Постанова № 38888492, 22.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Полтава Справа № 816/1788/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дрижирук М.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Трунової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі- ФО-П ОСОБА_3, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у Полтавській області (далі - Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.03.2014 №032157.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.03.2014 №032157 є упередженою, необґрунтованою, безпідставною та такою, що виходить за межі компетенції інспекції та суперечить законодавству про автомобільний транспорт. Так, під час проведення рейдової перевірки інспекторами внесено неправдиві відомості до акту перевірки №003652 від 19.02.2014 щодо відсутності у водія індивідуальної контрольної книжки, яка була в наявності у останнього. Повідомлення про розгляд справи ФО-П ОСОБА_3 надійшло через два дні після розгляду самої справи, чим порушено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та позбавило останню можливості надати пояснення та відповідні докази, що підтверджують відсутність порушення. Застосування штрафу в сумі 1700,00 грн є неправомірним та суперечить статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" з огляду на те, що згідно абзацу 8 вказаної статті за відсутність індивідуальної контрольної книжки водія передбачений штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 26.03.2001 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який встановлює процедуру здійснення такого контролю (далі - Порядок №1567).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління (пункт 3 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю (пункт 16 Порядку №1567).

Пунктом 15 вказаного Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Судом встановлено, що державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Київській області 19.02.2014 проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт від 19.02.2014 №003652 (а.с. 19).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме: у водія неоформлена (відсутня) індивідуальна контрольна книжка, чим порушено вимоги наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" та статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На адресу позивача направлялося повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 21.03.2014 №1179/5/59-14, яке отримане ним 01.04.2014 (а.с. 18).

31.03.2014 без участі позивача відбувся розгляд справи щодо допущених останнім порушень законодавства про автомобільний транспорт, в результаті якого винесена постанова №032157 від 31.03.2014 про застосування до ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700,00 грн (а.с. 16). Вказана постанова направлялася на адресу позивача та була отримана останнім 09.04.2014 (а.с. 20).

Із вказаною постановою позивач не згоден, у зв'язку з чим оскаржив її до суду. При цьому, підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові №032157 від 31.03.2014 про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про транспорт" нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 Положення №340).

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Як слідує зі змісту акту рейдової перевірки від 19.02.2014 №003652 та не заперечувалося представником позивача в ході судового засідання, 19.02.2014 державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Київській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки ЗИЛ 433110, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу. За кермом вказаного транспортного засобу перебував водій ОСОБА_4

Як зафіксовано перевіряючими у акті рейдової перевірки та знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи, позивачем допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо надання послуг з вантажних перевезень згідно товарно-транспортної накладної №000123 (вантажовідправник - ТОВ "НВФ ІРКОМ-ЕКТ", вантажоодержувач - ТОВ "Хімрезерв-Полтава", вантаж - будівельні матеріали, транспортний засіб повною масою понад 3,5 тон) без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пунктом 6.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010, а саме - у водія не оформлена (відсутня) індивідуальна контрольна книжка водія.

Посилання представника позивача на те, що при проведенні рейдової перевірки в наявності у водія була індивідуальна контрольна книжка водія, оригінал якої надано до матеріалів справи, судом оцінюються критично, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про факт наявності у водія індивідуальної контрольної книжки водія саме під час проведення рейдової перевірки, який в акті в графі пояснення водія про причини порушень вказав: "Всі питання по книжці до власника ТЗ". Водночас, як слідує зі змісту індивідуальної контрольної книжки водія, її заповнено на обліковий період 18-19 травня 2014 року, при тому, що рейдова перевірка проводилася 19.02.2014. Крім того, форма вказаної індивідуальної контрольної книжки водія не відповідає формі індивідуальної контрольної книжки водія, затвердженої Положенням №340 (додаток 3), а саме, у представленій до суду індивідуальній контрольній книжці водія відсутні такі графи, як "Марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу", "Маршрут руху", "Показник одометра: початковий, загальний, кінцевий пробіг", "Тривалість перерви між періодами керування за зміну (год., хв.): початок перерви між періодами керування, кінець перерви між періодами керування" та "Відмітки про перевірки" (а.с.26).

Судом також відхиляються твердження ФО-П ОСОБА_3 стосовно того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки повідомлення про розгляд 31.03.2014 о 10-00 год справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт надійшло до неї через два дні після розгляду самої справи, чим порушено Порядок №1567 та позбавлено її можливості надати пояснення та відповідні докази, що підтверджують відсутність порушення, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт від 21.03.2014 №1179/5/59-14 направлялося відповідачем на адресу позивача завчасно рекомендованим листом з повідомленням про вручення 26.03.2014, однак вручене адресату лише 01.04.2014 з незалежних від відправника причин, про що свідчить наявне у матеріалах справи зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17-18). На думку суду, несвоєчасність отримання позивачем повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт не призвело до порушення його прав, оскільки позивачем не спростовано, а відповідачем доведено факт допущення останнім порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Невірне зазначення у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.03.2014 №032157 персональних даних суб'єкта господарювання, якого притягнуто до відповідальності (замість "ОСОБА_3" зазначено "ОСОБА_3"), не є підставою для її скасування, оскільки у спірній постанові вказаний реєстраційний номер облікової картки платника податків суб'єкта господарювання-боржника (НОМЕР_1), який відповідає реєстраційному номеру облікової картки платника податків ОСОБА_3, вказаному у свідоцтві про державну реєстрацію останньої в якості фізичної особи - підприємця /серія НОМЕР_3/ (а.с. 10), що дає змогу вірно ідентифікувати боржника - ОСОБА_3

Твердження позивача щодо невірного застосування розміру штрафу в сумі 1700,00 грн всупереч статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", так як згідно абзацу 8 вказаної статті за відсутність індивідуальної контрольної книжки водія передбачений штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340,00 грн, суд вважає безпідставним з огляду на слідуюче.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує зі змісту акту рейдової перевірки від 19.02.2014 №003652 та підтверджувалося поясненнями представника відповідача, під час проведення перевірки інспекторами було встановлено саме порушення суб'єктом господарювання законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з вантажних перевезень транспортним засобом з повною вагою понад 3,5 тон без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" /у водія неоформлена (відсутня) індивідуальна контрольна книжка/, а не порушення водієм транспортного засобу режимів праці та відпочинку.

Відтак, оскільки за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, спірною постановою від 31.03.2014 №032157 вірно визначено адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 грн (17 грн х 100).

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова Управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 31.03.2014 №032157 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з використанням повноваження та з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 року становить 1218,00 грн.

Отже ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в даному випадку складає 1827,00 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно платіжного доручення від 29.04.2014 №483 позивачем при зверненні до суду сплачено 10% розміру ставки судового збору, а саме - 182,70 грн.

У зв'язку з цим, з ФО-П ОСОБА_3 до Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Державного бюджету України (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; код за ЄДРПОУ - 38019510; банк отримувача - ГУДКСУ у Полтавській області; код банку - 831019; розрахунковий рахунок - 31213206784002; призначення платежу - судовий збір, за позовом _/ПІБ чи назва установи, організації позивача/, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 (тридцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 травня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава