Ухвала суду № 38890781, 19.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19.05.2014 р. справа № 814/1123/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в попередньому судовому засіданні, в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001

доуправління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, вул. Декабристів, 41/23 оф. 800, м. Миколаїв, 54000

провизнання неправомірною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.12.13 р., зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до управління відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач, ДВС) із адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірною постанову відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві, зобов'язати начальника ДВС Довгань Г.Г. скасувати цю постанову, зобов'язати вказану особу подати до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, оригінал виконавчого документа.

Здійснюючи підготовку справи до судового розгляду, суд призначив попереднє судове засідання, в якому встановив наявність підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку із тим, що позовні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

22 квітня 2013 р. рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області було частково задоволено позов ОСОБА_1 до державного підприємства дослідне господарство "Реконструкція" селекційного-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі - ДП "Реконструкція") (а. с. 15-18). Згідно цього рішення, з ДП "Реконструкція" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 2324564,0 грн.

На підставі рішення апеляційного суду Миколаївської області Березнегуватський районний суд Миколаївської області видав виконавчий лист, який було звернуто позивачем до примусового виконання (а. с. 19-20).

3 червня 2013 р. відповідач прийняв постанову про приєднання виконавчого провадження позивача до зведеного виконавчого провадження, боржником в якому є ДП "Реконструкція" (а. с. 80).

20 грудня 2013 р. ДВС була прийнята постанова про виведення виконавчого провадження позивача із зведеного виконавчого провадження і в той же день відповідач прийняв спірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а. с. 23, 79).

Таким чином, перед прийняттям постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідач вилучив виконавче провадження із зведеного та приймав рішення про повернення виконавчого документа позивачу вже в рамках індивідуального виконавчого провадження, а не зведеного.

Отже, спірна постанова прийнята при виконанні виконавчого листа, виданого Березнегуватським районним судом Миколаївської області за наслідками розгляду цивільної справи, а за правилом ст. 82 ч. 4 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Слід врахувати, що ст. 181 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, обов'язковою умовою при оскарженні рішення, дій чи бездіяльності органів ДВС до адміністративного суду, є відсутність іншого порядку судового оскарження.

Як вже зазначав суд, позивач оскаржує постанову відповідача, прийняту при виконанні виконавчого листа суду, який діяв у статусі цивільного.

Відповідно до ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 384 ч. 2 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги повинні розглядатись за правилами цивільного судочинства в Березнегуватському районному суді Миколаївської області.

Суд окремо зазначає наступне.

Серед наданих позивачем документів мається його скарга, подана позивачем до Березнегуватського районного суду Миколаївської області, в якій він виклав вимоги, аналогічні адміністративному позову в цій справі і за якою 1 квітня 2014 р. цей суд прийняв ухвалу, якою закрив провадження в цивільній справі (а. с. 41-53). Ухвала мотивована тим, що скарги на рішення, дії і бездіяльність посадової особи виконавчої служби, прийняті (вчинені, допущені) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Суд ще раз підкреслює, що в даному випадку постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві була прийнята не у зведеному виконавчому провадженні, а після виведення виконавчого провадження позивача із складу зведеного, тобто приймаючи спірну постанову, відповідач діяв вже у рамках індивідуально визначеного виконавчого провадження, а не зведеного.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", зазначено наступне. Судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду. Юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Із цим узгоджується і положення п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 р. № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", в якому цей суд вказав на те, що скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Підсумовуючи вищевикладене, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, тільки в тому випадку, коли законодавцем не встановлено іншого судового порядку вирішення таких спорів або особа не є учасником виконавчого провадження. В даному спорі, оскільки рішення, яке виконувалось відповідачем, прийнято в цивільному судочинстві, а позивач є стягувачем, тобто учасником виконавчого провадження, ЦПК України передбачає можливість оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві до цивільного суду. Та обставина, що спочатку виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження, не впливає на визначення юрисдикції суду в даному випадку, так як перед прийняттям спірної постанови, відповідач своєю постановою вилучив виконавче провадження із зведеного та приймав рішення про повернення виконавчого документа вже у межах конкретного виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 121 ч. 1 п. 3 КАС України, за наслідками підготовчого провадження суд у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Як передбачено ст. 7 ч. 1 п. 5 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Позивач сплатив судовий збір в сумі 73,08 грн., що підтверджується квитанцією № 58 від 24 квітня 2014 р. (а. с. 2) і на підставі вищенаведеної норми, він підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 121 ч. 1 п. 3 КАС України, ст. 7 ч. 1 п. 5 Закону України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В:

1) Закрити провадження в адміністративній справі.

2) Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 73,08 грн. з Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз