Рішення № 38894357, 21.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 902/118/14 21.05.14

За позовомДочірньої компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"простягнення 93 416,20 грн.

Головуюча суддя Літвінова М.Є.

Судді Полякова К.В.

Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача: Жорова Л.М. - представник за дов.;

від відповідача: Сидоров П.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 21.05.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення пені у розмірі 16 660,26 грн., інфляційних втрат - 34 598,47 грн., 3 % річних - 42 157,47 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.02.2014 позовну заяву направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 порушено провадження у справі №910/118/14, розгляд справи призначено на 03.03.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.03.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07.04.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.04.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 21.05.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 судом із власної ініціативи призначений колегіальний розгляд справи №902/118/14.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 23.04.2014 справу №902/118/14 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Полякова К.В., суддя Сташків Р.Б.

Ухвалою від 23.04.2014 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 21.05.2014.

У відзиві на позов відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до нарахованої пені та надав власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

В судовому засіданні 21.05.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір №06/10-2012 на закупівлю природного газу (далі -Договір).

Додатковою угодою №3 від 12.04.2011 до договору поставки природного газу №06/10-2012 від 20.12.2010, сторони домовились викласти умови договору № 06/10-2012 від 20.12.2010 у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов»язується передати у власність покупцю у 2011 році природний газ власного видобутку, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається використовується виключно для подальшої реалізації населенню, згідно п. 1.2 Договору.

Продавець передає покупцеві у 2011 році газ в обсязі до 9 580,522 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (п. 2.1).

Приймання-передача природного газу, переданого продавецем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі, відповідно до п. 3.3 Договору.

Кількість газу, що продається визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності у них газових лічильників (п. 4.1).

Ціна на природний газ установлюється НКРЕ (П. 5.1).

З 01 квітня 2011 ціна за 1000 куб.м. природного газу без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 279,1346 грн.;

- при відсутності газових лічильників - 337,3077 грн.

Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 577,6923 грн.;

- при відсутності газових лічильників - 665,6731 грн.

Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1 499,3269 грн.;

- при відсутності газових лічильників - 1 679,6154 грн.

Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1 849,8077 грн.;

- при відсутності газових лічильників - 2 064,9519 грн.

Загальна вартість газу складає за цим договором 3 542 237,39 грн., крім того ПДВ - 20%, всього - 4 250 684,87 грн.

Додатковою угодою №4 від 11.07.2011 до Договору, сторони погодили наступне:

З 01 липня 2011 ціна за 1000 куб.м. природного газу без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 254,8077 грн.;

- при відсутності газових лічильників - 312,9808 грн.

Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 553,3654 грн.;

- при відсутності газових лічильників - 641,3462 грн.

Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1 475,0000 грн.;

- при відсутності газових лічильників - 1 655,2885 грн.

Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1 825,4808 грн.;

- при відсутності газових лічильників - 2 040,6250 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Згідно п. 6.2 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

З Додатковою угодою №5 від 03.10.2011 до договору, сторони домовились про припинення договору в частині поставки природного газу з 01.10.2011.

Матеріали справи свідчать, що за період з січня 2011 по вересень 2011 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за Договором на суму 2 208 034,09 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Додані до матеріалів справи платіжні доручення свідчать про сплату коштів за отриманий природний газ, однак з порушенням строків оплати в казаних у п. 4.1 Договору.

Позивач просить стягнути з відповідача 16 660,26 грн. пені, 34 598,47 грн. інфляційних втрат та 42 157,47 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі не виконання п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний сплатити крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування строку позовної давності до заявленої пені з посиланням на п. 9.3 Договору, у редакції від 20.12.2010, відповідно до якого строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки, однак, відповідач зазначив, що позивачем при розрахунку пені не враховано, що додатковою угодою № 3 до Договору пункт 9.3 цього Договору, сторони виключили з умов Договору, а тому позивач пропустив строк позовної давності при нарахуванні пені в порядку ст. 258 Цивільного кодексу України.

У своїх запереченнях на відзив, позивач звернув увагу суду, що відповідач посилається на стару редакцію договору, та зазначив, що додатковою угодою №3 до договору поставки, останній був викладений у новій редакції, згідно з якою пункт 9.3 було виключено.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди №3 до договору встановлено, що ця угода складена у двох примірниках, по одному із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати підписання та скріплення печатки сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2011 і діє протягом дії Договору.

Тобто з 01.04.2011 сторони повинні керуватись п. 2 ч. 1 ст.258 Цивільного кодексу України, де передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Таким чином, твердження відповідача про пропуск позовної давності щодо нарахування пені судом визнані обґрунтованими, враховуючи, період нарахування з 11.02.2011 по 01.04.2011, та звернення з позовом до суду - 29.01.2014, тому пеня заявлена до стягнення за період з 11.02.2011 по 01.04.2011 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційних втрат та 3% річних, перевіривши здійснений позивачем розрахунок поданий до суду, дійшов висновку про його обґрунтованість.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість (42 157,47 грн.).

Щодо нарахованих інфляційних втрат суд дійшов наступного висновку.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення інфляційних нарахувань в частині 1 575,22 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 3 % річних - 42 157,47 грн., інфляційні втрати - 1 575,22 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, код 32736800) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 42 157,47 грн. (сорок дві тисячі сто п'ятдесят сім гривень 47 коп.) 3 % річних, 1 575,22 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять гривень 22 коп.) інфляційних втрат та 874,65 грн. (вісімсот сімдесят чотири гривні 65 коп.) судового збору.

3.Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) суму недоплаченого судового збору у розмірі 0,32 грн. (нуль гривень 32 коп.).

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.05.14

Головуюча суддя М.Є. Літвінова

Судді К.В. Полякова

Р.Б. Сташків