Ухвала суду № 38897675, 20.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/2487/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 21.05.2013 р.),

представник ГУМВС України в Одеській області - Панчошак О.Д. (довіреність від 06.05.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ГУМВС України в Одеській області, Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області, за участі третьої особи - ОСОБА_5, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 (далі - позивач, або ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - відповідач-1, або ГУМВС України в Одеській області), Любашівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - відповідач-2, або Любашівський РВ ГУМВС України в Одеській області), за участю третьої особи - ОСОБА_5 (далі - третя особа, або ОСОБА_5), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.70-74 т.2), про визнання незаконним та скасування наказу № 762 від 28.07.2010 року «Про внесення змін до наказу № 348 о/с та від 08.07.2010 року про покарання працівників Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області», яким скасовано наказ про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та звільнено з посади за п. 64 «є» за порушення дисципліни, визнання незаконним та скасування наказу від 29.07.2010 року № 389 о/с, яким позивача звільнено за порушення дисципліни, поновлення на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник відповідача - ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача - Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області та третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.156 т.2).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представників позивача та відповідача - ГУМВС України в Одеській області, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача - Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області та третьої особи - ОСОБА_5, повідомлених належним чином, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач з 14.04.2006 року проходив службу в ОВС, а з 01.06.2009 року - на посаді дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області (а.с.73-77 т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2010 року ОСОБА_4 було подано рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.07.2010 року (а.с.39 т.1).

На підставі цього рапорту та свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого Київським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції 14.01.2010 року, 08.07.2010 року ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ № 348 о/с про надання ОСОБА_4 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 01.07.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.4, 14-15 т.1).

Одночасно, із відомостей, що містяться у свідоцтві про народження НОМЕР_1, судом першої інстанції встановлено, що матерю дитини є ОСОБА_6, яка відповідно до довідки, виданої СПД ОСОБА_7 була прийнята на роботу з 08.06.2010 року, згідно трудовому договору № 15301002723 (а.с.40 т.1).

Однак, на підставі рапорту від 22.07.2010 року начальника ІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області (а.с.16 т.1) розпочато службову перевірку з питання надання позивачу відпустки по догляду за дитиною.

За результатами перевірки був складений та підписаний висновок за результатами службового розслідування у відношенні старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, затверджений начальником ГУМВС України в Одеській області від 28.07.2010 року.

В цьому висновку зафіксовано, що старший лейтенант міліції ОСОБА_4 мав три заохочення та двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про державну таємницю». У період з 21.05.2009 року по 12.06.2009 року, старший лейтенант міліції ОСОБА_4 знаходився на амбулаторному лікуванні в поліклініці ВМЗ ГУМВС з діагнозом: тромбофлебіт кінцівок, саме у цей період позивач був переведений на посаду дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області. Після закриття лікарняного листа старший лейтенант міліції ОСОБА_4 повинен був з 13.06.2009 року приступити до виконання службових обов'язків на посаді дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області, проте він не прибув в Любашівське РВ ГУМВС України в Одеській області для проходження подальшої служби. У висновку зазначено, що позивач жодного разу не виходив на службу з 13.06.2009 року по 01.07.2010 року, не отримував грошове забезпечення, оскільки не надав до бухгалтерії Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області свій грошовий атестат. Також, у висновку вказано, що старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4 були надані листки непрацездатності, виписані ЛзП ВМЗ ГУМВС України в Одеській області від 26.06.2009 року № 225-б, довідку, виписану Одеською міською поліклінікою № 18 від 22.09.2009 року № 309, та довідку, виписану МКЛ № 1 м. Одеси від 29.09.2009 року № 841, однак останні дві довідки не були завірені у відділі медичного забезпечення ГУМВС в Одеській області. Надалі у висновку зазначено, що незважаючи на наявність значних розривів між листками непрацездатності, і невжиття заходів щодо з'ясування причин невиходу старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 на службу, направлення інспекцією з особового складу до ВК УКЗ ГУМВС України в Одеській області матеріалів щодо звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 з ОВС в атестаційному порядку, йому було погоджено рапорт та надано відпустку по догляду за дитиною. Разом з тим, у висновку зазначено, що інспекцією з особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області було отримано листа з Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 22.07.2010 року № 5022/02 та ДПІ у Київському районі м. Одеси, згідно з яких СПД ОСОБА_7 з моменту реєстрації по теперішній час звіти за найманих працівників не надавала.

На підставі зафіксованих у висновку даних, запропоновано наказ ГУМВС України в Одеській області від 08.07.2010 року № 348 о/с в частини надання старшому лейтенанту міліції ОСОБА_4 з 01.07.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, скасувати, за неодноразові грубі порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.ст. 1-7 Етичного кодексу працівника ОВС України, що виразилось у тривалому безпричинному невиході на службу з 13 по 25.06.2009 року, з 28 по 30.06.2009 року, з 04 по 07.09.2009 та з 02.11.2009 по 01.07.2010 року, дільничного інспектора міліції СДІМ Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ звільнити за п. 64 «є» Положення (за порушення дисципліни).

Матеріалами справи та показаннями свідків підтверджено, що 28.07.2010 року ОСОБА_4 в приміщенні ГУМВС України в Одеській області було запропоновано ознайомитися з висновками службового розслідування, але ОСОБА_4 відмовився від підпису про ознайомлення з цими висновками та надання письмових пояснень, про що були складені відповідні акти від 28.07.2010 року (а.с.62, 63 т. 1).

На підставі висновку службового розслідування від 28.07.2010 року (а.с.34-38 т.1), ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ № 762 «Про внесення змін до наказу ГУМВС України в Одеській області від 08.07.2010 року № 348о/с та покарання працівників Любашівського РВ», яким скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області від 08.07.2010 року № 348о/с в частині надання старшому лейтенанту міліції ОСОБА_4 з 01.07.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, а ОСОБА_4 за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, ст.ст. 1-7 Етичного кодексу працівника ОВС, що виразилось у невиході на службу з 13 по 25.06.2009 року, з 28 по 30.06.2009 року, з 04 по 07.04.2009 року та з 02.11.2009 року по 01.07.2010 року без поважних причин, з органів внутрішніх справ звільнено за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.64-66 т.1).

Матеріалами справи та показаннями свідків підтверджено, що позивачу було запропоновано 28.07.2010 року ознайомитись з дисциплінарним наказом про звільнення, однак, він відмовився, про що складений відповідний акт (а.с.67 т.1).

На виконання цього наказу ГУМВС України в Одеській області був прийнятий наказ № 389 о/с від 29.07.2010 року про звільнення ОСОБА_4 (а.с.68).

Не погодившись з рішеннями Відповідача-1 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ останній звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи спірні накази № 762 від 28.07.2010 року та № 389 о/с від 29.07.2010 року про звільнення зі служби ОСОБА_4, відповідач - ГУМВС України в Одеській області діяв на підставі Конституції та законів України, обґрунтовано, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цих наказів, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття цих наказів, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (з наступними змінами та доповненнями).

Так, п.п.«є» п. 64 вказаного Положення однією з підстав для звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу з органів внутрішніх справ визнає порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено поняття дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно вимог статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади, оскаржуваними Позивачем наказами ГУМВС України в Одеській області № 762 від 28.07.2010 року та від 29.07.2010 року № 389 о/с, став встановлений факт порушення позивачем вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, ст.ст. 1-7 Етичного кодексу працівника ОВС, що виразилось у невиході на службу з 13 по 25.06.2009 року, з 28 по 30.06.2009 року, з 04 по 07.04.2009 року та з 02.11.2009 року по 01.07.2010 року без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). При цьому, поважними причинами слід вважати такі причини, що виключають вину працівника. При такому розумінні поважних причин відсутності працівника на роботі не суперечить п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни (прогул - це різновид такого порушення) за наявності вини працівника. Загальним критерієм вини працівника в здійсненні прогулу є належна дбайливість про виконання трудових обов'язків.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за прогул, вважатиметься законним лише в тому випадку, коли бути встановлений факт відсутності працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня та при відсутності поважних причин, за яких працівником допущено прогул.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач не заперечує, що з 13 по 25.06.2009 року, з 28 по 30.06.2009 року, з 04 по 07.04.2009 року та з 02.11.2009 року по 01.07.2010 року не виходив на службу. Поряд з цим, в якості поважності причин відсутності на службі за період, який відповідачами визнано, як здійснення позивачем дисциплінарного проступку - прогул, позивач надав до суду листкі непрацездатності та довідки про тимчасову непрацездатність військовослужбовця, оригінали яких оглянуто судом першої інстанції, та з яких вбачається, що позивач перебував на лікарняному з 21.05.2009 року по 12.06.2009 року, на підставі листка звільнення від службових обов'язків за тимчасовою непрацездатністю № 4030 (а.с.108 т.1). При цьому, відповідно до цього листка, позивач повинен був приступити до служби 13.06.2009 року, проте будь-яких відомостей та/або доказів щодо прибуття позивача на службу 13.06.2009 року та після цієї дати до наступного листка непрацездатності (до 30.06.2009 року), або доказів щодо поважності причин не прибуття позивача на службу, суду не надані.

Наступний листок непрацездатності, який наданий позивачем суду для огляду, був виданий за період з 30.06.2009 року по 28.07.2009 року на підставі листка непрацездатності Серія АБШ № 064312 (а.с.105 т.1), за період з 29.07.2009 року по 04.09.2009 року, на підставі листка непрацездатності Серія АБШ № 064917 (а.с.106 т.1), стати до роботи 05.09.2009 року (субота), за період з 07.09.2009 року по 25.09.2009 року, на підставі листка непрацездатності Серія АБШ № 097301 (а.с.107 т.1), стати до роботи 26.09.2009 року (субота).

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у відпустці з 30.09.2009 року по 30.10.2009 року, проте не має жодних відомостей та/або доказів щодо наявності позивача на службі 28 та 29 вересня 2009 року.

Надалі, позивачем надані для огляду довідки про тимчасову непрацездатність військовослужбовця №№ 31, 40, 59, 72, 88, 100, видані лікарсько-консультативною комісією поліклініки № 18, відповідно до яких позивач був тимчасово непрацездатний в наступні періоди: з 02.11.2009 року по 01.12.2009 року, з 02.12.2009 року по 10.01.2010 року, з 11.01.2010 року по 18.02.2010 року, з 19.02.2010 року по 30.03.2010 року, з 31.03.2010 року по 07.05.2010 року, з 08.05.2010 року по 23.07.2010 року (а.с.98-105 т.1).

Крім того, судом першої інстанції був зроблений запит до КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 18» (раніше Поліклініка № 18), яка листом від 12.02.2014 року № 01-01-12/108 підтвердила видачу таких довідок ОСОБА_4

Тобто, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин невиходу на службу у період з 13.06.2009 року по 29.06.2009 року, 28, 29 вересня 2009 року.

При цьому, колегія суддів наголошує, що позивач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі жодним чином не спростовує зазначених обставин. Представник позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ще раз підтвердив, що позивач дійсно у вказаний період не виходив на службу без поважних причин.

Також, колегія суддів враховує, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження повідомлення свого безпосереднього керівництва та/або керівництва ГУМВС України в Одеській області щодо перебування на лікарняному у період з 30.06.2009 року, а також доказів щодо реєстрації листків непрацездатності з вказаного періоду у відділі медичного забезпечення ГУМВС в Одеській області.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, в період з 25.02.2009 року по 30.04.2009 року старшим о/у в ОВС 16-го ВВБ (в Одеській області) СВБ ГУБОЗ МВС України в Одеській області Андріановим С.С. проведена перевірка інформації щодо виїзду за межі території України працівника УБНОН ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4, за результатами якої в квітні 2009 року складений висновок, яким встановлено, що у лютому 2009 року ОСОБА_4 займав посаду старшого о/у УБНОН ГУМВС України в Одеській області та мав допуск до державної таємниці за формою-2 (наказ ГУМВС №155 дск о/с від 06.03.2007 року). В період з 28.12.2008 року по 26.02.2009 року ОСОБА_4, перебуваючи на лікарняному, виїжджав до Республіки Білорусь, чим порушив ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» та п. 651 розділу ХІХ Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що виразилося у самовільному виїзді за межі території України під час знаходження на лікарняному, не доповіді керівництву ГУМВС України в Одеській області про вказаний факт. Зазначене було підтверджено та не заперечувалося ОСОБА_4 при проведені цієї перевірки (а.с.31-33 т.1). Також, судом першої інстанції встановлено, що в період з 19.06.2009 року по 18.07.2009 року о/у в ОВС 16-го ВВБ (в Одеській області) Бондаренко Д.В. проведена службова перевірка відомостей, викладених у рапорті капітана міліції ОСОБА_10, за результатами якої 18.07.2009 року складено відповідний висновок, яким було встановлено причетність ОСОБА_4 до побиття капітана міліції ОСОБА_10 біля бару «Восток», яке мало місце 14.06.2009 року біля 05.00 год. (а.с.27-30 т.1).

Висновки вищевказаних перевірок були враховані під час службового розслідування у відношенні старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, проведеного за рапортом від 22.07.2010 року начальника ІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області (а.с.16 т.1), як обтяжуючи обставини при обранні дисциплінарного стягнення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач у період з 13.06.2009 року по 29.06.2009 року, 28, 29 вересня 2009 року не виходив на службу без поважних причин, що ним не заперечується, а також враховуючи, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження повідомлення свого безпосереднього керівництва та/або керівництва ГУМВС України в Одеській області щодо перебування на лікарняному у період з 30.06.2009 року та доказів щодо реєстрації листків непрацездатності з вказаного періоду у відділі медичного забезпечення ГУМВС України в Одеській області, та з огляду на те, що ГУМВС України в Одеській області при обрані застосованого до позивача дисциплінарного стягнення була врахована попередня поведінка позивача, як обтаючи обставини здійснення ним дисциплінарного проступку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ГУМВС України в Одеській області було правомірно прийняті оскаржувані позивачем накази в частині звільнення його з займаної посади за порушення дисципліні, відповідно до вимог п. 64 «є» Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

В поданій апеляційній скарзі, як вже наголошувалось колегією суддів, позивач жодним чином не спростовує встановлений відповідачами факт його безпідставного невиходу на службу. Поряд з цим, в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції, позивач посилається на те, що ГУМВС України в Одеській області при вирішенні питання про його звільнення були порушені приписи ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки висновками перевірок з питання щодо виїзду позивача за межі території України, та з питання причетності позивача до побиття капітана міліції ОСОБА_10 були складені 14 червня 2009 року.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи апелянта, оскільки підставою для проведення службового розслідування відносно позивача був рапорт начальника ІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області Бурдейного О.С. від 22.07.2010 року та оскаржувані накази прийняті за висновком результатів службового розслідування у відношенні старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, затвердженого начальником ГУМВС України в Одеській області 28.07.2010 року за невихід на службу без поважних причин та надання відпустки позивачу по догляду за дитиною на підставі недостовірних відомостей, а не за висновками перевірок з питання щодо виїзду позивача за межі території України, та з питання причетності позивача до побиття капітана міліції ОСОБА_10 14 червня 2009 року. Як вже наголошувалось колегіє суддів, висновки вказаних перевірок використані для характеризування попередньої поведінки позивача, що було враховано відповідачем-1 при визначенні виду дисциплінарного стягнення.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваного позивачем наказу № 762 від 28.07.2010 року в частині скасування наказу про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку у зв'язку з наданням позивачем недостовірних даних для отримання такої відпустки з огляду на викладене.

Так, надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-хрічного віку регулюється ст. 18 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з ч. 3 цієї статті Закону, ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.

Тобто, з аналізу вказаної статті Закону вбачається, що така відпустка може бути надана батькові дитини за умови, що він фактично доглядає дитину, та матір не має можливості це робити.

Для отримання відпустки по догляду за дитиною, позивач надав довідку, видану СПД ОСОБА_7 про те, що дружина позивача ОСОБА_6 прийнята на роботу з 08.06.2010 року, згідно трудовому договору № 15301002723 (а.с.40 т.1). Між тим, листами Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси та ДПІ у Київському районі м. Одеси підтверджено, що такий трудовий договір не був зареєстрований, СПД ОСОБА_7 не звітувала про найманих працівників, в порядку встановленому законодавством, а отже позивач для отримання відпустки по догляду за дитиною, надав недостовірні дані.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують зазначених обставин.

З огляду на вищевикладене, оскільки під час розгляду справи підтверджено, що позивач безпідставно не виходив на службу, тобто підтверджено здійснення позивачем дисциплінарного проступку - прогулу, та надання з метою отримання відпустки по догляду за дитиною недостовірних даних, а також наявність відомостей щодо негативної поведінки позивача, що було визнано при обрані дисциплінарного стягнення в якості обтяжуючих обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи спірні накази № 762 від 28.07.2010 року та № 389 о/с від 29.07.2010 року про звільнення зі служби ОСОБА_4, відповідач - ГУМВС України в Одеській області діяв на підставі Конституції та законів України, обґрунтовано, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цих наказів, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття цих наказів, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ГУМВС України в Одеській області, Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області, за участі третьої особи - ОСОБА_5, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 23 травня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/