Ухвала суду № 38891457, 06.05.2014, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №592/570/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров А. М.Номер провадження 22-ц/788/905/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Таран С. А.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Вказане рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а саме: визнати недостовірною і зобов'язати спростувати інформацію, повідомлену ОСОБА_4 у заяві до Сумського МВС України в Сумській області від 04 грудня 2013 року та у скарзі від 10 грудня 2013 року і доповненні до неї від 16 січня 2014 року до голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Сумській області про скоєння ОСОБА_3 злочину, про його неправомірну поведінку, порушення ним присяги адвоката України та правил адвокатської етики, підриву авторитету адвокатури України.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам щодо розповсюдження відповідачкою відносно нього недостовірної інформації. Зокрема, в заявах відповідачки до правоохоронних органів та до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області вона поширила відомості щодо нього, які не відповідають дійсним обставинам та зачіпають його честь і гідність, як особи і фахівця - адвоката, завдають відповідної шкоди його діловій репутації. Крім того, поза увагою суду залишилась і та обставина, що відповідачка продовжувала поширювати недостовірну інформацію про нього і після припинення існування обставини, якою вона обґрунтовувала свої дії щодо розповсюдження недостовірної інформації, а саме: після отримання нею 10 грудня 2013 року документів, раніше переданих позивачу за договором про надання правової допомоги, вона 16 січня 2014 року знову звернулась до комісії адвокатури з аналогічною інформацією.

Також позивач зазначає, що відповідачка жодним чином не спростувала його вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 займається адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, виданого Харківською кваліфікаційною дисциплінарною комісією адвокатури 15 липня 2005 року (а.с.57-61, матеріали перевірки №41 Сумської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури, а.с.12).

05 вересня 2013 року між відповідачкою ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_3, як адвокатом, був укладений договір про надання правової допомоги, до якого були внесені зміни відповідно до додаткової угоди № 1 від 04 листопада 2013 року, за яким адвокат зобов'язався надати відповідачці правову допомогу, а остання зобов'язалась оплатити роботу адвоката, забезпечувати його засобами, необхідними для виконання її доручень та компенсувати йому затрати, пов'язані з виконанням її доручень, як клієнта (а.с.57-61, матеріали перевірки №41 Сумської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури, а.с.13).

04 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення, в якій вказала, що з 25 листопада 2013 року адвокат ОСОБА_3 відмовляється повертати їй її документи (договори позики та розписки), які знаходяться в його офісі АДРЕСА_1 та вимагає від неї додаткової оплати за надані ним послуги (а.с.4-5, 6-7).

Відповідно до висновку про відсутність ознак кримінального правопорушення, затвердженого начальником Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 10 грудня 2013 року, за вказаною заявою ОСОБА_4 проводилась перевірка, в результаті якої не було встановлено даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, скоєного відносно відповідачки, у зв'язку з чим перевірку було закінчено (а.с.18, 19).

Крім того, 10 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернулась до голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області зі скаргою на неправомірну поведінку адвоката ОСОБА_3, в якій, посилаючись на неправомірну поведінку позивача, як адвоката, стосовно безпідставного утримування її документів та викривлення звітності щодо проведеної ним роботи як надавача їй правової допомоги, просила розглянути її скаргу і притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності (а.с.8-9).

Також 16 січня 2014 року відповідач ОСОБА_4 подала додаткові пояснення голові кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області стосовно адвоката ОСОБА_3, де вказала про порушення ним присяги адвоката і просила позбавити його права на зайняття адвокатською діяльністю з послідуючим виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.10-12).

Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області від 23 січня 2014 року було відмовлено ОСОБА_4 в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 (а.с.20-21).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_4 мала конституційне право звернутись із вказаною заявою до правоохоронних органів, а також зі скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області з метою перевірки викладеної нею інформації стосовно адвоката ОСОБА_3 Також суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_3 не надано доказів, що підтверджують поширення відповідачкою щодо нього недостовірної інформації, яка б наносила шкоду його діловій репутації, принижувала його честь та гідність, а ті, на які він посилається, на думку суду, не є такими доказами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 4 статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

В той же час, ст.40 Конституції України зазначає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Положеннями ст.270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.19 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема: критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема: гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Крім того, з викладеної у п.16 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України правової позиції вбачається, що згідно положень статті 40 Конституції України та з урахуванням зазначених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 висновків, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Разом із тим звернення має бути адресоване органу державної влади, органу місцевого самоврядування та посадовій і службовій особам цих органів, що компетентні розглянути таке звернення. Наявність у зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і це звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу висновки місцевого суду про те, що викладені відповідачкою в заяві до правоохоронних органів, а також у скарзі до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області відомості стосовно позивача не можуть вважатись поширенням недостовірної інформації, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки відповідач реалізувала своє конституційне право на звернення до вищезазначених компетентних органів з інформацією про неповернення адвокатом належних їй оригіналів документів, а також про інші порушення, тобто з метою захисту своїх прав, хоча, як вбачається з матеріалів справи, звернення були розглянуті вказаними органами, що входить до їх компетенції, але в ході перевірки вказана інформація не знайшла свого підтвердження.

Крім того, на думку колегії суддів, звертаючись до компетентних органів, відповідач намагалась захистити свої права, свободи та законні інтереси у спосіб, який вона вважала правильним, так як для цього у неї були підстави, що вбачається з матеріалів справи, оскільки тільки після 04 грудня 2013 року відповідач повернув їй вказані нею документи, чого він сам не заперечував, даючи пояснення в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач продовжувала поширювати недостовірну інформацію про позивача вже після припинення існування обставини, якою відповідач обґрунтовувала свої звернення до компетентних органів, тобто після отримання нею оригіналів документів, у зв'язку з чим не було підстав для послідуючих звернень, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки в зверненнях до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області відповідач звертала увагу і на інші порушення з боку адвоката ОСОБА_3, які, як потім з'ясувалось, не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилань, які б були підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що у зв'язку з недоведеністю позову щодо поширення відповідачкою відносно позивача недостовірної інформації, яка б принижувала його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вона носить характер оціночного судження, тому відсутні і підстави для захисту його цивільних прав та інтересів у зазначений ним спосіб, а саме: шляхом зобов'язання відповідача спростувати інформацію, викладену у вказаних зверненнях.

Враховуючи, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, отже, є законним і обґрунтованим, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -