Ухвала суду № 38895201, 21.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 876/3895/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представника позивача Федюка Л.М.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фама» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Фама» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06 грудня 2013 року № 0000602220.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки господарські операції по договору страхування, укладені з страховиком ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" є нікчемними, такими, що не підтверджуються, оскільки в ході проведення перевірки ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" встановлено, що фактично кошти (страхові платежі) використовувались лише з тим, щоб ці кошти передавались третім особам, які задіяні в схемі мінімізації та приховування доходів, а не для реального захисту майнових інтересів страхувальників.

Представник Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник ТзОВ «Фама» в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.05.2013 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову перевірку ТзОВ "Фама" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд", яка оформлена актом № 328/22-20/36248941.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення 06.12.2013 р. № 0000602220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 10845,00 грн.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.140.6 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються як витрати подвійного призначення будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

За змістом вказаної статті, умовою для віднесення до витрат сплачених страхових сум при страхуванні фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку є їх пов'язаність із провадженням платником господарської діяльності і такі витрати мають бути в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з п. 3.18 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затвердженої Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 09.07.10 № 565,страхування фінансових ризиків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, господарської діяльності.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок перерви в господарській діяльності, порушення договірних зобов'язань (невиконання або неналежне виконання контрагентом договірних зобов'язань перед страхувальником), крім відшкодування збитків, передбачених страхуванням кредитів та страхуванням інвестицій.

Умови добровільного страхування фінансових ризиків можуть передбачати страхування на випадок завдання матеріального збитку страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування (вигодонабувачу), внаслідок припинення права власності на майно, неможливості здійснення подорожі (поїздки) з причин, визначених у правилах та договорі страхування, непередбачених фінансових витрат (за винятком судових витрат та збитків, пов'язаних з втратою багажу під час подорожі (поїздки)) та фінансових збитків, пов'язаних із ризиками здійснення операцій з використанням платіжних карток.

Колегією суддів встановлено, що 03.10.2011 р. між ТзОВ "Фама" (Страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" (Страховик) було укладено договір № 1003/44-414 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами на предмет страхування майнових інтересів Страхувальника, пов'язані з зобов'язаннями по відшкодуванню Страхувальником третій особі збитків, заподіяних ним в процесі здійснення підприємницької діяльності та зобов'язання Страховика відшкодовувати збитки Страхувальнику при настанні страхових випадків.

Згідно з п.3.1 договору страховим випадком є рішення судових органів, що вступило в законну силу про відшкодування прямого збитку, завданого холдерами-конструкціями Страхувальника майновим інтересам третьої особи, який виник в процесі підприємницької діяльності в результаті обставин, передбачених цим пунктом договору.

Відповідно до п. 4. договору, загальна страхова сума (ліміт відповідальності Страховика) 800 000,00 грн., страховий платіж 40160,00 грн., який сплачується без ПДВ на поточний рахунок Страховика по 27.01.2012 р.

ТзОВ "Фама" сплатило страхові внески в безготівковій формі на рахунок № 260022600572 в сумі 40160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 08.02.12 р.

В бухгалтерському обліку ТзОВ "Фама" відповідно до картки рах. 631 за період з 01.10.11 р. по 31.12.12 р. відобразило операцію з ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд", як Дт 91 (загально-виробничі витрати) - Кт 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) - 40160,00 грн.; Дт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) - Кт 311 (поточні рахунки в національній валюті) - 40160,00 грн.

Також 03.10.2011 р. між ТзОВ "Фама" (Страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" (Страховик) було укладено договір № 1003/43-320 добровільного страхування майна, за умовами якого Страховик зобов'язується за обумовлену плату (страховий платі, страхову премію) при настанні страхової події (випадку) відшкодувати Страхувальнику завдані внаслідок цієї події збитки (виплатити страхове відшкодування) в межах визначеної договором страхової суми. Предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме холдери-конструкції в кількості 492 шт., перелік яких є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2 договору передбачено дві групи страхових ризиків. Загальна страхова сума становить 147199,00 грн. Страховий тариф становить 2,375 % від страхової суми договору. Загальний страховий платіж складає 6991,96 грн.

ТзОВ "Фама" оплатило на рахунок № 260022600572 Страховика страхові внески в сумі 6991,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 08.02.12 р.

В бухгалтерському обліку ТзОВ "Фама" відповідно до рах. 631 за період з 01.10.11 р. по 31.12.12 р. по контрагенту ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" відобразило по Дт 903 (собівартість реалізованих робіт, послуг) - Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) - 6991,96 грн., Дт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) - Кт 311 (поточні рахунки в національній валюті) - 6991,96 грн.

Відповідно ТзОВ "Фама" включило до податкової декларації з податку на прибуток за 2- 4 кв. в р.05.1 «Собівартість придбання, виготовлення та реалізованих товарів» - 6992,00 грн., а в р. 06.1 «Загальновиробничі витрати» - 40160,00 грн. всього до складу валових витрат в 4 кв. 2011 р. включено 47152,00 грн. суми сплачених страхових внесків.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що складений відповідачем акт перевірки від 19.07.2013 р. № 445/2250/30303336 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України(з урахуванням викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. правових позицій) як ознаки нікчемного правочину. Крім того, сам по собі акт перевірки контрагента це лише документ, які фіксує дані встановлені перевіркою. Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Фама" і контрагентом ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок, на думку колегіє суддів, є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел осіб, які діяли від імені ТзОВ "Фама" на вчинення операцій з контрагентом ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи.

Суд першої інстанції вірно відзначив в оскаржуваному рішенні, що позивачем документально доведено виконання зобов'язань. Це підтверджується не лише документами, але й договором купівлі-продажу холдерів, які, як майно і підлягали стахуванню та майнова відповідальність перед продавцем. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі №813/39/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді В.Я.Качмар

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлено 23 травня 2014 року.