Рішення № 38898275, 21.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р.Справа № 916/908/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Миколаєнко Д.Л. за довіреністю від 07.09.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕЛЕНА - КРАЇНА"

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛЬГА"

про стягнення 558408,03 грн., --

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗЕЛЕНА - КРАЇНА" (далі - Позивач) звернулось до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛЬГА" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення боргу по договору купівлі - продажу посилаючись на наступне.

Між сторонами у справі 27 березня 2013 р. укладений договір купівлі- продажу № ЗК 270313/4-ПК, відповідно до п.1.1 якого Продавець (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (Відповідача) засоби захисту рослин (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплати Товар у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, конкретний асортимент, кількість та ціна Товару на кожну окрему партію зазначаються у додаткових та/або накладних на передачу Товару, що є невід'мною частиною Договору. Окремою партією Товару є партія Товару, що вказана в межах однієї, підсипаної Сторонами даного Договору, накладній на передачі Товару (видатковій). У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості та якості Товару, що визначені у додатках до Договору та накладних на передачу Товару (видаткових), привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та якості Товару, що визначені у додатках до Договору та накладних на передачу Товару (видаткових).

На виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець отримав Товар у сумі 431298 грн. Частку товару відповідач сплатив і таким чином за ним залишився борг в сумі 301 908,60 грн.

На вказану суму боргу відповідачеві на підставі п.4.5 Договору нараховано відсотки за користування товарним кредитом в сумі 173899,35 грн. ( розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до п.7.2 Договору, ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідачеві за період з 02.10.2013 р. по 18.04.2014 р. - 140 днів прострочення оплати нараховано пені в сумі 15 054,07 грн.

Відповідно до п.7.3 Договору відповідачеві нарахований штраф в розмірі 10 % від розмірі несвоєчасно сплаченої суми в сумі 30 190,86 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано за той же період 3% річних в сумі 3 474,01 грн.

Відповідно до п.4.8 договору відповідачеві нараховано індекс інфляції на суму боргу що становить 33 881,14 грн. (розрахунок у матеріалах справи)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 625, 692,694 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду, з 3-х що відбулись, не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним ( поштові повідомлення у справі). Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

Справа розглянута за правилами ст. 75 ГПК України.

Розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області від 07 квітня 2014 р. у зв'зку з перебування судді Никифорчука М.І. на лікарняному дана справа передана на розгляд судді Демешину О.А.

Розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області від 14 квітня 2014 р. у зв'зку з виходом судді Никифорчука М.І. з лікарняного дана справа передана на розгляд судді Никифорчуку М.І.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У відповідності до ст. 629 зазначеного кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно із абз. 1 ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 ст. 611 у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона піддягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами - вказаним договором, додатком № 1 до договору, видатковою накладною № 1978 від 07.05.2013р., довіреністю до накладної № 8 від 7 травня 2013 р.., випискою банку від 12.04.2013 р., розрахунком заборгованості.

Проаналізувавши надані докази, суд приймає їх до уваги як такі, що доводять правомірність вимог Позивача та наявності у відповідача боргу перед позивачем в зазначеній сумі. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Таким чином, з боку відповідача було порушені як умови договору так і вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору або закону та забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Посилання позивача на вищенаведені ним норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги прокурора є законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕЛЕНА - КРАЇНА" - задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ОЛЬГА" (66820, Одеська, обл., Ширяївський район, с. Копійкове, вул. Молодіжна, 50, код ЄДРПОУ 22515348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕЛЕНА - КРАЇНА" (02166, м. Київ, пр-кт Лісовий, 39, код ЄДРПОУ 37508774): суму основного боргу в розмірі 301 908 (триста одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 60 коп., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 173899 (сто сімдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 35 коп., пені в сумі 15 054 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 07 коп., штраф в розмірі 10 % від розміру несвоєчасно сплаченої суми в сумі 30 190 (тридцять тисяч сто дев'яносто) грн. 86 коп., 3% річних в сумі 3474 (три тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 01 коп., індекс інфляції на суму боргу в розмірі 33 881 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 14 коп. та судовий збір в сумі 11 168 (одинадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 16 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2014р.

Суддя Никифорчук М.І.