Постанова № 38881790, 08.05.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2191/14-а

Провадження № 2-а/0203/111/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2014 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Авраменко А.М.,

за участю: представника позивача - Романенко І.М.,

відповідача - Кулеби В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровської митниці Міндоходів до державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби Віри Олександрівни про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2014 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищезазначеним позовом, в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25 березня 2014 року за ВП №37263054. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що виконання відповідачем постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2012 року по справі №0418/7785/2012 в частині конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил здійснювалось з урахуванням визначення, що такі предмети є лікарськими засобами. Відтак, державним виконавцем було надане доручення позивачу на здійснення розпорядження майном, яке має бути конфіскованим, згідно п.11 Порядку обігу, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженим постановою КМУ від 26 грудня 2001 року №1724. Оскільки ж таке доручення не виконано позивачем, відповідачем винесено оскаржувану постанову, якою виконавчий документ повернуто стягувачеві, а предмети, які мали бути конфісковані, - позивачу. Вказуючи, що безпосередні предмети порушення митних правил, не є лікарськими засобами, оскільки це безпосередньо вказано в постанові суду, позивач зазначив про безпідставність видання державним виконавцем згаданого доручення на розпорядження майном, яке має бути конфіскованим, а отже і про відсутність підстав для винесення оскаржуваної постанови у випадку невиконання такого доручення. Крім того, вказав позивач і на непередбаченість законом можливості повернення позивачу майна, яке має бути конфісковане, за визначених відповідачем підстав.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала, пославшись на відповідність її дій та винесеної постанови нормам закону, оскільки конфісковуватись мали товари, які є саме лікарськими засобами, про що свідчить реєстраційне посвідчення на лікарський засіб, отримане під час виконавчого провадження.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 12 грудня 2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду справи про порушення митних правил №0418/7785/2012 (провадження №3/0418/3147/2012) винесено постанову, якою ОСОБА_3 визнано винним в порушенні митних правил за ст.483 ч.1 МК України із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави та конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - «косметичних препаратів: засіб зволожуючий офтальмологічний Візин Чиста сльоза, 10 мл у пластиковому флаконі-крапельниці». При цьому, як вбачається зі змісту вказаної постанови суду, саме невірна класифікація при декларації ввезеного на митну територію України товару як «медичного препарату/лікарського засобу» замість визначення його «косметичним препаратом» зумовила невірний опис та код товару згідно УКТЗЕД, що в свою чергу зумовило притягнення судом своєю постановою ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності із застосуванням наведених вище адміністративних стягнень. (а.с.6)

24 грудня 2012 року вищевказана постанова суду набрала законної сили, після чого була направлена до Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції для виконання в примусовому порядку. В ході здійснення виконавчого провадження за №37263054 з виконання постанови суду, державним виконавцем було описано та арештовано мано, яке підлягало конфіскації за постановою суду, а також за наслідками відповідей, отриманих на низку запитів, на підставі п.11 Порядку обігу, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженим постановою КМУ від 26 грудня 2001 року №1724, надано доручення позивачу здійснити розпорядження товаром, яке підлягало конфіскації за постановою суду, із посилання на те, що такий товар є саме лікарськими засобами.

У зв'язку із невиконанням такого дорученням позивачем, 25 березня 2014 року відповідачем за ВП №37263054 винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві із посиланням в ній на перешкоджанням позивачем, як стягувачем, провадженню виконавчих дій з виконання постанови суду від 12 грудня 2012 року. Цією постановою державного виконавця також постановлено повернути представнику позивача товар, який мав бути конфіскованим за постановою суду.

Питання щодо виконання постанов суду про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил врегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», КУпАП, МК України, Порядком обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженим постановою КМУ від 26 грудня 2001 р. №1724.

Так, за змістом ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 284, 298 КУпАП, ст.ст.487, 527 МК України, ст.124 Конституції України постанови судів (суддів) у справах про адміністративні правопорушенні (про порушення митних правил), винесені за наслідками розгляду таких справ, одночасно є судовими рішеннями та виконавчими документами. Постанова суду є обов'язковою для виконання, в тому числі для державних органів, їх посадових/службових осіб.

Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 11 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженим постановою КМУ від 26 грудня 2001 р. №1724, визначено, що розпорядження вилученими митними органами і конфіскованими за рішеннями судів лікарськими та медичними препаратами, наркотичними засобами, психотропними речовинами, прекурсорами шляхом передачі їх для знищення чи утилізації, а також зброєю та боєприпасами шляхом передачі органам МВС здійснюється митними органами за дорученням державних виконавців у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу зокрема у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі. Правова позиція суду ґрунтується на тому, що оскаржувана постанова державного виконавця мотивована начебто створенням позивачем перешкод у проведенні відповідачем виконавчих дій з примусового виконання постанови суду від 12 грудня 2012 року. Такі перешкоди, як вказує відповідач в тексті спірної постанови та в судовому засіданні, полягали у невиконанні позивачем доручення державного виконавця щодо розпорядження майном, яке мало бути конфісковано за постановою суду від 12 грудня 2012 року. При цьому, можливість надання такого доручення законом та державним виконавцем пов'язана з тим, що майно, яке підлягало конфіскації за постановою суду, є лікарським засобом/медичним препаратом. В той же час, як вбачається зі змісту постанови суду від 12 грудня 2012 року, майно, яке підлягало конфіскації за такою постановою, є саме косметичним препаратом, а не лікарським засобом/медичним препаратом. При цьому така особливість/класифікація цього майна покладена в основу висновків суду щодо невірності митного оформлення товару, притягнення особи до адміністративної відповідності, і, як наслідок цього, застосування адміністративного стягнення у виді конфіскації такого майна - косметичного препарату за постановою суду від 12 грудня 2012 року, що і мало бути зроблено державним виконавцем. За таких обставин, враховуючи юридичне значення висновків суду, викладених у постанові від 12 грудня 2012 року щодо природи товару, який мав бути конфіскований, суд доходить висновку про безпідставність та помилковість надання відповідачем позивачу доручення щодо розпорядження майном, а відтак і про неможливість перешкоджанню проведення виконавчих дій невиконанням такого доручення. В свою чергу, останній висновок свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваної постанови державного виконавця від 25 березня 2014 року за ВП №37263054, яка має бути визнання незаконною із подальшим її скасуванням.

З викладених обставин суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо законності та правомірності оскаржуваної постанови державного виконавця, віднесення товару, який мав бути конфіскований, до лікарських засобів/медичних препаратів, оскільки такі твердження суперечать наведеним вище виковкам суду та змісту постанови суду від 12 грудня 2012 року, яка набрала законної сили і є обов'язковою для виконання, як і викладені в ній висновки.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 17, 47 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 284, 298 КУпАП, ст.ст.487, 527 МК України, п.11 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженим постановою КМУ від 26 грудня 2001 р. №1724, ст.ст.11, 69-72, 79, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби Віри Олександрівни про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25 березня 2014 року за ВП №37263054.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська до Адміністративного Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Адміністративного Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на постанову суду, прийняту згідно зі ст.160 ч.3 КАС України та/або в порядку письмового провадження, може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ф.Ф. Маймур