Ухвала суду № 38894596, 20.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р.Справа № 820/3831/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. по справі № 820/3831/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін-2009"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін-2009" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з питання відмови в реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін-2009", як платника ПДВ незаконними.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області вчинити дії щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін-2009" як платника податку на додану вартість з 01.03.2014 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін-2009" витрати зі сплати судового збору у розмірі 36,54 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зауважував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвін-2009" не відповідає критеріям, визначеним п. 182.1 ст. 182 розділу V Податкового кодексу України від 02ю12.2010 №2755-6.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав всі необхідні вимоги закону для реєстрації його платником ПДВ.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвін-2009" є юридичною особою та отримало статус суб'єкта підприємницької діяльності, взято на податковий облік у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Позивач уклав договір купівлі - продажу № 1 від 02.12.2013 року на придбання товару та договір купівлі - продажу № 2 від 02.12.2013 року на продаж товару. Оплата придбаного товару та його подальшої реалізації підтверджується платіжним дорученням від 02.12.2013 року та банківською випискою від 03.12.2013 року.

10.02.2014р позивач звернувся до відповідача із заявою по формі №1ПДВ у зв'язку з добровільною реєстрацією платником податку на додану вартість з 01.03.2014 року, яку заповнив повністю, належним чином та додав до заяви всі первинні документи, що підтверджують операції з постачання та оплати товару, що підлягають оподаткуванню.

Відповідач надав відповідь щодо розгляду заяви по формі №1ПДВ від 14.02.2014р., в якій зазначив, що не надано інформацію та її документальне підтвердження щодо здійснення розрахунків за реалізовані товари та послуги, діяльність здійснюється не за основним видом діяльності, відсутні документи що підтверджують можливість підприємства здійснювати операції з постачання, відсутній договір оренди чи документи, що підтверджують право власності на нерухомість за юридичною адресою.

Перевіряючи правомірність дій податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 182 Податкового кодексу України якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Згідно п. 183.3 ст. 183 Податкового кодексу України у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку. (п. 183.7 ст. 183 ПК України)

Згідно Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 р. за N 1369/20107, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення) будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ.

Така заява подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до податкового органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Реєстраційна заява платника ПДВ має бути подана податковому органу особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками ПДВ (пункт 3.4 цього розділу), або особами, які відповідають вимогам підпункту 6 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу (підпункт 1.5.6 пункту 1.5 розділу I цього Положення), - не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Згідно п. 3.8 цього Положення при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру. З метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.

Колегія суддів зазанчає, що дані наведені в реєстраційній заяві відповідають відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, стан відомостей про юридичну особу підтверджено, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який міститься в матеріалах справи.

З метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

У відповідності до п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п. 1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положенням п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) визначено порядок складання первинних документів, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.20.1.6 п. 20.1 ст.20 ПК України для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Як встановлено судовим розглядом, позивач надав відповідачу всі наявні у нього первинні документи, для підтвердження операцій з постачання товару та його оплати, що підлягають оподаткуванню.

Колегія суддів також зазначає, що позивач - правоздатна, юридична особа, котра має первинні документи, на підтвердження укладених та виконаних угод, а саме: договори, рахунок - фактуру, платіжне доручення та виписку з банку про перераховані кошті. Повний пакет документів був поданий позивачем до відповідача і з цього пакету документів підтверджується, що позивач - юридична особа, має повну правоздатність, уклав договори та перерахував кошти, що підтверджується платіжним дорученням і випискою з банку.

Крім того, пунктом 183.8 ст.183 ПК України встановлено перелік підстав для відмови у видачі свідоцтва платника ПДВ, а саме: контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що позивач відповідає вищезазначеним вимогам, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у його реєстрації як платника ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови в реєстрації платником ПДВ ТОВ "Гвін-2009".

В іншій частині постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції з вище зазначених підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року по справі № 820/3831/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2014 р.