Рішення № 38894452, 22.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.05.2014 Справа № 920/787/14Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/787/14

за позовом - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача - Сумського державного університету, м. Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м. Суми,

про стягнення 99215,63 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.03.2014 року,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 99214,63 грн., яка виникла станом на 25.04.2013 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів № 932 від 05.02.2013 року, № 1095 від 02.09.2013 року, № 416 від 21.10.2013 року та № 1204 від 03.12.2013 року, укладених між сторонами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1984,29 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Від третьої особи до суду надійшов відзив на позов № 15-35/612-370 від 15.05.2014 року, де Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області зазначає, що не є стороною за договорами, які укладено між сторонами у справі та не має зобов'язань, як перед позивачем, так і перед відповідачем.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договори № 932 від 05.02.2013 року, № 1095 від 02.09.2013 року, № 416 від 21.10.2013 року та № 1204 від 03.12.2013 року, відповідно до пунктів 1.1 яких, позивач передає у власність в порядку та на умовах, визначених договорами, а відповідач приймає та оплачує товар, згідно асортименту, в кількості та за цінами, що зазначені у специфікаціях, які додаються до даних договорів і є їх невід'ємною частиною.

За умовами пункту 2.1 договору № 932 від 05.02.2013 року, укладеного між сторонами, оплата товару здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з дня отримання товару відповідачем, відповідно до видаткових накладних, а згідно пунктів 2.1 договорів № 1095 від 02.09.2013 року, № 416 від 21.10.2013 року та № 1204 від 03.12.2013 року, оплата товару здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання товару відповідачем, відповідно до видаткових накладних.

В подальшому до договору № 932 від 05.02.2013 року сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 10.07.2013 року, № 2 від 08.07.2013 року, № 3 від 01.08.2013 року, № 4 від 02.09.2013 року, № 5 від 10.09.2013 року, № 6 від 10.10.2013 року, № 7 від 24.10.2013 року, № 8 від 13.11.2013 року та від 30.12.2013 року, які стосувалися зміни загальної суми договору, реквізитів сторін, повернення неоплаченого товару.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов вищезазначених договорів поставлено відповідачеві товар на загальну суму в розмірі 163580,13 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.12.2013 року (арк. с. 34), який підписано сторонами та скріплено їх печатками, проте відповідач не оплатив в повному обсязі та в установлені договорами терміни отриманий товар, у зв'язку з чим станом на 25.04.2013 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 99214,63 грн.

Підстави об'єднання позивних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 99214,63 грн. за договорами № 932 від 05.02.2013 року, № 1095 від 02.09.2013 року, № 416 від 21.10.2013 року та № 1204 від 03.12.2013 року, позивач обґрунтовує вимогами частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами.

Позовні вимоги повинні виходити з одних і тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги і об'єднання позовних вимог можливе, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджується не подібними, а тими самими доказами.

В даному випадку позивачем об'єднано позовні вимоги, які ґрунтуються на договорах № 932 від 05.02.2013 року, № 1095 від 02.09.2013 року, № 416 від 21.10.2013 року та № 1204 від 03.12.2013 року, укладених між сторонами у справі, за якими стягується заборгованість за поставлений товар в розмірі 99214,63 грн., наявність якої підтверджується актами звірки розрахунків між сторонами станом на 31.12.2013 року та станом на 25.04.2014 року, які підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Правовідносини між сторонами існували по вищевказаним договорам в один і той же проміжок часу, зазначені акти звірки між сторонами підтверджують наявність правовідносин по договорам № 932 від 05.02.2013 року, № 1095 від 02.09.2013 року, № 416 від 21.10.2013 року та № 1204 від 03.12.2013 року, укладеним між сторонами та наявність заборгованості відповідача перед позивачем по ним, позовні вимоги підтверджуються тотожними доказами і пред'явлені до одного відповідача, а відтак сумісний розгляд цих вимог не перешкоджає з'ясуванню прав і обов'язків сторін в одному провадженні.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем товару повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № 362 від 11.07.2013 року, № 361 від 09.07.2013 року, № 364 від 01.08.2013 року, № 366 від 01.08.2013 року, № 367 від 01.08.2013 року, № 368 від 01.08.2013 року, № 370 від 01.08.2013 року, № 372 від 06.08.2013 року, № 371 від 06.08.2013 року, № 375 від 12.08.2013 року, № 374 від 12.08.2013 року, № 384 від 27.08.2013 року, № 376 від 02.09.2013 року, № 378 від 02.09.2013 року, № 382 від 02.09.2013 року, № 386 від 02.09.2013 року, № 380 від 02.09.2013 року, № 379 від 02.09.2013 року, № 383 від 02.09.2013 року, № 388 від 02.09.2013 року, № 381 від 02.09.2013 року, № 387 від 02.09.2013 року, № 389 від 04.09.2013 року, № 390 від 17.09.2013 року, № 391 від 17.09.2013 року, № 393 від 01.10.2013 року, № 397 від 11.10.2013 року, № 396 від 11.10.2013 року, № 395 від 11.10.2013 року, № 398 від 17.10.2013 року, № 399 від 21.10.2013 року, № 402 від 22.10.2013 року, № 403 від 22.10.2013 року, № 400 від 21.10.2013 року, № 401 від 21.10.2013 року, № 404 від 13.11.2013 року, № 405 від 25.11.2013 року, № 465 від 03.12.2013 року, № 407 від 06.12.2013 року, № 408 від 06.12.2013 року, № 409 від 06.12.2013 року, № 410 від 11.12.2013 року та № 411 від 26.12.2013 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи, зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Пунктом 1 додаткової угоди від 30.12.2013 року до договору № 932 від 05.02.2013 року доповнено пункт 2 зазначеного договору підпунктом 2.4, за яким в разі якщо оплата товару не здійснена до 31.12.2013 року, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві поставлений та неоплачений товар на вимогу останнього в оригінальній упаковці (щоб не допустити пошкодження (псування) та (або) знищення його під час поставки до місця призначення).

На виконання підпункту 2.4 договору № 932 від 05.02.2013 року, відповідач на вимогу позивача повернув неоплачений товар на суму 64365,50 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № 97, № 98, № 99, № 100, № 101від 25.04.2014 року; № 102-103 від 11.03.2014 року; № 104, № 105, № 106, № 107 від 25.04.2014 року.

Станом на 25.04.2013 року, у відповідності до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 - 25.04.2014 року (арк. с. 73), підписаного сторонами за даним спором, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договорами № 932 від 05.02.2013 року, № 1095 від 02.09.2013 року, № 416 від 21.10.2013 року та № 1204 від 03.12.2013 року складає 99214,63 грн.

Проте, в порушення умов укладених договорів та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів оплати отриманого товару або заперечень проти позовних вимог (відзиву на позов) не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 99214,63 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, буд. 2, Ідентифікаційний код 05408289) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за поставлений товар в розмірі 99214,63 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1984,29 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.05.2014 року

Суддя П.І. Левченко