Ухвала суду № 38880883, 22.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р.Справа № 820/31/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Бегунца А.О.

за участю:

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Смургіна О.О.

представника відповідача Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 820/31/14

за позовом Приватної промислової-торговельної фірми "ЮСІ"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна промислова-торговельна фірми "ЮСІ" (далі - позивач), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі -відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.08.2013 року №0000352205, №0000362205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки від 23.07.2013 року №254/22.2/21178268. Позивач посилався на те, що висновки податкового органу щодо наявності порушень податкового та іншого законодавства під час виконання зобов'язань за договором підряду від 21.10.2011 року №21/10-11, укладеного з ТОВ ВКФ "Екстра", не відповідають фактичним обставинам справи, є помилковими та неправомірними. Крім того, позивач посилався на те, що за результатами розгляду його скарг на спірні рішення, податковим органом повторно були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000922205 та № 0000932205 від 30.10.2013 року, якими визначені грошові зобов'язання ППТФ "ЮСІ" у сукупності, шляхом складання сум, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 08.08.2013 року та сум збільшення грошового зобов'язання внаслідок адміністративного оскарження даних податкових повідомлень-рішень. Проте, податкові повідомлення-рішення № 0000922205 та № 0000932205 від 30.10.2013 року були скасовані постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року по справі №820/11234/13-а. Таким чином позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року адміністративний позов Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 08.08.2013 року №0000352205 та №0000362205, що прийняті Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Зазначені висновки зроблені з урахуванням того, що в податковій звітності позивачем відображені правові відносини з ТОВ ВКФ "Екстра" за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року та червень 2012 року. Проте, згідно з отриманим актом перевірки ТОВ ВКФ "Екстра" зроблено висновок, що господарська діяльність ТОВ ВКФ "Екстра" має ознаки нереальності здійснення по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та покупцями. Отже, податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, Приватна промислова-торгівельна фірма "ЮСІ" зареєстрована Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.02.1993 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 82), перебуває на обліку як платник податків в Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100345766 НБ№428290 (а.с. 83).

Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППТФ "ЮСІ" щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року червень 2012 року та включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартості придбаних товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, червень 2012 року, за результатами якої складено акт №254/22.2/21178268 від 23.07.2013 року (а.с. 9-23).

Висновками акту перевірки №254/22.2/21178268 від 23.07.2013 року встановлені порушення позивачем: пп. 138.1, п.138.2 п. 138.8, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся в сумі 40839,00 грн., у т.ч. 1 квартал 2012 року у сумі 17122,91 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 23715,72 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198,6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 38894,00 грн., за січень, лютий, березень, червень 2012 року.

На підставі вищезазначених висновків, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.08.2013 року №0000352205, яким визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 37924,00 грн. (за основним платежем - 30339,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) - 7585,00 грн.); від 08.08.2013 року №0000362205, яким визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43341,00 грн. (за основним платежем - 28894,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями) - 14447,00 грн.) (а.с. 24-25).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Харківській області та до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.10.2013 року №2931/10/20-40-10-04-17 (а.с. 26-28) залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0000352205, №0000362205, та збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 11917,25 грн. (основний платіж - 9534,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2383,25 грн.), визначене в податковому повідомленні-рішенні від 08.08.2013 року №0000352205, а також грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 13620,00 грн. (основний платіж - 9080,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4540,00 грн.), визначене в податковому повідомленні-рішенні від 08.08.2013 року №0000362205.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 року №18093/6/99-99-10-01-15 (а.с. 29-30) залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0000352205, №0000362205 з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги.

За результатами розгляду скарги позивача податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 30.10.2013 року №0000922205 яким визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 49841,25 грн. (за основним платежем - 39873,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) - 9968,25 грн.); від 30.10.2013 року №0000932205 яким визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56961,00 грн. (за основним платежем - 37974,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) - 18987,00 грн.) (а.с. 31-32).

Крім того, судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення від 30.10.2013 року №0000922205, №0000932205 прийняті відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.10.2013 року №2931/10/20-40-10-04-17 шляхом складання сум, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 08.08.2013 року №0000352205, №0000362205 та сум збільшення грошового зобов'язання внаслідок адміністративного оскарження даних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованності та правомірності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що документом, який є підставою для правомірного нарахування податкового кредиту є податкова накладна, для формування валових витрат - розрахункові чи платіжні документи.

Разом з цим, наявність вищевказаних документів для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат вважатиметься достатньою підставою лише у випадку реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження Приватною промисловою-торговельною фірмою "ЮСІ" сум податку на додану вартість та витрат ґрунтуються на доводах відповідача встановлених в ході перевірки обставини формування позивачем витрат по отриманих електромонтажних робіт від ТОВ ВКФ "Екстра" у перевіряємому періоді, а також включення до складу податкового кредиту у цьому періоді сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ "Екстра", господарська діяльність якого має ознаки нереальності здійснення по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та покупцями.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між ППТФ "ЮСІ" (замовник) та ВКФ "Екстра" (підрядник) укладено договір підряду №21/10-11 від 21.10.2011 року відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами виконати електромонтажні роботи з монтажу електропостачання торгівельного центру за адресою буд. 1 м-н 5 в м. Лозова Харківської області в об'ємах згідно договірної вартості (а.с. 49-50).

Основною підставою укладання договору №21/10-11 від 21.10.2011 року слугувала службова записка заступника директора з технічних питань ППТФ "Юсі", відповідно до якої було запропоновано укласти договір на виконання електромонтажних робіт з ВКФ "Ексрта" у формі ТОВ, що має відповідну ліцензію на проведення даних робіт (а.с. 46-47), та договір №576/1/634 від 24.10.2008 року відповідно до умов якого ППТФ "Юсі" (замовник) приєднує електроустановки до електричних мереж акціонерної компанії "Харківобленерго" (власник) (а.с. 48).

Для виконання робіт за вищевказаним договором контрагентом позивача було розроблено робочий проект (а.с. 37-45).

Сторонами підписано протокол розбіжностей до договору підряду №21/10-11 від 21.10.2011 року та додаткову угоду №1 від 30.03.2012 року (а.с. 50-52).

Сторонами складено та підписано договірну ціну на електромонтажні роботи електропостачання, розрахунок прямих витрат та загальновиробничих витрат в складі договірної вартості та відомість ресурсів (а.с. 53-58, 65-66).

Нежитлова будівля, в якій відповідно до договору №21/10-11 від 21.10.2011 року проводились електромонтажні роботи з монтажу електропостачання, належить ППТФ "Юсі" відповідно до витягу про державну реєстрацію прав (а.с. 84).

ВКФ "Екстра" на адресу ППТФ "ЮСІ" були виписані податкові накладні, які надані позивачем до матеріалів справи разом із реєстром отриманих податкових накладних (а.с. 74-81).

Виконання вказаних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року типової форми №КБ-2в (а.с. 60-64).

Платіжними дорученнями підтверджується перерахування повної вартості робіт за договором (а.с. 67-72).

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірних договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстав вважати зазначені податкові документи недійсними, відсутні.

Первинні документи, якими була оформлена вищевказана господарська операція містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача ТОВ ВКФ "Ексрта", як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та формування валових витрат, колегія суддів не приймає та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту та формування валових витрат підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 08.08.2013 року №0000352205, №0000362205.

Крім того колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 30.10.2013 року №0000922205, №0000932205 прийняті відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.10.2013 року №2931/10/20-40-10-04-17 шляхом складання сум, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 08.08.2013 року №0000352205, №0000362205 та сум збільшення грошового зобов'язання внаслідок адміністративного оскарження даних податкових повідомлень-рішень.

Податкові повідомлення-рішення від 30.10.2013 року №0000922205, №0000932205 позивачем було оскаржено в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року по справі №820/11234/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року, адміністративний позов ППТФ "ЮСІ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.10.2013 року №0000922205, №0000932205 прийняті Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Судові рішення по справі №820/11234/13-а набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, правомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ВКФ "Екстра" у перевіряємому періоді не потребує додаткового доказування

Таким чином, вищезазначеними судовими рішеннями підтверджено правомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту, належність оформлення договірних правовідносин та первинних документів податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинам з ВКФ "Екстра" у перевіряємому періоді.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 820/31/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2014 р.