Ухвала суду № 38889201, 26.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua УХВАЛА

26.05.2014 р. Справа № 820/7878/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря - Демченко В.В.,

за участю представників сторін :

позивача - Шурай А.В.,

першого відповідача та другий відповідач - Аль- Халябі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Аль-Халябі Ліни Рафатівни - головного державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови, -ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" з адміністративним позовом до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Аль-Халябі Ліни Ріфатівни - Головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд скасувати постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 14.04.2014 року ВП № 42877128 про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену на підставі наказу Господарського суду Харківської області № 922/3974/13 від 04.02.2014р.

У судовому засіданні представник першого відповідача, яка є другим відповідачем по справі - Аль-Халябі Ліна Ріфатівна, заявила клопотання про закриття провадження по справі, оскільки вважає, що будь-які рішення, дії державного виконавця в рамках ВП № 42877128, відкритого на підставі наказу господарського суду, мають розглядатися господарським, а не адміністративним судом.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував, зазначивши, що оскарження дій виконавчої служби або державного виконавця, якими є відповідачі по зазначеній справі, є суб'єктами владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а отже справа повинна розглядатися саме адміністративним судом.

Суд, розглянувши заявлене клопотання представника першого відповідача, яка є другим відповідачем по справі, про закриття провадження по справі, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 6 ст. 3 КАС України адміністративний позов -це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. До компетенції адміністративних судів відноситься, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.

Приписами п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року дається визначення суб'єкта владних повноважень, яким є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності зі ст. 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами є керівники або заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативних функцій (тобто така особа наділена певними виконавчо-розпорядчими функціями, що забезпечує здійснення управлінських функцій відповідного органу, реалізує компетенцію органу і здійснює управління персоналом).

В окремих випадках суб'єктами владних повноважень може бути інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих функцій.

Підводячи підсумок даному аналізу можна дати визначення суб'єктів владних повноважень: ними є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які наділені сукупністю прав і обов'язків державних органів і громадських організацій, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.

Таким чином, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з вищезазначеного критерію, можна виокремити певні категорії справ, розгляд яких відповідно до статей 1, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, зокрема: а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи, згідно з нормами чинного законодавства України, зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень; б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Сторони в адміністративному процесі належать до осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, сторонами в адміністративному судочинстві, з одного боку, є особа, яка вважає, що її право, свободи чи правовий інтерес у сфері публічно-правових відносин порушено і звертається до адміністративного суду за захистом цього права, свобод чи правового інтересу (її можна назвати заявником, позивачем), а з іншого боку, - особа, яка, як вважає заявник, порушила, його право, свободу чи правовий інтерес і повинна усунути це порушення чи компенсувати шкоду (відповідач). Це означає, що сторонами в адміністративному процесі є особи, публічно-правовий спір між якими становить предмет розгляду та вирішення в адміністративному судочинстві.

Отже, сторони - це особи, які беруть участь у справі від свого імені та з метою захисту своїх власних прав та інтересів, спір між якими про їхні суб'єктивні права та обов'язки має бути вирішений судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012р. N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих документів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їхніх представників) чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій (п.4).

Відповідно до п. 6 зазначеної Постанови Пленуму № 5 зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Таким чином, згідно п. 6 Постанови Пленуму ВАСУ № 5 від 21.05.2012, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Пунктом 8 зазначеної Постанови Пленуму ВАСУ № 5 зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" до юрисдикції адміністративних судів належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків судів у частині, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою (про стягнення штрафів, конфіскацію майна тощо), за винятком справ за позовами сторін виконавчого провадження.

За таких підстав, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, клопотання про закриття провадження по справі, оскільки зазначений позов про скасування постанови про стягнення виконавчого збору за предметною підсудністю підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання представника першого відповідача та другого відповідача Аль-Халябі Ліни Ріфатівни про закриття провадження по справі за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Аль-Халябі Ліни Ріфатівни-головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст ухвали виготовлено 27 травня 2014 року.

Суддя Заічко О.В.