Ухвала суду № 38897719, 21.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"21" травня 2014 р. Справа № 806/30/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів України у Житомирській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плюс" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2014 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плюс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

8 січня 2014 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плюс" (далі -Товариство) із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2013 року №000130222 та від 29 листопада 2013 року №0002352201, №0002342201. Свої вимоги мотивувало тим, що вказані повідомлення-рішення є протиправними, оскільки порушень при веденні податкового обліку та визначенні задекларованих показників у 2011 році допущено не було.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002342201 від 29 листопада 2013 року, прийняте Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плюс", в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 126633 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апелянт - Товариство в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської ОДПІ від 29 листопада 2013 року №0002352201, 0002342201 та від 20 вересня 2013 року №000130222.

Апелянт - Житомирська ОДПІ просить в апеляційній скарзі скасувати постанову у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства підлягає до задоволення, апеляційна скарга Житомирської ОДПІ до задоволення не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової виїзної перевірки Житомирської ОДПІ питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року та на підставі акту перевірки №474/22-2/32265214/0100 від 5 вересня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року №000130222, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 3014935 грн. та податкове повідомлення-рішення №000129222, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 368674 грн. Після оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку, податковим органом було винесено нові податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0002352201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25647 грн., в тому числі, 25647 грн. основний платіж, №0002342201, яким визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 294940 грн., в тому числі 294939 грн. основний платіж та 1 грн. штрафна санкція. Розрахунок до акту відсутній.

Згідно вказаних документів Товариство порушило підпункт 4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України №334/94-ВР), п.137.3 ст.137, п.140.2 ст.140, п.150.1 ст.150, підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 294939 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на загальну суму 3014935 грн. (Том №1 а.с.51).

Суд вірно зазначив, що спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України та Законом України №334/94-ВР, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо позовних вимог Товариства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0002342201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 294940 грн. та про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0002352201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25647 грн. суд встановив.

Згідно розрахунку визначеного податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток Товариству нараховано податкові зобов'язання за наступні порушення: валові доходи - безпідставне коригування - 46875 грн., відсотки за банківським кредитом - 71836 грн., банківське обслуговування - 3986 грн., послуги енергопостачання - 3936 грн., самостійне виявлення помилки - 193954 грн. (том 1, а.с.80).

Податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0002352201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25647 грн. пов'язане з податковим повідомленням-рішенням від 29 листопада 2013 року №0002342201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 294940 грн., оскільки у ході розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області, встановлені перевіркою заниження валових доходів, завищення валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за результатами розгляду скарги не спростувалися, однак при визначенні суми податку на прибуток за І квартал 2011 року було виявлено невірне застосування податковим органом ставки податку в розмірі 23%, при діючій на вказаний період 25 % ставки. Таким чином, сума податку на прибуток за результатами розгляду скарги складала 323111 грн., а за результатами перевірки визначено 297464 грн., тобто менше необхідної суми на 25647 грн. Також податковим органом виявлено неправильне застосування штрафної санкції, тому податковий орган залишив без змін основний платіж у розмірі 294939 грн., 1 грн штрафної санкції та додатково нарахував 25647 грн.

За матеріалами перевірки Товариство в порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР безпідставно скоригувало валові доходи, що не підтверджено відповідними платіжними дорученнями, розрахунковими та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тому занижено валові доходи за І квартал 2011 року в сумі 187500 грн.

У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України №334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відтак, у разі отримання платником податку передоплати відбувається збільшення валового доходу на суму такої передоплати за результатами податкового періоду, в якому було отримано таку передоплату.

У разі укладення додаткової угоди до договору та повернення платником податку передоплати ТОВ "Інвест-Плюс" може здійснити коригування валових доходів у тому звітному (податковому) періоді, коли відбулась така подія.

Суд з'ясував, що пайовиками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі укладених у 2008 році договорів з ТОВ "Інвест-Плюс" було перераховано кошти на розрахунковий рахунок підприємства. Пізніше ТОВ "Інвест-Плюс" уклало з пайовиками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додаткову угоду від 4 березня 2011 року до договору №010 від 24 квітня 2008 року про пайову участь в будівництві з ОСОБА_4 (т.2 а.с.53), та додаткову угоду від 28 вересня 2010 року до договору №007 від 11 березня 2008 року про пайову участь в будівництві з ОСОБА_3 (т.2 а.с.54), за якими Товариство повертає пайовикам кошти. На підтвердження повернення коштів воно надало до суду платіжні доручення №270 від 31 березня 2011 року на суму 25000 грн., №220 від 24 січня 2011 року на суму 60000 грн., №254 від 16 березня 2011 року на суму 20000 грн., №982 від 24 січня 2011 року на суму 120000 грн., що підтверджують факт повернення вказаним фізичним особам коштів. (т.2 а.с.55-58).

При розгляді справи позивачем надано до суду усі необхідні документи, на підтвердження повернення коштів, тому суд вірно зазначив, що позивачем правомірно скориговано валові доходи в І кварталі 2011 року в розмірі 187500 грн., тому податковий орган безпідставно нарахував 46875 грн. штрафних санкцій.

За висновками податкового органу, в порушення підпункту 5.1.2 пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР Товариство віднесло до складу витрат витрати, що не підтверджені відповідними платіжними, розрахунковими та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку, за І квартал 2011 року на суму 319031 грн., в тому числі: відсотки за користування банківським кредитом в сумі 287343 грн.; банківське обслуговування в сумі 15945 грн.; послуги енергопостачання в сумі 15743 грн. (т.1 а.с.35-36).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту вказаних норм витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за будь-якими кредитами, відносяться до складу валових витрат протягом звітного періоду. При цьому єдиною умовою віднесення цих сум до витрат є пов'язаність боргових зобов'язань із господарською діяльністю платника податку.

Суд з'ясував, що Товариством було укладено договір про відкриття кредитної лінії від 23 червня 2010 року №595/980 з ПАТ "Конверсбанк" на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії строком з 23 червня 2010 року до 22 червня 2013 року на фінансування будівництва.

Згідно умов договору кошти надаються Товариству на фінансування будівництва (пункт 1.4 договору), тобто для ведення господарської діяльності. Використання отриманих коштів у господарській діяльності (для розрахунків з генпідрядником) підтверджується журналом проводок за 1 червня 2010 року до 31 грудня 2010 року (т.2 а.с.66-67), платіжними дорученнями від 3 березня 2011 року №249 на суму 89753,43 грн., від 5 січня 2011 року №202 на суму 2419,20 грн., від 3 лютого 2011 року №231 на суму 99369,90 грн. та від 5 січня 2011 року №979 (т.2 а.с.68-71), довідками про вартість будівельних робіт та актами прийняття виконаних будівельних робіт (т.2, а.с.73-89), витягами з картки рахунку 631 (т.1, а.с.160-164). Також представником позивача надано до суду витяги з карток рахунку 311 та 313 і платіжні доручення про рух коштів, що пов'язаний із користуванням кредитною лінією та платіжні доручення та банківські виписки про перерахування коштів на будівництво (т.2, а.с.1-52).

Щодо суми 15945 грн., сплаченої Товариством на користь банку за надані послуги з банківського обслуговування, то суд вірно зазначив, що плата за проведення банком розрахунково-касового обслуговування товариства, що пов'язане із перерахуванням коштів підрядникам та у інших операціях пов'язаних з господарською діяльністю в силу положень пункту 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР включається до валових витрат.

При цьому, суд правильно послався на п.1.37 ст.1 Закону України від 5 квітня 2001 року №2643-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за яким розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

З наданих до суду позивачем платіжних доручень про перерахування коштів вбачається, що в них зазначено також суми за розрахунково-касове обслуговування, а тому суд зробив вірний висновок, що висновки податкового органу про відсутність підтвердження вартості цих послуг не відповідають дійсності.

В акті перевірки також зазначено, що Товариством завищено витрати за рахунок віднесення до їх складу вартості послуг з енергопостачання в розмірі 15743 грн. (т.1 а.с.36).

Суд дослідив представлені докази та з'ясував, що 30 серпня 2007 року Товариством було укладено з Житомирським РЕМ договір №203 на постачання електричної енергії на будівельний майданчик.

Витрати на електроенергію були сформовані на підставі рахунків ВАТ "ЕК"Житомиробленерго" від 17 січня 2011 року №5916 за січень 2011 року на суму 4743,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 790,60 грн., від 17 січня 2011 року №5917 за січень 2011 року на суму 28,90 грн., в тому числі податок на додану вартість 4,82 грн., від 17 лютого 2011 року за лютий 2011 року на суму 7873,08 грн., в тому числі податок на додану вартість 1312,18 грн., від 17 березня 2011 року №24103 за березень 2011 року на суму 6245,69 грн., в тому числі податок на додану вартість 1040,95 грн. (т.1 а.с.151-157).

Суд встановив, що електрична енергія спожита на будівельному майданчику, безпосередньо пов'язана із господарською діяльністю підприємства, тому кошти на її оплату в силу положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 також слід віднести до валових витрат.

На підтвердження використання вказаних сум на витрати у господарській діяльності в матеріалах справи містяться: картки рахунку 311 за 2010 рік та 313 з серпень 2010 рік. (т.1 а.с.165-253, т.2 а.с.1-3, 38), квитанції та платіжні доручення на оплату послуг банку, виплат пов'язаних з будівництвом житлового будинку та оплата відсотків за користування кредитом (т.2 а.с.4-38), виписки руху коштів по рахункам (т.2 а.с.39-52).

Дослідивши представлені докази та з'ясувавши дійсні обставини, суд правильно зазначив, що Товариство правомірно віднесло до складу валових витрат витрати за І квартал 2011 року в сумі 319031 грн., в тому числі відсотки за користування кредитом в сумі 287343 грн., банківське обслуговування в сумі 15945 грн. та послуги за електропостачання в сумі 15743 грн., тому визначені податковим органом штрафні санкції за відсотки по банківському кредиту у розмірі 71836 грн., за банківське обслуговування у розмірі 3986 грн. та за послуги енергопостачання у розмірі 3936 грн. є неправомірними.

Щодо решти суми податкового повідомлення-рішення №0002342201 від 29 листопада 2013 року у розмірі 168306 грн. основного боргу та 1 грн. штрафної санкції та податкових повідомлень-рішень №000130222 від 20 вересня 2013 року та 0002352201 від 29 листопада 2013 року, то суд не з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, не надав належної правової оцінки представленим доказам та зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2014 року №0002352201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 25647 грн. пов'язане із податковим повідомленням-рішенням №0002342201 від 29 листопада 2013 року, яке прийнято після адміністративного оскарження. При розгляді скарги Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області встановлено залишено без змін висновки ОДПІ, але при визначенні суми податку на прибуток за І квартал 2011 року, було виявлено невірне застосування ОДПІ ставки податку в розмірі 23%, при діючій на вказаний період 25% ставки, тому сума податку на прибуток за результатами розгляду скарги склала 323111 грн., а за результатами перевірки визначено 297464 грн., менше необхідної суми на 25647 грн. Також ОДПІ було неправильно застосовано штрафну санкцію, тому було залишено без змін основний платіж у розмірі 294939 грн. та 1 грн. штрафної санкції та додатково нараховано 25647 грн.

В акті перевірки ОДПІ зробила висновок про завищення Товариством показників, відображених у рядку 05.2 Декларацій "Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" показників за період з 1 січня 2011 року до 31 березня 2011 року у загальній сумі 775814 грн. (т.1 а.с.94-131) внаслідок коригування валових витрат у зв'язку зі збільшенням суми валових витрат в результаті самостійно виявлених помилок минулих податкових періодів.

Право платника на виправлення самостійно виявленої помилки у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, передбачено пунктом 5.1 ст. 5 вказаного Закону. При цьому пунктом 17.2 ст. 17 цього Закону одночасно встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з такого податку, то подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'ять відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

У разі відсутності недоплати з податку - а саме в даному випадку відбулося збільшення валових витрат шляхом коригування, відповідно зменшення об'єкту оподаткування - штрафні санкції не нараховуються.

За п.16.1 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

З цією метою платники податку в терміни, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховані у наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів за його наявності відповідно до п.6.1 ст.6 зазначеного Закону.

У разі виявлення помилок, у тому числі не врахованих у минулих звітних періодах при обчисленні валових витрат, такі витрати враховуються у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143 (зареєстровано в Мін'юсті України 08.04.2003 року за №271/7592).

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2007 року Товариство уклало з ТОВ «Універсалбуд» (Генпідрядником) договір б/н на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями супермаркету продовольчих та непродовольчих товарів на розі вул.Перемоги-Лесі Українки.

Згідно п.11.2 вказаного договору передача закінчених робіт оформляється актом приймання-передачі. Пункт 12.2 договору передбачає, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів прийняття виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що ТОВ «Інвест-Плюс» виконало будівельних робіт за 4 квартал 2010 року на 2814086,08 грн. ( в т.ч. за жовтень 2010 року в сумі 525972, 34 грн., листопад 2010 року в сумі 555552, 36 грн., та грудень 2010 року в сумі 1 732561,38 грн.) і це підтверджено довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.сп.73-89). Крім того, на підтвердження розрахунків з ТОВ «Універсалбуд» суду представлено декларацію за І квартал 2010 року і півріччя 2010 року, картку розрахунку 631 «Постачальники» головної книги за 2010 р., де містяться відповідні записи (т.1 а.сп.160-163).

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 нього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7цієї статі.

Згідно з пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 вищенаведеного Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До декларації з оподаткування прибутку підприємства за 2010 рік по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» віднесено суму лише в розмірі 1754940 грн., в т.ч. 4 квартал 2010 року - 499510 грн., що підтверджується податковою звітністю, (р. 04.1 Декларації за 2010 рік в сумі 1754940 гри. - р. 04.1 Декларації за 3 квартали 2010 року 1255430 грн.). Відповідно, валові витрати з придбання за 4 квартал 2010 року сформовано лише у розмірі 499510 гри., тоді як фактично витрати вказаного періоду складали 2814086,08 грн.

Однак, Товариство вказані витрати помилково не відобразило в декларації за 2010 рік в повному обсязі. Внаслідок виявлення Товариством розбіжностей до початку перевірки витрати включено частково в розмірі 775814 грн. до складу валових за 1 квартал 2011 року, що відповідає вимогам пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону, і вказані довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) спростовують висновок ОДПІ про порушення п.п.5.3.9 ст.5 цього Закону.

На спростування викладеного податковим органом не надано доказів та заперечень про те, що Товариство має право на виправлення помилок до початку перевірки. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами Товариства про те, що висновок податкового органу про порушення ним пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону нічим не мотивований, в акті перевірки відсутній опис порушення та його конкретний зміст, відсутні посилання на відповідні первинні бухгалтерські документи або ж інші документи, господарські операції, до акту не долучено розрахунок. Представник податкового органу при апеляційному розгляді справи не надала належних пояснень з цього приводу, не представила інших доказів на підтвердження висновків, що містяться у акті перевірки.

Колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0002342201 від 29 листопада 2013 року у частині суми 168306 грн. основного боргу та 1 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення №0002352201 від 29 листопада 2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо повідомлення-рішення №000130222 від 20 вересня 2013 року, то в ході апеляційного розгляду справи з'ясовано, що в акті перевірки визначено завищення задекларованих показників по рядку 05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 2787720 грн., чим порушено п. 137.3 ст.137, п.140.2 ст. 140 Податкового кодексу України.

Свій висновок податковий орган мотивує тим, що відповідно до додаткових угод по договору №004 від 03.03.2008 року про пайову участь у будівництві, у зв'язку з відмовою Пайовика від пайової участі, було розірвано вказані договори. Товариство повернуло кошти пайовикам на розрахункові рахунки та було скориговано доходи, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в зв'язку з поверненням коштів, але не було скориговано витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Однак, такий висновок ОДПІ зроблено всупереч чинному законодавству, без належного дослідження первинних документів, без врахування обставин, які склалися у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України.

Так, податковий орган не заперечує, що сума 2787720 грн. повернута пайовикам в період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 року. Вказане підтверджено і платіжними дорученнями (т.2 а.сп.146-153,156-160,177-176).

При визначенні вказаного порушення ОДПІ послалося на порушення вимог п.140.2 ст.140 ПК України.

У відповідності до п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

При поверненні сум попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг, отриманих (виданих) до 01.04.2011, враховується п.1 підрозд.4 p.XX "Перехідні положення" Податкового кодексу, згідно з яким: у разі повернення авансів (інших платежів), отриманих до набрання чинності p.IІІ Податкового кодексу та врахованих у складі валових доходів, на суму такого повернення відбувається коригування доходу звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті у порядку, передбаченому вказаним Кодексом. Для авансів, отриманих в іноземній валюті, таке коригування відбувається за офіційним валютним курсом гривні до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення такого повернення; у разі повернення авансів (інших платежів), виданих до набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу та врахованих у складі валових витрат, на суму такого повернення відбувається коригування витрат звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті у порядку, передбаченому Податковим кодексом.

Вказане зазначено і в роз'ясненнях Державної податкової служби України (т.2 а.сп.101).

При заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі - Декларація), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 N 1213, за звітний податковий період, в якому відбулося повернення сум попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг, платник податку - продавець відображає коригування доходів у рядку 03.26 "Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) (+, -)" додатку ІД до Декларації і у складі підсумкового показника за таким додатком враховується у рядку 03 "Інші доходи" Декларації.

Виходячи з вище вказаних приписів, тільки у випадку повернення авансів, що були враховані у складі валових витрат по першій події в період дії ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) - коригуються витрати в період дії Податкового кодексу України. Товариство не повертало авансів своїм постачальникам товарів (робіт, послуг), відтак не повинно коригувати витрати.

Відповідно, встановлене перевіркою ОДПІ завищення рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 2787720 грн. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вказане підтверджується представленими суду документами: картка рахунку 311 головної книги за 2011 рік (т.1 а.сп.190-221), картка рахунку 311 головної книги за 2012 рік (т.1 а.сп.222-253), декларація з податку на прибуток 2-4 квартал 2011 року (т.1 а.сп.101-107), декларація з податку на прибуток 1-4 квартал 2012 року (т.1 а.сп.126-131).

Відтак, при апеляційному розгляді справи встановлено, що Товариством при веденні податкового обліку та визначенні задекларованих показників у 2011 році порушень допущено не було, а тому висновки податкового органу, викладені у абз.3 стор.15 акту перевірки щодо невірного перенесення збитків на 1 кв. 2012 року є і безпідставними і неправомірними. Товариством вірно перенесено збитки в 1 квартал 2012 року в сумі 1814620 грн.

Безпідставним, також є посилання податкового органу на абз.3 п.3 підр.4 XX «Перехідних положень» Податкового кодексу, оскільки методика перенесення збитків у 2012-2015 роках, на яку посилалася ОДПІ, стосується виключно платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень і більше.

Згідно досліджених у судовому засіданні декларацій Товариство доходу в 2011 році не отримувало (т.1 а.сп.101-113). Тому для Товариства має застосовуватися абз.9 п.3 під.4 XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, яким передбачено: для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від'ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду І півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від'ємного значення.

З огляду на викладене, в ОДПІ не було підстав зменшувати від'ємне значення об'єкту оподаткування в розмірі 3014935 грн. (2787720 грн. + 227215 грн.(1814620 грн. - 1511667 грн. - 75738 грн.).

Податковим органом, у відповідності до приписів ч.2 ст.71 КАС України, не доведена правомірність прийняти х ним рішень та не представлено доказів на спростування вище викладеного.

Податкове повідомлення-рішення №000130222 від 20 вересня 2014 року підлягає скасуванню, як неправомірне.

Постанова підлягає до скасування у частині відмови у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів України у Житомирській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плюс" задовольнити. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000130222 від 20 вересня 2013 року, №0002352201 від 29 листопада 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002342201 від 29 листопада 2013 року в частині визначення суми в розмірі 168307 грн., з яких 168306 грн. основного платежу та 1 грн. штрафної санкції.

У решті постанову залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" травня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плюс" вул.Шевченка,14,м.Житомир,10000

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-5 представникам позивача

- ОСОБА_5 п/к АДРЕСА_2

- ОСОБА_6 АДРЕСА_1 - ,