Рішення № 38885182, 19.05.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

359/1766/14-ц

2/359/937/2014

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 19» травня 2014 р.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.

при секретарі Тоцькій К.О.

відповідача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про повернення позики,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася з даний позовом до суду, обґрунтовуючи який зазначила, що 02.04.2009 р. ОСОБА_1 позичила у неї під розписку гроші в сумі 26175 грн. Вказана розписка не містить кінцевої дати повернення боргу і є безстроковою. При цьому вказані кошти відповідач зобов'язувалася повернути за першою вимогою.

На її вимогу відповідач повернути борг відмовилася, а тому вона вимушена була направити на її адресу вимогу про повернення боргу, але остання не відреагувала. Тому просить стягнути з відповідача всю суму боргу.

Крім того просить стягнути на її користь суму судового збору в розмірі 261,75 грн. Витрати на правову допомогу, яку зменшила з 6000 грн. до 4500 грн., витрати на копіювання документів 20 грн.

В судовому засіданні вона та її представники позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судому засідання заперечила наявність боргу та повідомила, що дійсно вказану суму отримала в борг та засвідчила це письмовою розпискою. Але на сьогоднішній день борг відсутній, так як вона його повність повернула за два рази. Перший раз в розмірі 10000 грн. вона передала позивачу в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але відповідної розписки у позивача не взяла. Залишок суми 16500 грн. вона передала сину позивача ОСОБА_7 в присутності трьох свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, в магазині останньої, що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_7, так як ОСОБА_4 на той час перебувала у лікарні і вона сказала передати гроші її сину. Таким чином вона повністю розрахувалася з позивачем і її вимогу вважає повторним стягненням боргу, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання дав показання про те, що ОСОБА_4 є його мамою. Дійсно отримав від ОСОБА_1 в присутності свідків гроші в сумі 16500 грн., які їй особисто давав в борг, про що і написав в письмовій розписці. Про боргові зобов'язання ОСОБА_1 перед його мамою, йому мало що відомо. Розписку про отримання від нього коштів ОСОБА_1 він порвав після отримання суми боргу.

Свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтвердили, що в їх присутності ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 гроші в сумі 10000 грн., але розписку не вимагали. Потім в присутності ОСОБА_8 та в магазині останньої, ОСОБА_1 передала сину позивача ОСОБА_7 16500 грн., що останній завірив розпискою.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила дані обставини та додала, що текст розписки створювали всі разом, а ОСОБА_7 його власноручно писав.

Суд заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідив та проаналізував письмові докази, які є в матеріалах даної справи та прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дана цивільна справа розглядалася на підставі ст.11 ЦПК України.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір позики, який підтверджується розпискою відповідача (а.с.3). Дані обставини відповідачем не оспорюються.

ОСОБА_1 на вимогу ОСОБА_4 не повернула отримані кошти, що змусило останню направити відповідачу письмову вимогу про повернення суми боргу в розмірі 26175 грн. (а.с.4). Отримання вказаної вимоги підтверджується листом Центру поштового зв'язку (а.с.5).

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_7 щодо отримання ним від ОСОБА_1 суми боргу за договором позики 16500 грн., так як останній не довів належними доказами сам факт існування даного правочину між ним та ОСОБА_1, який остання заперечує. Але дослідивши розписку написану ОСОБА_7 щодо отримання від останньої вказаної суми (а.с.18), суд не вважає її такою, що підтверджує факт повернення ОСОБА_1 вказаної суми саме ОСОБА_4 в якості повернення боргу, так як з тексту розписки дані обставини не вбачаються.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на дану норму Закону, суд не приймає до уваги як доказ показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, про підтвердження передачі коштів ОСОБА_1 безпосередньо ОСОБА_4 та її сину ОСОБА_7, так як єдиним доказом виконання зобов'язань по договору позики, є письмова розписка про отримання суми коштів кредитором від боржника, якщо даний правочин укладений між фізичними особами. Позивач заперечує обставини отримання нею від відповідача як суми 10000 грн. так і 16500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого виду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Пункт 2 ч.1 вказаної статті передбачає, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це.

Оскільки відповідач добровільно повернути борг не бажає, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України не спростувала наявність боргу належними та допустимими доказами, суд приходить до переконання, що права позивача щодо отримання суми боргу підлягають задоволенню та захисту в судовому порядку.

Вимога щодо стягнення суми 4500 грн. за сплату правової допомоги також підлягає задоволенню, так як дані обставини підтверджуються Договором про надання правової допомоги (а.с.8) та Актом приймання-передачі виконаних робіт (а.с.36).

Вимога щодо відшкодування 20 грн. позивачу за оплату виготовлення копій документів, не підлягає задоволенню в зв'язку з недоведеністю.

Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 261 грн. 75 коп., які підтверджені квитанцією (а.с.11).

Керуючись ст.ст. 509,524,526,530,533,625,1047,1049,1050 ЦК України, ст. ст. 3,10,11, 60, 88, 210, 212, 213-215,218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про повернення позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код:НОМЕР_1, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації та проживання:АДРЕСА_2) позику в сумі 26175 (двадцять шість тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код:НОМЕР_1, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації та проживання:АДРЕСА_2) судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 261 (двісті шістдесят однієї) грн. 75 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., на загальну суму 4761 (чотири тисячі сімсот шістдесят одна) грн. 75 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.В.Кабанячий