Постанова № 38880850, 14.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р. Справа № 820/1004/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Шевцової Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

позивача Нарєжного О.П.

представника відповідача Дзисюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. по справі № 820/1004/14

за позовом ОСОБА_2

до Командира військової частини А0785

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до командира військової частини А 0785 (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача надати довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі;

- виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до командира військової частини А0785 про визнання дій протиправними відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, підполковник Збройних Сил України, проходив військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 03.02.2011 року строком на п'ять років у військовій частині А 0785 на посаді старшого наукового співробітника науково - дослідного відділу військових еталонів.

Згідно наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 953 від 30.12.2013 року позивач був звільнений у запас за пунктом "г" (у зв'язку із скороченням штатів) ч.6 ст. 26 закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

За час проходження військової служби позивач не отримував у повному обсязі речове майно, право на отримання якого мав відповідно до норм речового забезпечення військовослужбовців у мирний час.

30.12.2013 року позивач, на виконання вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, письмово звернувся з рапортом про видачу йому розрахунку грошової компенсації за не видане речове майно (довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі) станом на 01.01.2014 року та виплату грошової компенсації замість не виданого речового майна станом на 01.01.2014 року (а.с. 9).

13.01.2014 року, не отримавши відповіді на свій рапорт, останній звернувся до командира військової частини з повторним рапортом від 10.01.2014 року за допомогою поштового зв'язку. (а.с. 10-11).

21.01.2014 року позивач звернувся до відповідача за роз'ясненням стосовно прийнятого рішення відносно поданих ним рапортів від 30.12.2013 року та від 10.01.2014 року

Листом від 30.01.2014 року за вих. № 163 командир військової частини О.В. Дзисюк повідомив позивача про те, що командування військової частини А0785 звернулось з питанням про видачу грошової компенсації за невидане речове майно до Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України через відсутність в військовій частині А0785 станом на 30.01.2014 року кошторисних призначень для виплати грошової компенсації за невидане речове майно. В даному листі також зазначено, що при наявності рішення відповідних посадових осіб та проведенні фінансування порушеного позивачем питання, позивача буде повідомлено за його адресою. Згідно додатку, до вказаного листа було додано копію листа на ім'я начальника Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України. (а.с. 34).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованость позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них, яка набула чинності 11.03.2000 року.

Отже, з моменту набрання чинності Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", частина друга статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є призупиненою та не підлягає виконанню.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі та продовольчих пайків.

Зазначений Закон не передбачав отримання грошової компенсації за не отримане речове забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року N 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Постанова набула чинності в день її прийняття.

Отже, з моменту прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року, позивач мав право на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна в порядку встановленим вищенаведеним Положенням.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 року № 328-V (який набрав чинності з 01.01.2007) статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, якою взагалі не передбачено виплату компенсації за не отримане речове майно, та доповнено Закон статтею 9-1.

Частиною другою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 дію пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено на 2007 рік.

Отже, з моменту набрання чинності Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 01.01.2007 року, частина друга статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є не чинною та не підлягає виконанню.

Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключено.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 Закону від 28.12.2007 №107-VІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, з 22.05.2008, частина друга статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є діючою та підлягає виконанню.

Таким чином, грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20.12.1991 року по 11.03.2000 року, з 28.10.2004 року по 31.12.2006 року та з 22.05.2008 року.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Таким чином, дія частини 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не розповсюджується на осіб, звільнених з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2013 року було прийнято наказ № 953 про звільнення позивача з військової служби, але фактично тільки 19.02.2014 року згідно наказу командира військової частини А0785 за №36, позивача було виключено зі списків особового складу військової частини А 0785, усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Орджонікідзевського РВК м. Харькова.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 23.01.2014 року, тобто до звільнення з військової служби, колегія суддів доходить висновку щодо наявності у ОСОБА_2 права на грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Порядок виплати компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, встановлений пунктом 3.2.11 наказу Міністра оборони України від 31.01.2006 року № 45 "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року N 1444", яким передбачено, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови надати довідку про одержання ОСОБА_2 грошової компенсації замість речового майна є протиправними.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. по справі № 820/1004/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до командира військової частини А0785 про визнання дій протиправними задовольнити.

Визнати протиправною відмову командира військової частини А0785 надати довідку про одержання ОСОБА_2 грошової компенсації замість речового майна.

Зобов'язати командира військової частини А0785 виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 19.05.2014 р.