Вирок № 38887551, 27.05.2014, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/430/14-к

Провадження № 1-кп/476/49/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2014 року Єланецький районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Раєвич Т.М.

при секретарі Кузьміної О.Ю.

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення - прокурора Варданян Р.П.

з боку захисту - обвинуваченного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого на утримані малолітню дитину, проживаючого по АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акта, в лютому 2014 року, більш точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_1 біля річки Громоклія в с. Возсіятське Єланецького району Миколаївської області, знайшов саморобний предмет для здійснення пострілів, Даний саморобний предмет ОСОБА_1 переніс до свого будинку по АДРЕСА_1 Миколаївської області де і зберігав.

08 квітня 2014 року, біля річки Громоклія в с. Возсіятське Єланецького району Миколаївської області ОСОБА_1 вчинив постріл з данного предмету, після чого , близько 16 год. працівниками міліції було вилучено даний предмет для пострілів, який згідно висновку експерта № 655 від 14.04.2014 року є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю - однозарядним гладкоствольним дульнозарядним (шомпольним) пістолетом калібру не більше 9,2 мм із гнотовим запаленням, виготовлений саморобним способом, придатний для проведення пострілів.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Під час досудового розслідування 12.05.2014 р. між прокурором прокуратури Єланецького району Миколаївської області та обвинуваченим ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості. Така угода відповідає вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України. Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, погоджують вид і розмір покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнення ОСОБА_1 від основного призначеного покарання з випробуванням. з іспитовим строком на один рік, на підставі п.2 ч.1 ст. 76 КК України покладення на ОСОБА_1 обов'язка не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст.476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

В судовому засіданні обвинувачений ствердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_1 від основного призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, на підставі п.2 ч.1 ст. 76 КК України покладення на нього обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.

Заслухавши думку учасників судового провадження про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Вказаний злочин відноситься до тяжких злочинів.

Внаслідок вчинення злочину шкоду завдано суспільним інтересам. Потерпілого в даному кримінальному провадженні не має.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст.ст. 473, 474 КПК України.

Поясненнями сторін угоди встановлено, що вони уклали угоду про визнання винуватості добровільно.

Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на її основі може бути ухвалений вирок, постільки умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. Крім того, суд бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості злочину та особи обвинуваченого, який щиро кається.

Враховуючи вище викладене суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

По даній справі є речовий доказ - ручна короткоствольна вогнепальна зброя калібру не більше 9,2 мм., передана на зберігання в кімнату речових доказів Єланецького РВ УМВС України в Миколаївській області.

Процесуальні витрати на залучення експерта складають 294,84 грн.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду від 12 травня 2014 року про визнання винуватості між прокурором прокуратури Єланецького району Миколаївської області Варданян Разміком Паруйровичем та ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН ) на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області (р/р № 31251272210005, відкритий в ГУДК у Миколаївській області МФО 826013, код ЗКПО 25574110) судові витрати за проведення судово-балістичної експертизи в сумі 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 84 коп., згідно даних обвинувального акту.

Речовий доказ по справі: ручну короткоствольну вогнепальну зброю калібру не більше 9,2 мм., що передана на зберігання в кімнату речових доказів Єланецького РВ УМВС України в Миколаївській області - знищити.

Необхідність у застосуванні запобіжних заходів відсутня.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Єланецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Єланецькому районному суді Миколаївської області в порядку, передбаченому частинами 6,7 ст. 376 КПК України.

Суддя Т.М. Раєвич