Рішення № 38888637, 19.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р.Справа № 916/1200/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: Бугела О.С. за довіреністю від 06.01.2014р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Одесавтотранс";

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 69436,09 грн., -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство „Одесавтотранс" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення 69436,09 грн. - заборгованості по договору оренди з яких 63000 грн. - сума основного боргу, 4 959,91 грн. - пеня, 1121,68 грн. - 3% річних від простроченої суми, інфляційні втрати в сумі 354,50 грн., посилаючись на наступне.

01 липня 2012 р. між сторонами у справі укладений договір суборенди № 79/12-О (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Позивач передав Відповідачеві в суборенду нерухоме майно - автостанцію, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею 1096 кв.м.

01.07.2012 р. Позивач по Акту приймання - передачі майна передав Відповідачеві вказане майно.

Згідно п.4.1 Договору суборенда плата складає 11500 грн. на місяць з ПДВ 20% - 1916,66 грн.

01.09.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору , якою було зменшення площу орендованого майна до 1037,1 кв.м.

Також даної угодою змінено розмір суборендної плати. З 01.07.2012 р. по 01.1.2012 р. її розмір складає 11500 грн., з 01.11.2012 р. по 01.03.2013 р. - 10150 грн., з 01.03.2013 по 01.07.2013 - 11 500 грн.

Згідно п. 4.2 Договору суборендна плата за користування суб'єктом оренди вноситься суборендарем авансовим платежем у безготівковій форму щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Починаючи з квітня 2013 р. Відповідач почав несвоєчасно та не в повному обсягу здійснювати внесення суборендної плати, чим порушив умови договору.

Станом на 19.02.2014 р. за Відповідачем рахується борг по суборендній платі в сумі 63000 грн.

Відповідно до п.7.2 Договору за несплату або несвоєчасну сплату суборендної плати Суборендатор сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми встановленої суборендної плати за кожен день прострочення.

За час прострочення Відповідачеві нараховано пені в сумі 4 959,91 грн. (розрахунок у матеріалах справи) .

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Відповідачеві, за вказаний період часу також нараховано 3% річних в сумі 1 121,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 354,50 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

Таким чином. загальна сума боргу складає 69 436,09 грн.

Відповідно до п.8.1 Договору він діє до 01.07.2013 р.

Згідно п.3.2 Договору при припиненні дії цього договору об'єкт суборенди повертається суборендарем орендарю в порядку, аналогічно встановленому при переході об'єкту суборенди суборендарю.

Згідно п.3.1 Договору акт приймання-передачі об'єкта суборенди підписується впродовж двох днів.

Згідно п. 3.3 Договору, обов'язок по складанню акту приймання передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт суборенді іншій стороні.

Впродовж двох днів чи пізніше об'єкт суборенди Відповідачем Позивачеві не передавався, акт приймання - передачі не складався.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи це, Відповідач був зобов'язаний сплачувати суборенду плату Позивачу на умовах Договору і після 01.07.2013 р.

З посиланням на ст. ст. 509,526,624,625, 764 ЦК України, ст. 193 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Під час розгляду справи 19.05.2014 р. представник позивача надав додаткові пояснення, у яких виклав свою незгоду із запереченнями відповідача, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача із вимогами не згоден, про що зазначив у відзиві на позов, у якому він просить відмовити у позові повністю та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Надав до відзиву квитанцію про сплату суборенди за березень 2013 р. в сумі 11500 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У відповідності до ст. 629 зазначеного кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог ст. ст. 224, 226, 229 Господарського кодексу України, особа, яка порушила (прострочила) грошове зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчать матеріали справи, вищенаведені позивачем обставини справи підтверджуються наданими ним доказами: вказаним Договором, видатковими накладними довіреністю до накладній, розрахунком заборгованості.

Проаналізувавши вказані докази суд приймає їх до уваги та вважає достеменними.

Дотеперішнього часу вказана сума боргу відповідачем не сплачена, що є порушенням як умов договорів так і приписів ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення сум пені та 3 % річних суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Заперечення відповідача, викладені у відзиву на позов суд відхиляє, оскільки вони суперечать як змісту Договору так і наявним у справі матеріалам.

Так, зокрема, Відповідач зазначає, що відповідно до п.6.1.3 Договору власник об'єкту надає письмову згоду для передачі об'єкту 3-їм особам. Тобто у даному випадку , на думку відповідача, ТОВ „Тека" повинна була надати згоду на укладення договору суборенди між ПАТ „Одесавтотранс" та відповідачем.

Це твердження Відповідача не відповідає змісту п.6.1.3 Договору, так як згідно змісту цього пункту Договору суборендар (Відповідач по справі) має право передавати об'єкт оренди в користування 3-ім особам з письмової згоди власника об'єкту оренди ТОВ „Тека".

Тобто, згідно цього пункту Договору, саме Відповідач, як суборендар, має право передавати об'єкт оренди в оренду в користування 3-ім особам з письмової згоди власника об'єкту оренди ТОВ „Тека".

Свого розрахунку сум стягнення відповідач до відзиву не надав. Не надав він його і протягом строку розгляду справи. Доказів сплати повної суми суборендної плати Відповідачем не надано.

Підсумовуючи вищенаведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними наявними у справі вищевказаними доказами і тому позов підлягає задоволенню в повному обсягу.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених представником Відповідачки та самої Відповідачки клопотань господарський суд Одеської області зазначає наступне.

Клопотання представника відповідача про здійснення фіксації судового процесу від 05.05.2014 р. судом розглянуто але у зв'язку з неявкою представника Відповідача у засідання суду 19 травня 2014 р. фіксація судового процесу не здійснено за клопотанням представника Позивача.

Клопотання відповідачки ОСОБА_2 від 07.05.2014 р. про надання їй, як учаснику господарського процесу, інформації про стан розгляду даної справи господарським судом задоволено та їй направлено ухвала господарського суду Одеської області від 28 квітня 2014 року про відкладення розгляду справи на 19 травня 2014 р. о 15.00, про що свідчить лист господарського суду Одеської області від 15 травня 2014 р., яким відповідачці скерована вказана ухвала господарського суду Одеської області.

Крім того, представник Відповідачки ОСОБА_3 був повідомлений про відкладення розгляду справи безпосередньо після закінчення судового засідання 28 квітня 2014 р. під розписку, що наявна у матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Одесавтотранс" - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (66300, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „Одесавтотранс" (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 5, код ЄДРПОУ 22479374) суму основного боргу в розмірі 63000 (шістдесят три тисячі) грн., пеню в сумі 4959 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 91 коп., 3 % річних в сумі 1121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн. 68 коп., інфляційні втрати в сумі 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2014р.

Суддя Никифорчук М.І.