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо нікчемності укладеного між ОСОБА_3 та приватним підприємством « Грандфінресурс » договору, а також щодо його недійсності з підстав нечесної підприємницької практики, обману та помилки.

В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -