Рішення № 38893135, 19.05.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/3929/14-ц

Провадження № 2/185/1921/14

19 травня 2014 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бабій С.О., при секретарі Кізенко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро", про відшкодування компенсації видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням згідно умов договору,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2014р. до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся позивач із даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач, як працівник відповідача, відповідно до умов колективного договору ТОВ "Шахтар-Агро" має право на отримання компенсації витрат по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням. Відповідач безпідставно відмовляє позивачу у виплаті компенсації за період із 06.03.2013 р. по 01.10.2013 р., тому простить стягнуть невиплачену суму компенсації у розмірі 974 грн. Оскільки позивач працює у ТОВ "Шахтар-Агро" понад 11 років, порушення відповідачем трудових прав позивача та невиконання колективного договору спричинило позивачу душевні страждання, у зв'язку із чим позивач просить також стягнути із відповідача у компенсацію моральної шкоди 2000, 00 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача Бакумов О.С., Горбатко В.В. проти позову заперечували. У судовому засіданні 19.05.2014 р. було надано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позивач не надав відповідачу довідку про відсутність у позивача заборгованості з комунальних платежів за звітний період, що є підставою для відмови у виплаті компенсації, оскільки, крім наявності трудових відносин між сторонами, відсутність у особи заборгованості з комунальних платежів є умовою надання компенсації згідно умов колективного договору. Крім того, позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, визначений ст.233 Кодексу законів про працю, що є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтар - Агро» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, зміненим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.02.2014р. було визнано незаконними наказ ТОВ «Шахтар - Агро» № 44-к від 05.03.2013 року в частині звільнення ОСОБА_1 по п.1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 поновлено на роботі з 5 березня 2013 року, стягнуто з ТОВ «Шахтар - Агро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 06.03.2013 року по 01.10.2013 року включно, а також стягнуто з ТОВ "Шахтар-Агро" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000.00 (одну тисячу) гривень (а.с.5-11).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення по цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені обставини.

Під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтар - Агро» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди судами було встановлено, що згідно наказу № 164-к від 07.11.2011 року позивачка ОСОБА_1 з 07.11.2011 року була призначена на посаду начальника сторожової охорони. Наказом № 239 від 30.11.2012 року «Про внесення змін до штатного розпису і скорочення численності робітників ТОВ «Шахтар-Арго» у зв'язку зі зміною в організації виробництва та праці товариства, з метою оптимізації чисельності працівників товариства, приведення штатного розпису керівників, спеціалістів, службовців та робітників у відповідності з обсягом виконуваних робіт, - було прийнято рішення про виключення із штатного розпису з 01.01.2013 року наступні посади та професії: начальника сторожової охорони, головного економіста обліковця, три посади сторожів, слюсаря-сантехніка, комірника. Наказом № 44-к від 05.03.2013 року ОСОБА_1 було звільнено 05.03.2013 року з роботи, з посади начальника сторожової охорони, у зв'язку зі скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України, що визнано судами є незаконним.

Було також встановлено, що незаконним звільненням позивача з підприємства, йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях та переживаннях ОСОБА_1, яку було залишено без роботи, без засобів для існування. З урахуванням глибини завданої шкоди та керуючись принципами розумності та справедливості, суд оцінив розмір моральної шкоди в сумі 1000.00 грн., яку стягнув із відповідача.

Таким чином, позивач у справі є поновленою на роботі на посаді начальника сторожевої охорони Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" з 5 березня 2013 року.

За ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторони визнали, що умовами колективного договору ТОВ "Шахтар-Агро" (додаток № 12) передбачено надання працівникам підприємства, які працюють на умовах безстрокового трудового договору, та не мають заборгованості по комунальним послугам за звітний період, відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням згідно умов договору.

Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно ст. 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.). Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до абзацу четвертого ч.2 ст.7 вказаного Закону у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплата праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше).

За змістом ч.1-3 ст.9 Закону положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Сума грошової компенсації, яку зазначає позивач в своєму позові, відноситься до компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами нормами відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці». У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що до вимог позивача у справі необхідно застосовувати тримісячний строк позовної давності. Оскільки позивач отримав від відповідача заробітну плату за жовтень 2013 р. 07.11.2013 р., то 08.02.2014 р. закінчився перебіг строку позовної давності, що є підставою для залишення позову без задоволення.

Позивачем, який мешкає у приватному не газифікованому будинку (а.с.33), надано довідку про відсутність заборгованості з оплати електроенергії (а.с.32). Своїми заявами від 28.03.2014 р. та 16.04.2014 р. (а.с.12, 13) позивач звертався до відповідача із питанням компенсації видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням згідно умов договору. Своїм листом від 08.04.2014 р. відповідач фактично відмовив позивачу у сплаті відповідних коштів (а.с.14).

Позивачем заявлено до суду вимогу про компенсацію видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням за період з 06.03.2013 р. по 01.10.2013 р. Оскільки відповідно до п.2.1. додатку № 12 до колективного договору ТОВ "Шахтар-Агро" (а.с.4) граничним строком надання компенсації за поточний рік - 1-й квартал наступного року, у даному випадку 2014 року, то строк звернення з позовом до суду, як вказує відповідач, визначений ст.233 Кодексу законів про працю, позивачем не пропущений, оскільки позовна заява подана до суду 22.04.2014 р.

Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності ухиляння від відшкодування позивачу видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням згідно умов договору, передчасності вимог позивача або пропущення ним строку звернення до суду, тому вимоги позивача про компенсацію видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням за період з 06.03.2013 р. по 01.10.2013 р. в розмірі 974 (девятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Відповідачем не було спростовано вірність розрахунку позивачем стягуваної суми (а.с.22) відповідно до умов п.2.1. додатку № 12 до колективного договору ТОВ "Шахтар-Агро" (а.с.4)

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінює у сумі 2000 грн., суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Ч.3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що позивачем не доведено характер та обсяг страждань, яких він зазнав внаслідок дій відповідача саме у зв'язку із несплатою позивачу компенсації видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням у сумі 974 грн., тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. Суд враховує, що згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтар - Агро» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із тим, що незаконним звільненням позивача з підприємства, йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях та переживаннях ОСОБА_1, яку було залишено без роботи, без засобів для існування, судом було оцінено розмір моральної шкоди в сумі 1000.00 грн., яку стягнуто із відповідача. Тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 2000 грн. слід відмовити.

Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.10, 11,57,60,88,209,212-215,218,294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" (місцезнаходження: вул. Куйбишева, буд.26, м. Павлоград, Дніпропетровська область, код 35020481) на користь ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1), компенсацію видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням за період з 06.03.2013 р. по 01.10.2013 р. в розмірі 974 (девятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" (місцезнаходження: вул. Куйбишева, буд.26, м. Павлоград, Дніпропетровська область, код 35020481) на користь держави 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. О. Бабій