Рішення № 38895799, 20.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1680/14-ц Провадження № 22-ц/772/1585/2014Головуючий в суді першої інстанції:Овсюк Є. М.Категорія: 55 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Іващука В.А., Якименко М.М., при секретарі:Пантелеймоновій А.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Вінтур-Плюс» (далі-ПП «Вінтур-Плюс»), Дочірнього підприємства «А.Е.Т Джоін ап» (далі - ДП «А.Е.Т Джоін ап») про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання туристичних послуг,

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, зазначав, що 02 жовтня2013 року між ним та турагентом ПП «Вінтур-Плюс» був укладений договір на туристичне обслуговування № 45-П, згідно якого мав відбутися тур до ОАЕ у період з 11 жовтня 2013 року по 18 жовтня 2013 року. На виконання умов п. 5.3 вказаного договору ОСОБА_6 вніс обумовлену вартість туристичного продукту у сумі 14 200 грн., а ПП «Вінтур-Плюс» зобов'язувалось за встановлену плату забезпечити йому як туристу комплекс туристичних послуг: бронювання туру, готелю 5*, розміщення, харчування, медичне страхування та візи.

В подальшому, Турооператор в порушення умов договору при бронюванні готелю запропонував йому готель нижчого рівня 4*, на що він був змушений погодитися і йому була повернута різниця в оплаті готелю.

Потім йому повідомили, що туруоператор у зв'язку з неотриманням віз змінив дату туру з 11 жовтня 2013 року на 13 жовтня 2013 року по 20 жовтня 2013 року, на що він змушений був погодитися.

12 жовтня 2013 року турагенство від імені туроператора надало йому пакет документів (квитки, ваучер) та повідомив, що візу він отримає безпосередньо перед вильотом від представника туроператора.

13 жовтня 2013 року він за власні кошти приїхав до аеропорту «Бориспіль» у м. Києві, однак вилетіти до ОАЕ не зміг, так як візу йому не відкрили і не допустили до посадки в літак, тому він змушений був повернутись додому у м. Вінниця.

14 жовтня 2013 року він звернувся до туроператора з письмовою заявою про анулювання його поїздки в ОАЕ, оскільки інші умови та інший період його не влаштовували та просив повернути йому внесені кошти за бронювання туру.

18 листопада 2013 року йому було повернуто 4000 грн., зі сплачених ним 9420 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просив стягнути з ПП «Вінтур-Плюс» на його користь 6830 грн. матеріального збитку, з них: 6000 грн. - решти вартості туристичного продукту, 830 грн. - понесених ним витрат на придбання квитків та проїзд Вінниця-Київ-Бориспіль, моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а також стягнути понесені ним судові витрати на правову допомогу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні вказаного позову.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2013 року ОСОБА_6 уклав з турагентом ПП «Вінтур-Плюс», яке діє від імені та в інтересах туроператора ДП «А.Е.Т. Джоін ап», договір на туристичне обслуговування № 45-П, відповідно до якого туроператор зобов'язується забезпечити туристу комплект туристичних послуг з організації проведення туру до ОАЄ (Київ - Дубаї - Київ) з розміщенням в готелі RADISSON BLU RESORT SHARJAH 5* в період з 11 жовтня 2013 року - 18 жовтня 2013 року з забезпеченням комплектом туристичних послуг, а турист ОСОБА_6 зобов'язався оплатити 14200 грн. вартості туристичного продукту.

ОСОБА_6 умови договору на туристичне обслуговування виконав і оплатив обумовлену суму в розмірі 14 200 грн. Згодом йому було запропоновано готель нижчого рівня, на що він погодився та одержав 4780 грн. різницю у вартості туру.

13 жовтня 2013 року ОСОБА_6 прибув до аеропорту «Бориспіль» з пакетом документів, однак вилетіти в ОАЕ не зміг, оскільки на час вильоту не була відкрита віза, хоча його попереджали про це, але він вирішив на власний розсуд ризикнути. Віза була оформлена лише 17 жовтня 2013 року.

Таким чином, поїздка по туристичному маршруту не відбулася. ОСОБА_6 після зазначеного відмовився від вказаної поїздки і анулював її, про що написав письмову заяву і 18 жовтня 2013 року одержав 4000 грн. із суми сплачених коштів, тобто часткову компенсацію, бажаючи отримати повну суму в розмірі 9420 грн., а також понесені витрати на поїздку до аеропорту «Бориспіль» в розмірі 830 грн.

26 січня 2013 року між ДП «А.Е.Т. Джоін ап» та ПП «Вінтур-плюс» укладений агентський договір № 2162, відповідно до якого турагент зобов'язується за винагороду надати послугу туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора.

Відповідно до п.6 - 10 вказаного договору туроператор не несе відповідальності за дії посольств та консульств, пов'язані із видачею документів, необхідних туристам для отримання туристичних послуг.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивач анулював заявку на туристичне обслуговування, а туроператор який поніс витрати має право на стягнення від туриста фактично понесених витрат. Єдине, що перешкодило виконати умови договору на туристичне обслуговування стала відсутність відкритої візи на час вильоту, але вини туроператора в цьому немає. ОСОБА_6 попереджували, що у випадку зміни дати вильоту і подальшого анулювання замовлення до нього буде виставлено штраф, на що він погодився, чим підтвердив що готовий ризикувати (а.с.36). Таким чином, повернення позивачу лише частини оплачених коштів без врахування штрафних санкцій, передбачених договором за анулювання поїздки не суперечить закону і укладеному договору.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині відшкодування моральної шкоди та понесених судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що не вбачає в діях відповідачів вини в невиконанні умов укладеного договору на туристичне обслуговування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів встановлено, що 02 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 (туристом) та ПП «Вінтур-Плюс» (турагентом), в особі менеджера ОСОБА_8, що діє на підставі свідоцтва відповідно до положень агентського договору діючий від імені й в інтересах Туроператора - Джоін Ап, був укладений договір на туристичне обслуговування № 45-П, згідно якого Туроператор за встановлену договором плату зобов'язувався забезпечити надання Туристу комплекс туристичних послуг, а саме: за чітко визначеною датою бронювання туру (у період з 11 жовтня 2013 року по 18 жовтня 2013 року) до ОАЕ з умовою забезпечення послуг трансферу, готелю RADISSON BLU RESORT SHARJAH 5*, розміщення, харчування, медичної страховки та візи.

На виконання умов. п. 5.3 договору на туристичне обслуговування № 45-п від 02 жовтня 2013 року позивачем було сплачено ПП «Вінтур-Плюс» вартість туру у розмірі 14 200 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. В подальшому через перебронювання готелю нижчого рівня, ОСОБА_6 було повернуто різницю вартості туру 4780 грн., а 18 листопада 2013 року йому повернуто ще 4000 грн. через невиконання умов договору з боку Туроператора.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги у тій частині, що віза - є послугою, яка згідно договору на туристичне обслуговування входить до туристичного продукту.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно із ч. 10 ст. 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Так, ч. 4 ст. 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із ч. 13 статті 20 Закону України «Про туризм» права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої, другої статті 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Колегією суддів встановлено, що згідно п.4.6 агентського договору № 2162 від 26 січня 2013 року, укладеного між ДП «А.Е.Т. Джоін ап» та ПП «Вінтур- Плюс», у разі можливості задоволення всіх істотних умов Турагента, Туроператор (не пізніше ніжна п'ятий день з дати отримання листа бронювання) направляє засобами електронного, факсимільного чи поштового зв'язку Турагенту Підтвердження Замовлення, що в даному випадку є акцептом , тобто підтвердженням бажання укласти договір. Згідно п. 4.7 цього ж договору підтвердження замовлення має містити можливість оформлення візи.

Відповідно до п. 4.8. агентського договору після фактичного отримання Турагентом підтвердження замовлення, турагент має право на укладення договору з туристом на туристичне обслуговування.

Пунктом 4.10 цього ж договору передбачено, що турагент несе самостійну відповідальність перед туристом за збитки, заподіяні останньому внаслідок укладення між Туристом і Турагентом договору без акцептованого Туроператором замовлення. У такому випадку Турагент вважається таким, що діяв від свого імені.

Колегією суддів встановлено, що ПП «Вінтур - Плюс» та ДП «А.Е.Т Джоін ап» був оформлений лист-підтвердження (а.с. 83), згідно якого на підставі договору про туристичне обслуговування передбачався тур в ОАЕ - Дубаї у період з 13 жовтня 2013 року по 20 жовтня 2013 року для ОСОБА_6 та ОСОБА_10 Також, у цьому листі-підтвердженні було чітко вказано, що віза відкрита (а.с. 83). Проте туристичний продукт у повному обсязі позивач так і не отримав, що відбулося не з його вини, а у зв'язку із неврегульованістю договірних відносин ДП «А.Е.Т Джоін ап» та ПП «Вінтур- Плюс», а також через несвоєчасне ( за дві доби до початку туру) направлення документів позивача в Посольство (Консульство) ОАЕ, які вирішують питання видачі візи.

У зв'язку з невиконанням договору на туристичне обслуговування №45-П від 02 жовтня 2013 року ОСОБА_6 звернувся з претензією до ПП «Вінтур-Плюс» з приводу повернення грошових коштів сплачених за туристичний продукт (а.с. 22).

Проте, жодним з відповідачів грошові кошти ОСОБА_6 повернуті не були.

Відповідно до п. 4.20 агентського договору № 2162 від 26 січня 2013 року (а.с. 38 на звороті) якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування Туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, Туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на Туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими які, були надані. Замовлення Турагента вважається акцептованим Туроператором, якщо Туроператор в системі он-лайн бронювання, електронними чи факсимільними засобами зв'язку підтвердив можливість надання послуг.

Колегією суддів встановлено, що 12 жовтня 2013 року Туроператором (ДП «А.Е.Т Джоін ап») було здійснено підтвердження замовлення туристичного продукту та виставлено рахунок на оплату туристичних послуг, яке Турагент ПП «Вінтур-Плюс» оплатило у повному обсязі, тобто цим підприємством обов'язки виконано згідно агентського договору № 2162 від 26 січня 2013 року.

Таким чином, ДП «А.Е.Т Джоін ап» неналежно виконав свої зобов'язання згідно договору на туристичне обслуговування, а ПП «Вінтур-Плюс» здійснювало посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту на підставі ст. 20 Закону України «Про туризм» шляхом укладення з ДП «А.Е.Т Джоін ап» агентського договору, тому останнє не повинно нести відповідальність перед позивачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що внаслідок порушення Туроператором ДП «А.Е.Т Джоін ап» умов договору на туристичне обслуговування № 45-П від 02 жовтня 201 року, ненадання туристичного продукту у повному обсязі, він зобов'язаний відшкодувати понесені ОСОБА_6 витрати у розмірі 6000 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, необґрунтовано послався на п.9.1 договору №45-П від 02.10.2013 року, оскільки віза позивачу все ж таки була видана 17.10.2013 року, тобто відсутній факт відмови у видачі візи. Також відсутня обставина недотримання строків видачі візи з боку дипломатичної установи, адже представник відповідача ДП «А.Е.Т Джоін ап» у судовому засіданні особисто підтвердив ту обставину, що оформлення візи на подорож до ОАЕ займає від одного до семи днів. Таким чином невчасне отримання позивачем візи сталося не з вини дипломатичної установи, а через неналежну організацію роботи Туроператора щодо своєчасного оформлення та подання до дипломатичної установи необхідних документів для отримання візи.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Аналогічна позиція закріплена у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди також передбачене п.4.2.4 договору №45-П від 02.10.2013 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він планував подорож заздалегідь, але вона так і не відбулася з вини Турооператора, а тому колегія суддів вважає, що враховуючи глибину його моральних страждань та виходячи з принципів розумності та справедливості сума відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з ДП «А.Е.Т. Джоін ап» на користь ОСОБА_6 у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За змістом ч.1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

27 грудня 2013 року між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_12, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 601 від 28 липня 2008 року, укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 25-26).

Відповідно до квитанції від 27 грудня 2013 року ОСОБА_6 сплатив 3500 грн. на виконання договору про надання правової допомоги (а.с. 23).

Згідно розрахунку вартості адвокатських послуг від 19 березня 2014 року адвокатом ОСОБА_12 витрачено 6 год. 30 хв., з яких: 26-27 грудня 2013 року консультація з ОСОБА_6 - 2 год., 03 січня 2014 року ознайомлення з документами та складання претензії - 1 год. 30 хв.,28 січня 2014 року підготовка та складання позовної заяви - 2 год.30 хв., 04 лютого 2014 року участь у судовому засіданні - 30 хв. (а.с. 103).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги у тій частині, що суд першої інстанції не врахував норми ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації втрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а тому колегія суддів вважає, що з ДП «А.Е.Т. Джоін ап» на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3028 грн.76 коп., з яких: 836 грн.36 коп. - за 1 год. 43 хв. участі адвоката позивача у судових засіданнях (1218 х 40% (2014 рік); 974 грн.40 коп. - консультація з позивача за 2 год., 1218 грн. - підготовка та складання позовної заяви за 2 год.30 хв.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а також не визначився з характером спірних правовідносин, а тому рішення суду підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 610, 611, 653, 902 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_6 до Дочірнього підприємства «А.Е.Т Джоін ап» про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання туристичних послуг - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «А.Е.Т Джоін ап» на користь ОСОБА_6 6000 (шість тисяч) грн. вартості туристичного продукту.

Стягнути з Дочірнього підприємства «А.Е.Т Джоін ап» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча)

грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «А.Е.Т Джоін ап» на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 36 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно :