Постанова № 38880582, 21.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа№ 911/106/11/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Шалівському В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплекс Агромарс"

на ухвалу господарського суду Київської області від 23.04.2014р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплекс Агромарс"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 911/106/11/13-г (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Поліський виробничо - експериментальний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплекс Агромарс"

про стягнення 4 127 536,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Комплекс Агромарс" звернулось в господарський суд Київської області з заявою про визнання наказу господарського суду Київської області від 13.08.2013р. у справі № 911/106/11/13-г таким, що не підлягає виконанню.

Вказана заява обґрунтована тим, що на момент подачі заяви до суду товариство повністю виконало свої зобов'язання за договором щодо сплати боргу. Відносно штрафних санкцій заявник вказує на укладену між сторонами угоду від 29.05.2013р., якою передбачено, що в разі повного погашення заборгованості за договором, позивач відмовляється від стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та судового збору в сумі 68 200,00 грн. Крім того, ухвала господарського суду Київської області від 10.01.2013р. про забезпечення позову скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р., тому судовий збір в сумі 1 720,50 грн., сплачений за подання заяви про забезпечення позову, не підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2014р. у справі № 911/106/11/13-г відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви ТОВ ,,Комплекс Агромарс".

Не погодившись з ухвалою суду від 23.04.2014р., ТОВ ,,Комплекс Агромарс" подало апеляційну скаргу, у якій просить дану ухвалу скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що обов'язок боржника є припиненим: на суму 3 250 473,00 грн. - в зв'язку з виконанням, на суму 945 883,26 грн. - у зв'язку з прощенням боргу, на суму 1 720,50 грн. - у зв'язку зі скасуванням рішення суду у відповідній частині.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 21.05.2014р., позивач зазначає про її необґрунтованість, просить залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.05.2014р.

В судовому засіданні 21.05.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 23.04.2014р. підлягає частковому скасуванню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 23.01.2013р. у справі № 911/106/11/13-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Поліський виробничо - експериментальний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплекс Агромарс" задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 250 473 грн. основного боргу, 102 371,43 грн. пені, 753 943,86 грн. штрафу, 273,68 грн. інфляційних втрат, 20 474,29 грн. - 3% річних, 70 540,50 грн. судового збору.

В процесі розгляду справи за вищевказаним позовом ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2013р. накладено арешт на належні ТОВ ,,Комплекс Агромарс" грошові кошти в межах суми 4 127 536,26 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. у справі № 911/106/11/13-г ухвала господарського суду Київської області від 10.01.2013р. скасована.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013р. у справі № 911/106/11/13-г прийнято відмову ТОВ ,,Комплекс Агромарс" від апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 23.01.2013р. та припинено апеляційне провадження.

13.08.2013р. на виконання рішення господарського суду Київської області по справі № 911/106/11/13-г від 23.01.2013р. видано наказ (т. 3, а.с. 97).

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Згідно статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно статті 1 Закону України ,,Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення у даній справі, що набрало законної сили, 11.03.2014р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва, на виконанні в якому знаходиться наказ господарського суду Київської області від 13.08.2013р., відкрито виконавче провадження № 42529047.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р., № 9 ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Відповідно до частин 2, 3 статті 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

Частиною 4 статті 117 ГПК України визначено, що у разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, заявник має довести суду наявність обставин, з якими закон пов'язує право суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (боржник) 30 і 31 травня 2013р., тобто до набрання рішенням від 23.01.2013р. законної сили та до моменту видачі судом наказу від 13.08.2013р. добровільно виконав рішення суду в частині погашення основного боргу в розмірі 3 250 473,00 грн., шляхом оплати на рахунок позивача, підтвердженням чому є платіжні доручення (т.3, а.с 132 - 153), та не заперечується стягувачем (позивачем).

Виконавче провадження відкрито 11.03.2014р. постановою ВП № 42529047 згідно з заявою стягувача про примусове виконання, яку подано 11.03.2014р. (т.3, а.с. 184). Цього ж дня, 11.03.2014р. державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника в межах суми звернення стягнення - 4 198 076, 76 грн., що підтверджується постановою про арешт майна боржника (т.3, а.с. 186 - 187).

Повідомлення про часткове самостійне виконання рішення боржником на суму 3 250 473 грн. було надіслано стягувачем на адресу органу ДВС 08.04.2014р. (т.3, а.с 163 - 165), тобто, після подання відповідачем в суд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, рішення господарського суду Київської області від 23.01.2013р. у справі № 911/106/11/13-г виконано частково в сумі 3 250 473,00 грн. поза межами виконавчого провадження по даній справі.

Суд першої інстанції, в порушення норм ч. 4 ст. 117 ГПК України, дану обставину не врахував і безпідставно відмовив у задоволенні заяви в частині зазначеної суми, тому ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню, а заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню на суму 3 250 473,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог заявника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення судового збору в розмірі 1 720,50 грн., колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального закону, не розглянув заяву в частині 1 720,50 грн. судового збору та не навів мотивів, з яких відмовив у задоволенні заяви в цій частині.

В процесі розгляду справи ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2013р. накладено арешт на належні ТОВ ,,Комплекс Агромарс" грошові кошти в межах суми 4 127 536,26 грн. При зверненні до суду з вказаною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.01.2013р. по справі № 911/106/11/13-г з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір в розмірі 70 540,50 грн., з яких: 68 820,00 грн. - судові витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви, 1 720, 50 грн. - судові витрати з оплати заяви про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. ухвалу господарського суду Київської області від 10.01.2013р. скасовано.

На час прийняття рішення від 23.01.2013р. у суду були підстави для стягнення з відповідача 1 720,50 грн. судових витрат з оплати судового збору, проте, подальше скасування ухвали суду від 10.01.2013р. про забезпечення позову виключає обов'язок боржника в частині сплати 1 720,50 грн. судових витрат, на що суд першої інстанції уваги не звернув і безпідставно відмовив повністю у задоволенні заяви.

Таким чином, вимоги заявника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення судового збору в розмірі 1 720,50 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, заявник стверджує, що 29.05.2014р. між позивачем та відповідачем укладено угоду, відповідно до якої відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача суму основного боргу у розмірі 3 250 473,00 грн. до 31.05.2013р. При цьому, в разі належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач відмовляється від вимог щодо стягнення решти заборгованості. Оскільки 31.05.2013р. боржником угоду виконано в повному обсязі, про що свідчать копії платіжних доручень, зобов'язання щодо сплати 945 883,26 грн., на думку заявника, є припиненим у зв'язку з прощенням боргу відповідно до умов угоди.

Колегія суддів вважає дані твердження заявника необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до норм ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Про затвердження мирової угоди сторін суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Заяву про затвердження мирової угоди від 29.05.2013р. було подано 03.06.2013р. в суд апеляційної інстанції, тобто після прийняття рішення суду в процесі його апеляційного перегляду.

Апеляційне провадження у справі припинено ухвалою від 29.07.2013р. у зв'язку з відмовою відповідача від апеляційної скарги, названа мирова угода судом не розглядалась.

В матеріалах справи відсутня мирова угода, яку було б затверджено судом в порядку, встановленому процесуальним законом.

Наведене виключає можливість прийняття судом поданої мирової угоди у якості належного та допустимого доказу у справі.

Суд першої інстанції помилково вдався до аналізу та оцінки правомірності укладення мирової угоди без згоди банку - кредитора позивача та згоди зборів Учасників товариства (позивача), оскільки ці обставини у даному випадку можуть мати значення лише стосовно мирової угоди, затвердженої судом.

Проте, наведене не вплинуло на правильність висновків суду щодо безпідставності вимог заяви в частині 945 883,26 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 104 ГПК України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, чого припустився суд першої інстанції, є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

За наведених вище обставин, ухвала господарського суду Київської області від 23.04.2014р. у справі № 911/106/11/13-г підлягає частковому скасуванню, а саме, в частині відмови в задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Київської області від 13.08.2013р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3 250 473 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору, з прийняттям нового рішення про задоволення заяви в цій частині. В іншій частині вимог заяви щодо 945 883,26 грн. слід відмовити.

Судові витрати між сторонами розподіляються пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 86, 101, 103 - 106, 117 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплекс Агромарс" на ухвалу господарського суду Київської області від 23.04.2014р. у справі № 911/106/11/13-г задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 23.04.2014р. у справі № 911/106/11/13-г скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія Агромарс" про визнання наказу господарського суду Київської області № 911/106/11/13-г від 13.08.2013р. таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

4. Визнати наказ у справі № 911/106/11/13-г від 13.08.2013р. таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 3 250 473 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору.

В іншій частині заяви щодо 945 883,26 грн. відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Поліський виробничо - експериментальний завод" (код 33336034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплекс Агромарс" (код 30160757) 471,76 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 26.05.2014р.