Ухвала суду № 38886039, 22.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 1170/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Затолочного В.С.,

суддів - Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксібоне» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксібоне» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксібоне» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 26.12.2012 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи про відсутність в акті податкової перевірки доказів нікчемності та нереальності правочину, укладеного позивачем з ТзОВ «ПК «Альтернатива», цей акт містить лише припущення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Луцькою ОДПІ 8 лютого 2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Ксібоне» з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «ПК «Альтернатива» за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт за №630/23-2/33075078.

Перевіркою встановлено порушення частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договір поставки № 22-07Д від 22 липня 2011 року між ТзОВ «ПК «Альтернатива» та ТзОВ «Ксібоне», відповідно до частини першої, п'ятої статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону; статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «ПК «Альтернатива» на загальну суму 71886 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 71886 грн.; пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України ТзОВ «Ксібоне» завищена сума витрат, врахованих для визначення об'єкту оподаткування в декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в загальній сумі 567762 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в загальній сумі 130585 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року за № 0001452301, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 89857 грн. 50 коп., в тому числі 71886 грн. - основний платіж, 17971 грн. 50 коп. - фінансова санкція та № 0001422301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 130585 грн.

Висновки перевірки вмотивовані тим, що в ході перевірки неможливо підтвердити фактичне здійснення господарських операцій із придбання дизельного палива ТзОВ «Ксібоне» від ТзОВ «ПК «Альтернатива», оскільки з врахуванням висновків акту перевірки ТзОВ «ПК «Альтернатива» № 9475/23-2/36452693 від 24 листопада 2011 року не встановлено факту придбання дизельного палива у ТзОВ «Компанія Інтеграл» у зв'язку з тим, що надані для перевірки документи на його отримання оформлені з порушенням діючого порядку їх заповнення.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Ксібоне» уклало договір від 22 липня 2011року № 22-07/Д із ТзОВ «ПК «Альтернатива» на поставку нафтопродуктів.

На виконання умов договору ТзОВ «ПК «Альтернатива» у серпні 2011 року поставило ТзОВ «Ксібоне» дизпаливо в кількості 76019 літрів на загальну суму 68134 грн., в тому числі ПДВ - 113552 грн.

По видаткових накладних від 9 серпня 2011 року № РН 0000002 і від 19 серпня 2011 року № 12 вартість придбаного товару в сумі 567762 грн. (без ПДВ) ТзОВ «Ксібоне» віднесло до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, а із визначеного у податкових накладних від 9 серпня 2011 року № 2/2 і від 19 серпня 2011 року № 12 податку на додану вартість в загальній сумі 113552 грн. до податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року товариством віднесено лише 71886 грн.

На підтвердження факту придбання даного товару ТзОВ «Ксібоне» надало суду копії видаткових накладних та податкових накладних, картки рахунку за липень 2011 року та картки рахунку за серпень 2011 року, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається зі справи, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару у відповідній кількості та належної якості, документів про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження представника позивача про те, що транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, оскільки останні не мають юридичної сили та доказовості первинного документа через незаповнення у них обов'язкових реквізитів, зокрема, не вказано прізвище та підпис особи, яка уповноважена діяти від імені ТзОВ «ПК «Альтернатива».

Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки № 630/23-2/33075078 від 8 лютого 2012 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «ПК «Альтернатива» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та окружним судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Суд попередньої інстанції обґрунтовано відкинув надані позивачем видаткові накладні на придбання дизпалива від ТзОВ «ПК «Альтернатива», оскільки дані накладні відрізняються від видаткових накладних наданих товариством «ПК «Альтернатива» податковому органу під час перевірки, які відповідачем були надані суду та знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ «ПК «Альтернатива», а тому правомірно відмовив у задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксібоне» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року в справі № 2а-0370/3903/12 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлений 23 травня 2014 року.