Ухвала суду № 38890091, 12.05.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/7723/13-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О.

Категорія 2 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання: Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Житомирської міської ради про визнання частини будинку окремим домоволодінням та визнання права власності на домоволодіння у порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2014 року, -

встановила:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.01.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Житомирської міської ради про визнання 25/100 частин будинку АДРЕСА_1 окремим будинковолодінням та визнання за нею права власності на вказаний будинок в порядку спадкування відмовлено.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зокрема вказує, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_4, за якою зареєстроване право власності на 25/100 ід. частин житлового будинку по АДРЕСА_1. Однак, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірну частину будинку. Інша частина будинку, що належала його співвласникам знесена. Так як багатоквартирний будинок перестав існувати, позивач вважає, що прийняла спадщину у вигляді окремого будинку з допоміжними будівлями і спорудами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заповідачу ОСОБА_4 на праві власності належала саме частка у будинковолодінні. Виділення належної їй частки в домоволодіння в натурі, як і поділу даного домоволодіння між співвласниками проведено не було, тому підстави для визнання права власності на окреме будинковолодіння з самочинно збудованими приміщеннями за позивачем, як спадкоємцем за заповітом, на весь житловий будинок та допоміжні споруди без припинення права власності інших співвласників на дане нерухоме майно, відсутні.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за померлою ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 25/100 ід. частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 2-ю Житомирською державною нотаріальною конторою 20.04.1982 р. № 2-997 та договору купівлі-продажу, посвідченого 2-ю Житомирською держнотконторою 11.09.1984 р. № 3774.

19.07.1995 року ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчений заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй частину житлового будинку по АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_2.

20.01.2012 року мати позивача ОСОБА_4 померла. У встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Відповідач ОСОБА_3, яка є рідною сестрою позивачки та спадкоємницею першої черги за законом, заяву про прийняття спадщини після смерті матері не подавала, претензій до спадкового майна не має.

Проте, Постановою 2-ї Житомирської державної нотаріальної контори № 2354/02-31 від 02.10.2012 р. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку АДРЕСА_1 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

Відповідно до довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 31.07.2012 року, частина будинку, яка належала іншим співвласникам: ОСОБА_5 - 25/100 ід.ч., ОСОБА_6 - 25/100 ід.ч., ОСОБА_7 - 24/100 ід.ч., міській раді - 11/100 ід.ч., знесена.

Як вбачається з листів міськвиконкому, що містяться в матеріалах справи, будинок по АДРЕСА_1 від 03.11.1979р. №110 визнано ветхим, частина будинку, яка належить місцевим радам в 1991р. відселена по ветхості.

З технічного паспорту на будинок ОСОБА_4 вбачається наявність самочинно побудованих приміщень у вищезазначеному будинковолодінні.

Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Кожен із співвласник має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пунктами 1.2,2.2,2.3 «Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року №55, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за № 774/14041 передбачено, що поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси. Не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Згідно ст.349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищевказаними доказами, (змістом договору дарування та купівлі продажу на ім'я ОСОБА_4, довідкою БТІ тощо) беззаперечно встановлено, що у власності ОСОБА_4 перебувало 25/100 частин домоволодіння. Виділення належної ОСОБА_4 частки в домоволодіння в натурі, як і поділу даного домоволодіння між співвласниками у встановленому законом порядку проведено не було.

Також матеріали справи не місять доказів про внесення за заявами інших співвласників до державного реєстру змін щодо припинення права власності на їх частки у спірному домоволодінні у зв'язку з їх знищенням, а тому суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання частин будинку з самочинно збудованими приміщеннями окремим будинковолодінням та визнання за позивачем права власності на вказаний будинок та допоміжні споруди в порядку спадкування.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: