Постанова № 38880612, 20.05.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа № 926/1280/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Бойко С.М.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого

об'єднання "Львівська залізниця" № НЗЕ10/744 від 20.03.2014 року

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014р.

у справі № 926/1280/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина",

Сокирянський район, Чернівецька область

до відповідача 1 Сокирянської районної державної адміністрації, м. Сокиряни,

Чернівецька область

до відповідача 2 Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця",

м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів відділ Держземагенства у Сокирянському районі

Чернівецької області

про скасування державних актів на право постійного користування земельними ділянками

за участю представників:

від позивача: - Сапожнік С.В. - представник (довіреність № 25-03/13 від 25.03.2013р.)

від відповідача 1: - не з'явився

від відповідача 2: - Кривяк Д.Р. - представник (довіреність № НЮ-64 від 01.01.2014р.)

від третьої особи: - не з'явився

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Новосад Д.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження. У зв'язку з перебуванням судді Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у склад судової колегії для розгляду справи № 926/1280/13 замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Кузя В.Л. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Кузь В.Л., Михалюк О.В. розгляд апеляційної скарги відкладено. У зв'язку з перебуванням суддів Кузя В.Л. та Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у склад судової колегії для розгляду справи №926/1280/13 замість суддів Кузя В.Л. та Михалюк О.В. введено суддів Бойко С.М. та Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014 року у справі №926/1280/13 (суддя Байталюк В.Д.) позов задоволено; визнано недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії "ЯЯ" № 350339 від 08.11.2006р. виготовлений для Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"; стягнуто солідарно з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" судовий збір в розмірі 1147,00 грн.; повернуто з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" судовий збір в розмірі 1147,00 грн. сплаченого згідно платіжного доручення № 30 від 20.12.2013р. у зв'язку із зменшення розміру позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що розпорядження заступника голови Сокирянської районної державної адміністрації, на підставі якого видано оспорюваний Державний акт, визнано недійсним у судовому порядку. Водночас, суд першої інстанції покликається на те, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про визнання недійсним державного акту є похідною та залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано Державний акт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № НЗЕ10/744 від 20.03.2014 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014р. у справі № 926/1280/13 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення господарського суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, які суд вважав встановленими, а також недоведеності обставин, які мають значення для справи.

Свої доводи скаржник аргументує тим, що судом першої інстанції не з'ясовано підстав виникнення прав у позивача на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим суд помилково дійшов до висновку про порушення прав позивача наявністю у ДТГО "Львівська залізниця" спірного Державного акту.

Поряд з цим, апелянт покликається на порушення місцевим господарським судом ст. 1 ГПК України та зазначає, що поза увагою суду залишилось питання предмету спору у даній справі, оскільки відсутні порушення ДТГО "Львівська залізниця" права позивача на спірну земельну ділянку з підстав відсутності такого права на момент видачі спірного державного акту 08.11.2006р.

Також, скаржник вважає, що судом не з'ясовано на яких підставах у попереднього власника виникло право на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, до моменту його продажу відповідно до Договору від 19.03.2013р. При цьому, зазначає, що розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації № 485-р від 13.10.2006р. та № 523-р від 03.11.2006р., як підстава видачі ДТГО "Львівська залізниця" спірного Державного акту, були скасовані 11.09.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014 року у справі №926/1280/13 без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 06.05.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.05.2014р.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача 2, проте, відповідач 1 та третя особа явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2014р.

Враховуючи ту обставину, що відповідач 1 та третя особа належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 1 та третьої особи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014р. у справі № 926/1280/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" без задоволення, виходячи з наступного.

03.03.2014 року на розгляд Господарському суду Чернівецької області від ТзОВ «Сварог-Буковина» поступила заява № 30 від 24.02.2014р. про зменшення позовних вимог (вхідний номер канцелярії Господарського суду Чернівецької області № 342) (а.с. 111). Таким чином, з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, предметом розгляду спору є скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 350339 від 08.11.2006р.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 13.10.2006 року заступником голови Сокирянської районної державної адміністрації прийнято Розпорядження № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" (надалі - Розпорядження № 485-р), відповідно до якого Львівській залізниці надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 343,0007 га, в т.ч. по відповідних радах: Гвіздівецька сільська рада - 52,9260 га, Грубнянська сільська рада - 43,6972 га, Романковецька сільська рада - 115,1119 га, Сербичанська сільська рада - 77,8612 га, Шишковецька сільська рада - 53,4044 га (а.с. 12).

В подальшому, 03.11.2006 року у зв'язку з уточненням площі Львівської державної залізниці на території Сербичанської сільської ради за межами населених пунктів, заступником голови Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 року № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" (а.с. 13).

Водночас, документальними доказами у справі встановлено, що на підставі винесених розпоряджень № 485-р від 13.10.2006 року та № 523-р від 03.11.2006 року ДТГО "Львівська залізниця" видано Державні акти на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ 350337 від 02.11.2006 року (а.с. 61) та серії ЯЯ 350335 від 08.11.2006 року (а.с. 67).

Поряд з цим, з'ясуванням доказів у справі встановлено, що у серпні 2009 року прокуратурою Сокирянського району Чернівецької області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України посадовими особами Сокирянської районної державної адміністрації, в ході проведення якої виявлені порушення земельного законодавства, у зв'язку з чим прокурором Сокирянського району Чернівецької області 10.08.2009 року внесено протест на розпорядження першого заступника голови Сокирянської РДА № 485-р від 13.10.2006 року "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" та № 523-р від 03.11.2006 року "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 року № 485-р.

Відтак, 09.04.2010 року головою Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 218-р "Про скасування розпоряджень першого заступника голови райдержадміністрації від 13.10.2006 № 485-р та від 03.11.2006 № 523-р" (а.с. 14), відповідно до якого на виконання протесту прокурора Сокирянського району від 10.08.2009 року № 1178 скасовано розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 року № 485-р та від 03.11.2006 року № 523-р (п. 1.).

Одночасно, перевіркою доводів апеляційної скарги встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року у справі № 2а-4372/12/1370 визнано нечинним пункт 1 розпорядження голови Сокирянської районної державної адміністрації № 218-р "Про скасування розпоряджень першого заступника голови райдержадміністрації від 13.10.2006 року № 485-р та від 03.11.2006 року № 523-р" (а.с. 22-23).

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі № 2а/2470/2635/12 визнано протиправним та скасовано розпорядження першого заступника голови Сокирянської РДА від 13.10.2006 року № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" та розпорядження від 03.11.2006 року № 523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 року № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" (а.с. 15-18).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 року у справі №2а/2470/2635/12 апеляційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року - без змін (а.с. 19-21).

Таким чином, визнано протиправним та скасовано розпорядження, на підставі яких другому відповідачу видано оскаржуваний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. При цьому, вказаними судовими актами встановлено, що розпорядженням № 485-р 13.10.2006 року та № 523 від 03.11.2006 року, які підписані заступником голови Сокирянської РДА, передано у постійне користування Львівській державній залізниці землі, які включають 0,23 га земель Держлісфонду, що заходилися в користуванні ДП «Хотинський лісгосп», а в подальшому в ДП «Сокирянський лісгосп», і призначені для лісогосподарського використання та 0,7 га земель автомобільного транспорту. Рішень щодо вилучення земель Держлісфонду та земель автотранспорту для передачі в користування Львівській державній залізниці, не приймалося.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Аналізом матеріалів справи також встановлено, що 19.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буковинський сад» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сварог-Буковина» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу комплексу (надалі - Договір) (а.с. 58), відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає від Продавця комплекс, загальною площею 9 248,90 кв.м., розташований за № 8, по вулиці Залізничній, на станції Романківці, в селі Романківці Сокирянського району Чернівецької області (п. 1. Договору).

Згідно з п. 3. Договору зазначений комплекс належить Продавцю на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого Новодністровською державною нотаріальною конторою Чернівецької області 03 березня 2009 року за реєстровим № 227, зареєстрованого в Сокирянській філії Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації 04 березня 2009 року згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22056701, реєстраційний № 3511382, номер запису: 455, в книзі: 18/462.

Пунктом 6. Договору передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований комплекс, який відчужується за цим договором: 7324089000:05:001:0024, площа земельної ділянки 5,5281 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Вищевказаний Договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Водночас, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.11.2013р. (а.с. 59) право власності ТзОВ «Сварог-Буковина» на комплекс зареєстроване приватним нотаріусом ОСОБА_4 19.03.2013 року за реєстраційним № 23693473240. Загальна площа об'єкта нерухомості становить 9428,90 м2, який розташований на земельній ділянці: кадастровий номер - 7324089000:05:001:0024, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа - 5.5281 га.

З врахуванням викладеного, покликання скаржника на те, що судом не з'ясовано підстав виникнення прав у позивача на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказана стаття Господарського процесуального кодексу України є реалізацією ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Таким чином, через норму ч. 1 ст. 55 Конституції України реалізується принцип доступності правосуддя, а гарантоване Конституцією України право на судовий захист з боку держави Україна не може бути обмежене.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Водночас статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права постійного користування земельною ділянкою та права власності на земельну ділянку встановлено Земельним кодексом України.

Згідно з ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Положеннями ч. 6 зазначеної статті передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Крім цього, пунктами 2.10. та 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

У застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності. До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Таким чином, на момент отримання позивачем комплексу, загальною площею 9 248,90 кв.м., за адресою вул. Залізнична, 8, станція Романківці, село Романківці Сокирянського району Чернівецької області, згідно Договору купівлі-продажу від 19.03.2013р. (а.с. 58) та державної реєстрації за ТзОВ «Сварог-Буковина» права на вищевказаний комплекс (витяг, а.с. 59) ч.1 ст. 120 ЗК України (чинна на момент укладення Договору купівлі-продажу та державної реєстрації) визначала, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З огляду на викладене, судом зроблено висновок про те, що до ТзОВ «Сварог-Буковина» повинно було перейти право власності на земельну ділянку площею 5,5281 га, оскільки закон передбачає переважне право власника об'єкта на ділянку, на якій цей об'єкт розташований. При цьому, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що з метою реалізації свого права на земельну ділянку позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації та відділу Держземагентства у Сокирянському районі Чернівецької області з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах передачі у власність шляхом викупу, яка знаходиться на території Сербичанської сільської ради ст. Романківці по вул. Залізничній, 8 (за межами населеного пункту) для обслуговування господарських будівель, що належать позивачу на праві власності.

Проте, відділ Держземагентства у Сокирянському районі Чернівецької області листом № 241 від 18.11.2013 року (а.с. 126) повідомив ТзОВ «Сварог-Буковина» про те, що земельна ділянка ДТГО «Львівської залізниці» згідно оскаржуваного Державного акту серії ЯЯ № 350339 від 08.11.2006 року накладається на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість позивача.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей інтернет-ресурсу "Публічна кадастрова карта України" частина земельної ділянки кадастровий номер 7324089000:05:001:0024 орієнтовною площею 2,7 га, на якій розташована нерухомість позивача накладається на земельну ділянку кадастровий номер 7324089000:05:001:0001, що належить ДТГО «Львівська залізниця» згідно оскаржуваного Державного акту серії ЯЯ № 350339 від 08.11.2006р.

Згідно з п. 1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами і доповненнями) справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Крім того, пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

При цьому, суд вважає, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про визнання недійсним державного акту є похідною та залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано державний акт.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно пункту 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. № 43 у випадку припинення права власності на земельну ділянку чи права постійного користування землею, зокрема, при визнанні недійсним рішення, розпорядження, угоди, тощо, на підставі якої виданий акт, останній підлягає поверненню органу, що його видав, тобто до архіву державного органу земельних ресурсів (пункт 3.10. Інструкції).

Як зазначалось вище, розпорядження на підставі якого видано спірний Державний акт, визнано недійсним в судовому порядку.

З огляду на викладене та оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що не заслуговують на увагу суду твердження скаржника про те, що оскільки Договір купівлі-продажу укладено 19.03.2013р., а оскаржуваний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ДТГО "Львівська залізниця" виданий ще 08.11.2006р., тому право позивача не порушене.

Таким чином, з врахуванням всіх обставин справи та оцінюючи документальні докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вищенаведені обставини є підставою для визнання Державного акту серії ЯЯ 350339 від 08.11.2006р. недійсним, про що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок та задоволено дані позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014р. у справі № 926/1280/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" № НЗЕ10/744 від 20.03.2014 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складений 23.05.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Новосад Д.Ф.