Рішення № 38889855, 05.05.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0604/2-4426/12 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Дмитро Миколайович

Категорія 34 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання: Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи - АТ «СК «АХА Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2013 року, -

встановила:

У грудні 2012 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь шкоду, завдану скоєною ДТП на загальну суму 16037,29 грн., з яких 11037,29 грн. - матеріальна шкода, та 5000,00 грн. - моральна шкода. В обґрунтування вимог зазначила, що 23.08.2010 р. на 27 км автомобільної дороги Кіпті-Глухів-Бачівськ сталася ДТП за її участю та участю відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем Рено д.н. НОМЕР_1. Внаслідок ДТП автомобіль Тойота д.п. НОМЕР_2, яким керувала позивач, отримав механічні пошкодження. Загальна сума витрат склала 56413,00 грн. Страхова компанія виплатила позивачу 45375,71 грн., залишок склав 11037,29 грн., який позивач разом з моральною шкодою просить стягнути з відповідачів.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.12.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 3209,26 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Суд допустив неповноту при дослідженні доказів, не дав їм належної оцінки у сукупності з іншими доказами, а тому висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на норми статей 979, 1167, 1188 ЦК України, 9, 16, 20 Закону України «Про страхування» та прийшов до висновку про існування спору щодо розміру відшкодування між позивачем та страховиком.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2010 р. на 27 км автошляху Кіпті-Глухів-Бачівськ відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю позивачки ОСОБА_2, яка керувала автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_2 та відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем «Рено», д/н НОМЕР_3. Постановою апеляційного суду Житомирської області від 30.08.2012р. останнього визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до рахунку-фактури № 9 від 28.09.2010 р. СПД ОСОБА_6 вартість ремонту пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 становить 52663,00 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

За умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту серії СБ 1149596 від 30.12.2009 р. така сума визначена в розмірі 111851,00 грн., франшиза становить 0,5% від страхової суми (а.с.19).

Згідно вказаного вище Договору добровільного страхування, на підставі рахунку-фактури № 9 та страхового акту № 11958/10/05/11 від 19.10.2010 р. страховою компанією АТ «СК «АХА-Страхування» здійснено розрахунок страхового відшкодування та виплачено ОСОБА_2 45375,71 грн. За розрахунком страхового відшкодування від 12.10.2010р. вартість відновлювального ремонту застрахованого об'єкту становить 47101,00 грн. за відрахуванням вартості заміни підкрилка, стелі даху, радіатора ДВС, радіатора кондиціонера (436,00 грн.), вартості р/с салону (4300,00 грн.), вартості окраски капоту (730,00 грн.), вартості клип (96,00 грн.). Крім того, зазначено, що сума несплачених страхових платежів, передбачених п.13.2 Договору добровільного страхування, становить 1725,29 грн.

Таким чином, розмір невідшкодованої суми становить 5562,00 грн. (52663,00 грн.-45375,71 грн.-1725,29 грн.=5562,00 грн.).

Однак, позивач вважає, що загальний розмір витрат складає 56413,00 грн., а розмір невідшкодованої матеріальної шкоди становить 11037,29 грн., з яких: 1100,00 грн. - оплата на транспортні послуги ФОП ОСОБА_7 (послуга евакуатора); 2650,00 грн. - оплата робіт щодо дефектування автомобіля ТОВ «Автосаміт ЛТД»; 7287,29 грн. - різниця невідшкодованої страховиком шкоди (5562,00 +1725,29).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язана у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 20 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе матеріальну відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначена рахунком-фактурою від 28.09.2010 р. № 9 грошова сума не перевищує ліміт відповідальності, тому різниця між нею та виплаченою сумою, з урахуванням доведеності та обґрунтованості вимог стягувача, може стягуватись зі страховика. Крім того, належних та допустимих доказів в підтвердження тих обставин, що виключені з рахунку-фактури №9 від 28.09.2010р. ремонтні роботи та їх вартість по заміні підкрилка, стелі даху, радіатора ДВС, радіатора кондиціонера (436,00 грн.), р/с салону (4300,00 грн.), окраски капоту (730,00 грн.), клип (96,00 грн.), пов'язані з пошкодженням автомобіля при ДТП, позивачем представлено не було, хоча відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, це є її обов'язком.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, у відповідності до положень ст. 1188 ЦК України відшкодовується на загальних підставах. Зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1,2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд обґрунтовано дійшов висновку щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3209,26 грн. звідповідача ОСОБА_3, яка складається з франшизи - частини збитків, що не відшкодовується страховиком, в розмірі 559,26 грн. та суми на оплату робіт щодо дефектування автомобіля в розмірі 2650 грн.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Апелянтом безпідставно зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги докази у справі, а саме: акт здачі-прийомки виконаних робіт СПД ОСОБА_7 з послуг евакуації пошкодженого після ДТП автомобіля на суму 1100 грн., оскільки судом даний акт досліджувався, але був визнаний таким, що не відповідає нормам ст. 64 ЦПК України.

Згідно п.20.24 Договору добровільного страхування у випадку сплати страхувальником страхового платежу частинами, страхове відшкодування здійснюється за вирахуванням різниці між сумою страхової премії за Договором, вказаної в пункті в п.13.2 Договору, та сумою фактично сплачених за Договором страхових платежів, а тому доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми несплачених за Договором страхових платежів в розмірі 1725,29 грн. є безпідставними.

Так само, безпідставними є посилання апелянта на те, що суд не прийняв до уваги вимоги щодо солідарної відповідальності відповідачів, тобто стягнення заподіяної шкоди також з власника транспортного засобу ОСОБА_4

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає, що належним володільцем джерела підвищеної небезпеки є відповідач ОСОБА_3, який здійснював експлуатацію транспортного засобу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданому на ім'я ОСОБА_4, в якому зазначено - з правом керування ОСОБА_3. А тому підстав для покладання обов'язку для відшкодування заподіяної шкоди на власника транспортного засобу у суду не було.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом, відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, враховані обставини, за яких вона була заподіяна, глибина душевних страждань позивача внаслідок пошкодження майна. Розмір моральної шкоди визначався, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Зокрема, враховувалися зміна звичного способу життя позивача, перешкоди у користуванні майном.

З урахуванням цих обставин, колегія суддів вважає, що суд правильно визначив суму відшкодування завданої моральної шкоди відповідачем на користь позивача в розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та стягуючи з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 214 грн. 60 коп., суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем також був сплачений при подачі позову судовий збір за вимогу немайнового характеру (моральну шкоду) в розмірі 107 грн. 30 коп., який, також підлягає стягнення з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, судове рішення в частині вирішення питання розподілу судових витрат необхідно змінити, збільшивши розмір стягнення з 214 грн. 60 коп. до 321 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат змінити, збільшивши розмір стягнення з 214 грн. 60 коп. до 321 грн. 90 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді