Вирок № 38890661, 22.05.2014, Оболонський районний суд міста Києва

22.05.2014 Справа № 756/17112/13-к

№ 1 - кп/756/66/14

В И Р О К

іменем України

22 травня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Дев'ятка В.В.,

при секретарі - Гриненко І.В.,

з участю прокурора - Гош Д.В.,

захисника - ОСОБА_1,

та представника потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Корсунь-Шевченківсьий, Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

12 вересня 2013 року, близько 08 години 11 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 2107» д.н.з. НОМЕР_4, по проїзній частині вул. Зої Гайдай, біля будинку № 10 в м. Києві, від вул. Тимошенко в напрямку вул. Героїв Дніпра, проявив неуважність до дорожньої обстановки, чим порушив п. п. 1.5. та 2.3. б) Правил дорожнього руху України. Після чого останній, перебуваючи у крайній правій смузі руху, під'їхав до нерегульованого наземного пішохідного переходу та, в порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху України, не переконався в безпечності свого проїзду повз вказаний перехід, не зменшив швидкість, аж до зупинки свого транспортного засобу, продовживши при цьому рух, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який переходив проїзну частину з ліва на право відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3, по зазначеному вище, нерегульованому пішохідному переході.

В результаті даної дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6, згідно висновку судово - медичної експертизи № 1863/Е від 18.11.2013, отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно - мозкову травму: рани (визначені клінічними лікарями як забійні) - у ділянці надбрівної дуги справа та у потиличній ділянці; субарахноїдальний крововилив та субдуральні геморагічні нашарування зліва у заднє - тім'яній ділянці; відкриту травму правого стегна: рану (визначену клінічними лікарями як забійну) верхньої третини правого стегна; скалковий перелом діафізу правої стегнової кістки в середній третині (зі зміщенням уламків); ушкодження середньої тяжкості, а саме: закриту травму правої кисті: переломи - проксимального кінця діалізу 5 п'ясної кістки (зі зміщенням уламків) та проксимального кінці діафізу проксимальної фаланги та діалізу середньої фаланги 4 пальця (зі зміщенням уламків) правої кисті; та легкі тілесні ушкодження, а саме: рани (визначені клінічними лікарями як забійні) у ділянці правого ліктьового суглоба та лівого колінного суглоба. Після чого, був госпіталізований до Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги (далі - КМЛШМД).

Порушення ОСОБА_3, п. п. 1.5., 2.3. б) та п. 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, вину у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав в повному обсязі, щиро покаявся, підтвердивши фактичні обставини справи викладені у вироці вище, зокрема пояснив, що дійсно 12 вересня 2013 року, близько 08 години 11 хвилин, він, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 2107» д.н.з. НОМЕР_4, по проїзній частині вул. Зої Гайдай, біля будинку № 10 в м. Києві, від вул. Тимошенко в напрямку вул. Героїв Дніпра, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу не переконався, що на ньому немає пішоходів, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6

Згідно висновку Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, станом на 12 год. 10 хв. 12.09.2013, у ОСОБА_3 ознак сп'яніння не виявлено (а.с. 80).

Згідно висновку експерта №1863/е від 18.11.2013, ОСОБА_7 в результаті дій ОСОБА_3, який 12.09.2013, близько 08 год. 11 хв. керував автомобілем марки «ВАЗ-2107» по проїздній частині вул. Зої Гайдай, отримав тілесні ушкодження, а саме: А) закриту черепно - мозкову травму: рани (визначені клінічними лікарями як забійні) - у ділянці надбрівної дуги справа та у потиличній ділянці; субарахноїдальний крововилив та субдуральні геморагічні нашарування зліва у заднє - тім'яній ділянці; Б) відкриту травму правого стегна: рану (визначену клінічними лікарями як забійну) верхньої третини правого стегна; скалковий перелом діафізу правої стегнової кістки в середній третині (зі зміщенням уламків);В) закриту травму правої кисті: переломи - проксимального кінця діалізу 5 п'ясної кістки (зі зміщенням уламків) та проксимального кінці діафізу проксимальної фаланги та діалізу середньої фаланги 4 пальця (зі зміщенням уламків) правої кисті; Г) рани (визначені клінічними лікарями як забійні) у ділянці правого ліктьового суглоба та лівого колінного суглоба.

Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися від дії (удару-співударяння) тупих предметів, у строк 12.09.2013, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні. Кожне з виявлених тілесних ушкоджень, зазначених у п.п. А), Б) відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, ушкодження зазначені в п. В) відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, а тілесні ушкодження вказані у п. Г) відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (а.с. 49-57).

Згідно висновку експерта №419/ат від 21.11.2013, гальмівна система, рульове управління та ходова частина автомобіля «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_4, який 12.09.2013, близько 08 год. 11 хв. рухався по проїзній частині вул. Зої Гайдай, під керуванням ОСОБА_3, знаходились в працездатному стані (а.с. 58-64).

Згідно висновку експерта №505/ат від 25.11.2013, 12.09.2013, близько 08 год. 11 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_4, по про проїзній частині вул. Зої Гайдай, мав керуватися вимогами п. 18.1 Правил дорожнього руху України. Крім того, у разі виконання останнім вимог зазначеного пункту, він мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 (а.с. 67-72)

Зважаючи на визнання своєї вини обвинуваченим, суд, дослідивши показання останнього, дослідивши інші докази у справі, зокрема висновок судово-медичної експертизи та висновки авто технічних експертиз, вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину доведена в повному обсязі.

За встановлених обставин, дії ОСОБА_3 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, згідно ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття у вчиненні злочину, добровільне часткове відшкодування шкоди, завданої злочином.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при обранні ОСОБА_3 міри покарання судом враховуються матеріали, що характеризують особу винного, зокрема те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, пенсіонер, має ряд хронічних захворювань, за місцем мешкання характеризується позитивно, раніше не судимий.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, але, з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання та вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

До початку судового слідства у відповідності до ст. 128 КПК України потерпілим ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином. У заявленому позові потерпілий просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 29066 (двадцяти дев'яти тисяч шістдесят шести) гривень 16 копійок, та моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.

10.02.2014, ОСОБА_6 (цивільний позивач), через свого представника подав заяву про збільшення позовних вимог, зокрема про збільшення суми відшкодування матеріальної шкоди до 68352 (шістдесяти восьми тисяч триста п'ятдесят двох) гривень 40 копійок, при цьому просив залишити незмінною суму відшкодування моральної шкоди, що становить 200000 (двісті тисяч гривень).

07.03.2014, ОСОБА_6 (цивільний позивач), через свого представника подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, останній просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача ВАТ «НАСК «Оранта», при цьому збільшив суму відшкодування матеріальної шкоди до 72352 (семи десяти п'яти тисяч триста п'ятдесят двох) гривень 40 копійок, при цьому залишив незмінною моральну шкоду в розмірі 200000 (двохсот тисяч) гривень. Крім того, уточнивши свої позовні вимоги, позивач просить стягнути матеріальну шкоду із співвідповідача ВАТ «НАСК «Оранта», а моральну шкоду із обвинуваченого ОСОБА_3

23.04.2014, представником потерпілого ОСОБА_2 було подано заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, зокрема зменшено матеріальну шкоди до 72 263 (шістдесяти восьми тисяч триста п'ятдесят двох) гривень 40 копійок, разом з тим, 06.05.2014, було подано заяву про збільшення позовних вимог щодо розміру матеріальної шкоди, а саме до 87263 (вісімдесяти семи тисяч двісті шістдесят трьох) гривень 92 копійок, моральну шкоду просив залишити не змінною.

В судовому засіданні прокурор просила задовольнити цивільний позов в межах доведеності, представник потерпілого просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі посилаючись на доведеність всіх обставин; захисник, обвинувачений та представник співвідповідача, цивільний позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні за відсутності обґрунтованих підстав.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.

Позивач обґрунтовує матеріальну шкоду завдану злочином, понесеними витратами на лікування, придбання ліків, реабілітацію та відшкодуванням втрати загальної працездатності, а моральну емоційними стражданнями, внаслідок злочину та витратами, пов'язаних з відновленням психічного стану.

Представником потерпілого (цивільного позивача), на обґрунтування поданого цивільного позову, в частині розміру матеріальної шкоди, були надані копії видаткових накладних на придбання ліків та медикаментів, копії фіскальних чеків, акти про надання послуг та акти прийняття передачі виконаних робіт. Моральна шкода, згідно пред'явленого позову, обґрунтовується душевними стражданнями.

16.05.2013, між ОСОБА_3 та страховою компанією ВАТ «НАСК «Оранта» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/1248940 (далі-страховий поліс), яким встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 100000 (сто тисяч гривень), за шкоду заподіяну майну 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, та строк дії якого на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не сплив.

Ухвалою суду від 07.03.2014, відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України страхову компанію ВАТ «НАСК «Оранта» залучено в якості співвідповідача. Згідно поданої заяви про уточнення та збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з співвідповідача -страхової компанії ВАТ «НАСК «Оранта» грошові кошти в сумі 87263 (вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят три) гривні 92 копійки.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому вказаним законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно виписки з картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 виданої «Центром первинної медико- санітарної допомоги №1» Оболонського району м. Києва, останній потребує постійної сторонньої допомоги та догляду (а.с. 211).

Як вбачається з акту про прийняття -передачі виконаних робіт від 08.11.2013, для сторонньої допомоги та догляду за потерпілим ОСОБА_6 було залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_9. Згідно вказаного акту ОСОБА_6 в період з 12.10.2013 по 08.11.2013, надавалися послуги комплексного догляду (в лікарні) на загальну суму 9800 (дев'ять тисяч вісімсот) гривень (а.с. 147).

Крім того, 09.11.2013 та 10.02.2014 відповідно, складено акт про надання послуг з комплексного догляду за хворим ОСОБА_6 на невизначений термін (а.с.146, 176) із зазначенням вартості робіт, які становлять 250 (двісті п'ятдесят гривень) на добу.

Відповідно до ст. 24.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

На підставі ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наведених підстав, суд вважає доведеними витрати на реабілітацію ОСОБА_6 внаслідок орожньо-транспортної пригоди, а заперечення представника співвідповідача - страхової компанії ВАТ «НАСК «Оранта» такими, що не відповідають об'єктивним обставинам та вимогам закону.

Разом з тим, суд вважає недоведеними суми витрат на придбання ліків та медикаментів, оскільки необхідність їх застосування не підтверджена відповідним закладом охорони здоров'я, крім того, як вбачається з копій фіскальних чеків (а.с. 114-123), необхідність купівлі певних товарів, зокрема питної води, станків для гоління, серветок, рушників та ліків від застуди, не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, а з деяких фіскальних чеків взагалі не убачається найменування товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині витрат на реабілітацію ОСОБА_6 та стягнути з співвідповідача - страхової компанії ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 54300 (п'ятдесяти тисяч трьохсот) гривень. При розрахунку суми стягнення, суд виходив з наступного. В строк з 12.10. по 08.11.2013, тобто 28 діб, ОСОБА_6 надавалися послуги ФОП ОСОБА_9 по комплексному догляду в лікарні, вартістю 350 (триста п'ятдесят) гривень на добу, що становить 9800 (дев'ять тисяч вісімсот) гривень, а в період з 09.11.2013 по 06.05.2014, тобто 178 діб, послуги комплексного догляду за останнім надаються по вартості 250 (двісті п'ятдесят) гривень на добу, що становить 44500 (сорок чотири тисячі пятсот) гривень, в решті позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вважає їх не обґрунтованими.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 зі змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, фізичних, психологічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У відповідності до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено з яких міркувань було визначено розмір шкоди та якими доказами це підтверджено.

Відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеню вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача, який є пенсіонером та немає додаткових джерел заробітку, окрім пенсії.

Враховуючи викладене, суд зважає на те, що обвинувачений ОСОБА_3 пенсіонер, проживає один та має ряд захворювань відповідно до виписки амбулаторного хворого (а.с.217) та вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди до 30000 (сорока тисяч гривень) з вирахуванням 5 відсотків ліміту (1500 гривень), що підлягає відшкодуванню за рахунок страховика. Оскільки в частині відшкодування моральної шкоди позовних вимог до страховика не пред'явлено, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3 в межах вказаного ліміту, тобто на 1500 (тисячу п'ятсот) гривень.

Суд також враховує, що в матеріалах справи містяться розписки про отримання ОСОБА_10 - дочкою потерпілого від ОСОБА_3 грошових коштів на часткове відшкодування заподіяних злочином матеріалиних збитків на загальну суму 10000 (десять тисяч) гривень (а.с.212-216). З урахуванням вказаних розписок, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягнення матеріальної шкоди з 54300 (п'ятдесяти чотирьох тисяч трьохсот) гривень до 44300 (сорока чотирьох тисяч п'ятисот) гривень, що підлягає відшкодуванню за рахунок співвідповідача - ВАТ «НАСК «Оранта», оскільки вказана сума вже була відшкодована на стадії досудового слідства.

Разом із цим, ОСОБА_3 під час судового розгляду подано заяву про звільнення його від покарання на підставі п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", в редакції Закону від 06.05.2014, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акту амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

За змістом п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України особи, які на день набрання чинності Закону України "Про амністію у 2014 році" досягли пенсійного віку.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені злочину з необережності, який не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, в коло осіб до яких не застосовується амністія відповідно до ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_3 не входить, обвинувачений підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

Керуючись ст.ст. 394, 370, 374 КПК України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", п. "ґ" ст. 1 Закон України "Про амністію у 2014 році", суд-

засудив:

ОСОБА_3, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки. Зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

На підставі ч. 2 ст.86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" - звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання.

Цивільний позов потерпілого, поданий через свого представника задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 28500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) гривень.

Стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта» (ідентифікаційний код 00034186) на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_6 44300 (сорок чотири тисячі триста) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.В. Дев'ятко