Рішення № 38898237, 20.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 р. Справа № 914/1406/14

За позовом: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», м. Конотоп Сумської області

до відповідача: Військової частини А 3913, м. Моршин Львівської області

про: стягнення 806 643,43 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з капітального ремонту блоків та агрегатів для відновлення вертольотів № 240-13 від 02.07.2013 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Рибець В.М. - юрисконсульт (довіреність № 3636 від 13.12.2013 р.)

від відповідача: Кульчицький М.А. (довіреність № 443 від 19.05.2014 р.)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 20.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до Військової частини А 3913 про стягнення 806 643,43 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з капітального ремонту блоків та агрегатів для відновлення вертольотів №240-15 від 02.07.2013 року.

Ухвалою суду від 22.04.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.05.2014 року.

19.05.2014 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву вх.№2517/14 про зменшення позовних вимог та зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму 793320,00 грн. у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу. Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2012 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відтак, що стосується заявленого зменшення позовних в частині стягнення 793320,00 грн. основного боргу, то в даному випадку у зв'язку з погашенням боргу відповідачем після подання позовної заяви до суду має місце не зменшення позовної вимоги, а виконання відповідачем своїх зобов'язань. Тому, в даному випадку наявні підстави для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог. Окрім того, у відповідності до даної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 25560,12 грн. пені, 7042,07 грн. 3 % річних, 49185,84 грн. інфляційних нарахувань. Відтак, оцінивши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог та зміну підстав позову, суд дійшов висновку, що фактично вона містить також заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних. В цій частині суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог, оскільки в даному випадку позивач збільшує період нарахування штрафних санкцій, а відтак, має місце збільшення кількісних показників заявлених позовних вимог. Отже, в цій частині заява про зменшення позовних вимог та зміну підстав позову підлягає до задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору № 240-15 від 02.07.2013 року в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 793320,00 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, в якій по суті міститься заява про збільшення позовних вимог, а також поданому 19.05.2014 року через канцелярію суду поясненні вх.№21431/14.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 19.05.2014 року через канцелярію суду відзиві вх.№21482/14 на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що 12.05.2014 року Самбірське управління державної казначейської служби у Львівській області фактично здійснило оплату згідно договору №240-13 від 02.07.2013 року на рахунок позивача згідно платіжного доручення №10 від 08.05.2014 року на загальну суму 793320,00 грн. Стосовно решти суми заборгованості, то військова частина А3913 фінансується за кошти державного бюджету через державну казначейську службу України, відтак, заборгованість виникла не з вини військової частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.07.2013 року між Військовою частиною А3913 (Замовник) та Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (Виконавець) укладено Договір №240-13 про надання послуг з капітального ремонту блоків та агрегатів для відновлення вертольотів, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався надати в порядку та на умовах цього Договору послуги з капітального ремонту трьох автоматів перекосу 8-1950-000, капітального ремонту двох хвостових валів трансмісії 8А-1516-000, капітального ремонту трьох карданних валів приводу вентилятора 8А-6314-00, балансування втулки рульового гвинта 246-3904-000 з лопатями рульового гвинта 246-3928-000 (далі разом агрегати).

У свою чергу згідно з п.1.2. Договору Замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги в порядку та у строки, передбачені Договором.

У пункті 3.1. Договору сторони погодили, що загальна вартість послуг за Договором (ціна договору) складає 793320 (сімсот дев'яносто три тисячі триста двадцять) грн. 00 коп., яка включає відшкодування всіх витрат Виконавця та плату за надані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання наданих послуг від 13.12.2013 р., підписаним відповідачем та скріпленим його печаткою.

У свою чергу відповідач своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 793320,00 грн.

05.02.2014 року позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою негайного перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів в розмірі 793320,00 грн.

Як вбачається з відповіді на претензію № 47 від 17.02.2014 р. відповідач визнав основний борг та зобов'язався сплатити його.

12.05.2014 року відповідачем повністю погашена основна заборгованість перед позивачем у розмірі 793320,00 грн., що підтверджується долученою до відзиву на позовну заяву засвідченою копією платіжного доручення № 10 від 08.05.2014 року.

З урахуванням прийнятої судом заяви позивача про збільшення позовних в частині стягнення штрафних санкцій, позивач просить суд стягнути з відповідача 25560,12 грн. пені, 7042,07 грн. 3 % річних, 49185,84 грн. інфляційних нарахувань.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли договірні відносини на підставі Договору про надання послуг з капітального ремонту блоків та агрегатів для відновлення вертольотів № 240-13 від 02.07.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами підтверджується підписаним сторонами Актом приймання наданих послуг від 13.12.2013 р.

Відповідно до п.4.1. Договору оплата Замовником наданих Виконавцем послуг здійснюється шляхом безготівкового грошового переказу на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання акту приймання наданих послуг, з можливістю відтермінування платежу до 30 календарних днів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Прийнявши виконані позивачем роботи, відповідач всупереч умовам Договорів не провів своєчасної та повної оплати їх вартості.

Враховуючи положення п.4.1. Договору останнім днем розрахунку за надані позивачем послуги є 23.01.2014 року.

Погашення відповідачем основної заборгованості перед позивачем у розмірі 793320,00 грн. відбулось 12.05.2014 року, що підтверджується долученою до відзиву на позовну заяву засвідченою копією платіжного доручення № 10 від 08.05.2014 року з відповідною відміткою.

Згідно з п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, в частині стягнення з відповідача 793320,00 грн. основного боргу за Договором провадження у справі слід припинити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю, вказавши, що заборгованість виникла не з його вини.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність поданого позивачем розрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку, що нарахування 7042,07 грн. 3 % річних та 49185,84 грн. інфляційних нарахувань здійснено вірно та у відповідності із вимогами законодавства.

Що стосується стягнення пені, то суд не бере до уваги заперечення відповідача проти стягнення пені, оскільки останній у своєму відзиві на позовну заяву невірно посилається на п.2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, вказуючи, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій, а оскільки військова частина А3913 прострочила виконання грошового зобов'язання, тому до неї не слід застосовувати штрафні санкції.

Так, у відповідності до п.2.1. вказаної Постанови пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відтак, положення пункту 2.2. Постанови не підлягають застосуванню до конкретних спірних відносин між сторонами, а стосуються штрафних санкцій, передбачених абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, які застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання.

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати надання послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Разом з тим, у відповідності до п. 3 статті 83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2012 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, враховуючи, що Військова частина А3913 фінансується за кошти державного бюджету через державну казначейську службу України, виникнення заборгованості сталося не з вини відповідача, а також те, що станом на день прийняття рішення основний борг погашений у повному обсязі, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення, на 95 %. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 1278,00 грн. пені.

З урахуванням зазначеного, враховуючи прийняту судом заяву позивача про збільшення позовних в частині стягнення штрафних санкцій, а також зменшення судом заявленої пені на 95 %, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 7042,07 грн. 3 % річних, 49185,84 грн. інфляційних нарахувань та 1278,00 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 16132,87 грн. слід покласти на відповідача в повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 551, 610, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 230, 231, 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 3913 (81464, Львівська область, Самбірський район, м. Новий Калинів, пл. Авіації, 120; р/р 35210001006363 УДКУ у Львівській обл., МФО 825014; код ЄДРПОУ 07699476) на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25; п/р 26008001097579 в ПАТ КБ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300670; код ЄДРПОУ 12602750) 7042,07 грн. 3 % річних, 49185,84 грн. інфляційних нарахувань, 1278,00 грн. пені та 16132,87 грн. суми судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Припинити провадження в частині стягнення 793320,00 грн. основного боргу.

5. В решті позовних вимог у позові відмовити.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.05.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А