Ухвала суду № 38892439, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12191/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2013 у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до КП «Київський метрополітен» про стягнення на користь позивача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік у розмірі 12 325 751,20 грн. та пені 263 771,05 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2013 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідач своєчасно подавав щомісячні звіти до міських центрів зайнятості міста Києва форми 3-ПН «Про наявність вакансій». Згідно довідки про щомісячні звіти до міських центрів зайнятості міста Києва форми 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» по КП «Київський метрополітен» за 2012 рік відповідач подав звіти щодо наявності 33 вакансій для працевлаштування інвалідів.

Відповідач зазначив, що у 2012 році безпосередньо до КП «Київський метрополітен» з питання працевлаштування інваліди не звертались та міськими центрами зайнятості не направлялись.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач вживав передбачені законодавством заходи з метою працевлаштування інвалідів та, відповідно, для недопущення вчинення господарського правопорушення.

Згідно листа Солом'янського районного центру зайнятості № 5800 від 28.08.2013 центр зайнятості повідомляє, що протягом 2012 року до центру зайнятості від КП «Київський метрополітен (ЄДРПОУ 03328913) були надані звіти за формою 3-ПН «Про наявність вакансій» для людей з обмеженими можливостями. З переліку поданих вакансій на протязі 2012 року безробітні не направлялись у зв'язку з відсутністю на обліку осіб за даними категоріями інвалідності та професіями.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем виконані вимоги щодо обов'язку створення робочих місць для інвалідів.

Колегія суддів на підставі аналізу наведених обставин дійшла висновку, що відповідачем належним чином інформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме подано звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів районному центру зайнятості за 2012 рік.

Апелянтом не надано суду доказів того, що на підприємство відповідача направлені інваліди не були працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

Таким чином, в силу ст.ст. 4, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 218 Господарського кодексу України колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про відсутність у позивача підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць.

Крім того, у відповідності до ст. 16 Закону України «Про транспорт» - підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища. Працівники, які безпосередньо забезпечують безпеку руху транспортних засобів, повинні мати відповідну професійну підготовку і за станом здоров'я бути здатними якісно виконувати свої обов'язки. Ці працівники, а також працівники, які зазнають впливу шкідливих і небезпечних умов праці, повинні проходити у встановленому порядку медичні обстеження.

Згідно п. 1.1. Правил користування метрополітеном, затверджених заступником голови Київської міської ради народних депутатів по виконавчій роботі 20.01.1995, метрополітен - міський пасажирський транспорт, користування яким пов'язане з підвищеною небезпекою.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.04.2010 № 240 затверджено Порядок проведення медичних оглядів працівників, робота яких пов'язана із забезпеченням безпеки руху та обслуговуванням залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України (далі - Порядок № 240).

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 240 обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, робота яких пов'язана із забезпеченням безпеки руху та обслуговуванням залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту, з метою визначення їх придатності до виконання професійних обов'язків, профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму.

Пунктом 2.22 Порядку № 240 встановлено, що особи, які не пройшли обов'язкового медичного огляду або отримали висновок ЛЕК про професійну непридатність, до роботи (виробничої практики) не допускаються. Працівнику не може пропонуватися робота, яка згідно з медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Положеннями ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

У відповідності до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 5067-VI (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.

Таким чином, коло інвалідів, які можуть за станом здоров'я працювати у Комунальному підприємстві «Київський метрополітен» є обмеженим.

Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідам, які не досягли пенсійного віку (п. «е» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» (чинного на дату виникнення спірних правовідносин)).

Отже, обов'язок із працевлаштування інвалідів, згідно із встановленим чинним законодавством нормативом, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

На вимогу ст. 71 КАС України апелянтом не доведено суду правомірності нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій та пені.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 27.05.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.