Ухвала суду № 38898010, 20.05.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Державного підприємства „Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Володимирецький держспецлісгосп" на рішення Рівненського міського суду від 17 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Володимирецький держспецлісгосп" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров"я та стягнення заробітної плати, втраченої внаслідок зменшення професійної працездатності , -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 04 листопада 2013 року звернувся до суду з позовом до Державного підприємства „Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Володимирецький держспецлісгосп" (далі-ДЛСЛАП „Володимирецький Держспецлісгосп") про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров"я та стягнення заробітної плати, втраченої внаслідок зменшення професійної працездатності.

Рішенням Рівненського міського суду від 17 січня 2014 року стягнуто з ДЛСЛАП „Володимирецький Держспецлісгосп" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.; на відшкодування заробітної плати, втраченої внаслідок зменшення професійної працездатності в сумі 11903 грн. 92 коп. за період 01 березня по 31 жовтня 2013 року та стягувати щомісячно по 1487 грн. 99 коп. за період із 01 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ДЛСЛАП „Володимирецький Держспецлісгосп", покликаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, вказує, що не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Покликаючись на норму ст. 1167 ЦК України вказує, що відповідальною особою за відшкодування моральної шкоди є особа, яка її завдала.

При цьому зазначає, що згідно акту форми Н-1 від 10 липня 2012 року про нещасний випадок пов"язаний з виробництвом, особою, яка завдала фізичного болю і моральних страждань для позивача є тракторист, який вдарив ОСОБА_1 та в подальшому здійснив на нього наїзд трактором.

Оскільки в матеріалах кримінальної справи № 21/68-12 містяться заяви ОСОБА_1 з проханням не розглядати матеріали справи по факту нанесення йому тілесних ушкоджень 06 липня 2012 року, то висновок суду про стягнення з відповідача втраченого заробітку є неправомірним.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх підставність.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 02 квітня 2012 року працює в ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп» на посаді інженера захисту лісу.

Відповідно посадової інструкції захисту лісу №95, затвердженої директором 04 квітня 2012 року, наказу про створення оперативно-виїзної мобільної групи від 23 квітня 2012 року №36-6 та графіку оперативних виїздів працівників лісової охорони на липень 2012 року, в ніч з 05 липня 2012 року на 06 липня 2012 року, ОСОБА_1 здійснюючи разом із лісничим ОСОБА_2 оперативний виїзд для проведення контролю щодо охорони лісу, на автодорозі сіл Рудка-Більська Воля зупинили трактор з лісопродукцією для перевірки наявності супровідних документів на вивіз лісу. На прохання про надання таких документів тракторист вдарив позивача по обличчю. Від отриманого удару позивач впав під колеса трактора, який почав рухатись і переїхав йому праву ногу. Такий факт підтверджується актом №1 форми Н-1 від 10 липня 2012 року про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, на підставі проведеного комісією, створеною Наказом ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп» розслідування нещасного випадку.

Внаслідок отриманих травм позивач із 31 липня 2012 року перебував на лікуванні з приводу закритого уламкового перелому кісток правої гомілки на межі с/Зн/3 зі зміщенням і наявністю металоконструкцій, що підтверджується довідкою №14 Поліклініки №3 Рівненської міської ради. Рішенням Рівненської міської МСЕК встановлено 65% втрати професійної працездатності та із 20 лютого 2013 року встановлено другу групу інвалідності, згідно довідки МСЕК серії РВН № 1507 від 25 лютого 2013 року.

Спеціальним законом, яким урегульовано питання відшкодування працівникові (застрахованій особі) за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної шкоди в разі нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, які призвели до втрати працівником працездатності, є Закон України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію абз. 4 ст. 1, підп. „є" п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей на 2007 рік зупинено.

Оскільки відділення Фонду на час виникнення спірних відносин, у зв"язку зі зміною спеціального закону, не має відповідати за завдану моральну шкоду, то в разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, установлених законом.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням трудових обов»язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівник упровадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз"яснено, що відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов"язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Стаття 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті. Зокрема, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу було завдано моральну шкоду та вважає, що враховуючи наслідки таких дій та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану позивача, виходячи із принципу розумності і справедливості, суд першої інстанції правомірно визначив грошове відшкодування в розмірі 5 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", завданням страхування від нещасного випадку є зокрема відшкодування матеріальної і моральної шкоди застрахованим.

Частиною 1 ст. 25 цього Закону передбачено, що всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим, а також усі види профілактичних заходів проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок його коштів

Згідно ст. 1197 Цивільного кодексу України: розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - зазначені грошові суми складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ґрунтуються на законі і висновки суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати, втраченої внаслідок зменшення професійної працездатності в сумі 11903 грн. 92 коп. за період з 01 березня по 31 жовтня 2013 року та про стягнення щомісячно по 1487 грн. 99 коп. за період із 01 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року.

Таким чином, судова колегія не знаходить правових підстав не погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, які ретельно досліджені у ході розгляду справи. Висновки суду першої інстанції вірно обґрунтовані у мотивувальній частині рішення і судова колегія з ними погоджується оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 58, 64, 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Володимирецький держспецлісгосп" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді: С.В. Демянчук

С.В. Хилевич