Постанова № 38895546, 19.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м.Львів № 813/2793/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представника позивача Шаманська Л.І., представника відповідача Дудар В.О., Лаптута В.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» до Франківського відділу примусового виконання рішень Львівського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Франківського відділу примусового виконання рішень Львівського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови ВП № 41109119 від 26 березня 2014 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 161184,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 18, 41 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вона не підписана уповноваженою особою та не скріплена печаткою, а також відсутні відомості, обов'язкові для виконавчого документа, а саме: повне найменування боржника та стягувача, їх індивідуальні номери, дата набрання законної сили, строк пред'явлення до виконання. Також позивач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена в порушення вимог ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні від 19.05.2014 року за № В-3/8625. Зазначили, що оскільки боржником у наданий для добровільного виконання строк виконавчий документ не виконано, державним виконавцем на підставі Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Вважає, оскаржувану постанову винесену на підставі, у спосіб та в межах повноважень визначних Законом України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» не підлягають до задоволення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи.

Господарський суд Львівської області постановою у справі № 914/628/13-г стягнув з ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» Лізинговий дім» на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості в розмірі 1611843,93 грн.

На підставі наказу Господарського суду Львівської області № 914/628/13-г виданого 23.07.2013 року державний виконавець виніс постанову № 41109119 від 06.12.2013 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості в розмірі 1611843,93 грн.

Водночас боржнику надано строк до 12.12.2013 року для добровільного виконання рішення суду від 09.04.2013 року.

Наказ господарського суду Львівської області № 914/628/13-г від 23.07.2013 року боржником у наданий йому час не виконано, хоча належним чином повідомлений, проте, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконання буде здійснюватись в примусовому порядку із стягненням виконавчого збору, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження отримано представником ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» Шиманською Л. 09.12.2013 року, про що свідчить відмітка про отримання даної постанови (а.с.41).

21.01.2014 року державний виконавець, керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешт на майно боржника та оголосив заборону на його відчуження.

26.03.2014 року керуючись ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 161184,39 грн.

На підставі заяви стягувача від 03.03.2014 року про повернення виконавчого документа без виконання, державний виконавець Франківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції Лаптута В.Р. повернув стягувану наказ № 914/628/13-г виданий від 23.07.2013 року постановою від 26.03.2014 року.

Позивач вважає постанову державного виконавця від 26.03.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 161184,39 грн. протиправною та просить її скасувати, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» та покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом .

Згідно зі ст. 5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з положеннями статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, стягується за постановою державного виконавця у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010, «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом, і був нереальним.

Як уже зазначалось, постановою державного виконавця від 06.12.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 914/628/13-г від 23.07.2013 року, що видав Господарський суд Львівської області про стягнення з ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості в розмірі 1611843,93 грн., встановлено боржнику строк для добровільного виконання до 12.12.2013 року та зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, воно буде виконуватись в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

У зв'язку із невиконання боржником рішення у строк встановлений державним виконавцем винесено постанову від 26.03.2014 року ВП № 41109119 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 161184,39 грн.

Щодо зауваження позивача, що постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у постанові не зазначено: повного найменування боржника та стягувача, їх індивідуальні номери, дату набрання законної сили, та строк пред'явлення до виконання, також постанова не скріплена гербовою печаткою, суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, у ній зазначено повне найменування та код ЄДРПОУ боржника, а що стосується зазначення у постанові стягувача, то згідно з ч.3 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору вказано, що вона винесена Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Згідно з ч.1 ст.28 вказаного Закону постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Оскарження постанови про стягнення виконавчого збору не зупиняє її виконання, а тому вказана постанова набирає чинності з моменту її винесення.

Що стосується зазначення строку пред'явлення до виконання, то згідно ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір виводиться в окреме провадження, а не пред'являється до виконання, а тому строку пред'явлення до виконання у постанові про стягнення виконавчого збору не зазначається.

Суд в судовому засіданні, оглянувши оригінал постанови від 26.03.2014 року ВП № 41109119 встановив, що така скріплена гербовою печаткою, а представник відповідача пояснив, що товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» випадково було надіслано копію постанови не скріплену печаткою.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору не затвердження начальником відділу, як того вимагає ч.5 ст.41 Закону «Про виконавче провадження», однак суд зазначає, що згідно з вказаною статтею затвердженню підлягає постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а не постанова про стягнення виконавчого збору. Постанова ж про стягання з боржника виконавчого збору згідно Закону України «Про виконавче провадження» затвердженню не підлягає.

Суд, досліджуючи долучені до матеріалів справи матеріали виконавчого провадження, встановив відсутність ухвали про затвердження мирової угоди, натомість виконавче провадження 26.03.2014 року було завершено на підставі п.1 ч. 1 ст.47 вказаного Закону, в зв'язку із тим, що стягувачем було подано заяву про повернення виконавчого документа. Крім того, суд зазначає, що позивачем заяву про затвердження мирової угоди було подано після закінчення строку на добровільне виконання рішення суду.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на невідповідність постанови про стягнення виконавчого збору вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останнім оскаржується не постанова про відкриття виконавчого провадження, а невідповідність виконавчого документу вимогам ст. 18 Закону не може бути підставою для скасування рішення в цілому, а може бути лише підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Відповідно до п.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 322,37 грн. З огляду на встановлені вищевказаним Законом ставки судового збору та розмір мінімальної заробітної плати, недоплачена сума судового збору складає 2901,37 грн. і підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» (м.Львів, вул. Євгена Коновальця,103/605; код ЄДРПОУ 31730064) 2901,37 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.