Ухвала суду № 38898383, 22.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

22 травня 2014 року справа № 813/2370/14

15 год. 49 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Олексяк І.Р.,

за участю:

представника позивача Кінаша В.В.,

представника відповідача Кірєєва А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комплекс-ПРО" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправними дій і скасування рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комплекс-ПРО" звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо складання 24.01.2014р. акта №9-л/1 про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки та акта №9-л планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рівня та інженерного обладнання належить до 4 і 5 категорій складності, та скасувати прийняті акти.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Заява мотивована тим, що оскаржувані акти не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому їх висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у справі заперечив. Просив суд у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю, виходячи з наступного.

Суд встановив, що в межах цього спору позивач оскаржує дії відповідача щодо складання 24.01.2014р. акта №9-л/1 про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки та акта №9-л планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рівня та інженерного обладнання належить до 4 і 5 категорій складності, та просить суд скасувати вказані акти.

При вирішенні клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно з п.8 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553 (далі - Порядок), за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках. Зазначений акт є підставою для прийняття органом ліцензування рішення щодо спроможності суб'єкта господарювання провадити господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Відповідно до п.13 вказаного Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки складається відповідний акт.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під актом, слід розуміти прийняте у формі офіційного письмового документа рішення державного чи іншого органу, яке породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23.06.97р. № 2-зп, справа № 3/35-313), який зазначає, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Суд звертає увагу на те, що оскаржувані акти є засобами документування дій контролюючого органу, в яких відображається результат практичної діяльності уповноважених на їх складення осіб, що має значення для прийняття суб'єктом владних повноважень певного управлінського рішення чи вчинення дії.

Вказані документи є виключно носіями доказової інформації, носять проміжний характер та не є обов'язковими для виконання позивачем, не супроводжуються державним примусом, тобто не є правовими актами індивідуальної дії.

Крім того, вони безпосередньо не порушують прав позивача і не можуть породжувати спір між сторонами, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правові наслідки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує рішення органу ліцензування щодо спроможності суб'єкта господарювання провадити господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, прийняте на основі акта перевірки.

Зважаючи на викладене, оскаржені позивачем акт №9-л/1 про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки та акт №9-л планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рівня та інженерного обладнання належить до 4 і 5 категорій складності не мають ознак рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання 24.01.2014р. акта №9-л/1 про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки та акта №9-л планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рівня та інженерного обладнання належить до 4 і 5 категорій складності суд зазначає таке.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені в оскаржуваних актах, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження можуть бути дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.

З огляду на наведене, суд вважає, що акт відмови від проведення перевірки та акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому їх висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у Постанові від 10.09.2013 р. № 21-237а13, яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У сукупності вказані обставини унеможливлюють розгляд поданого позивачем позову у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комплекс-ПРО" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправними дій і скасування рішення, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд роз'яснює позивачу, що вказаний спір не підлягає розгляду в судовому порядку, незалежно від виду судочинства, а тому при закритті провадження в адміністративній справі, підстави для зазначення компетентного суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1. ст.157, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.Клопотання представника відповідача задовольнити.

2.Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комплекс-ПРО" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправними дій і скасування рішення - закрити.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комплекс-ПРО" судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) 08грн.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було проголошено згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст ухвали суду складений і підписаний 27.05.2014р.

Суддя (підпис) А.Г.Гулик

Згідно з оригіналом

Суддя А.Г.Гулик