Рішення № 38880570, 22.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.05.2014 Справа № 920/673/14Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/673/14

за позовом - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми,

до відповідача - Комунального підприємства «Тростянецьке житлово-експлуатаційне управління», м. Тростянець Сумської області,

про стягнення 33781,05 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сіденко Л.В., довіреність № 30/133 від 30.12.2013 року,

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні, розпочатому 12.05.2014 року о 10 год. 00 хв., відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10 год. 40 хв. 22.05.2014 року.

Суть спору: відповідно до поданого позову, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 24/285 від 19.12.2011р., укладеного між сторонами у справі, на загальну суму 49387,16 грн., в тому числі 46981,62 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1033,59 грн. пені, 1136,50 грн. інфляційних збитків та 235,45 грн. - 3 % річних, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов № 121 від 07.05.2014 року проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки в період направлення позову до суду відповідачем частково погашено заборгованість за отриманий природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями № 33172 від 07.04.2014 року, № 3220 від 24.04.2014 року, № 3181 від 10.04.2014 року та № 3227 від 28.04.2014 року.

Відповідно до заяви № 30/680 від 15.04.2014 року про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшення в частині стягнення суми інфляційних збитків, 3 % річних та пені, позивач зазначає, що станом на 14.05.2014 року сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 35981,62 грн. та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 24/285 від 19.12.2011р., укладеного між сторонами у справі, на загальну суму 40781,05 грн., в тому числі 35981,62 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1787,43 грн. пені, 2653,89 грн. інфляційних збитків та 358,11 грн. - 3 % річних, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

22.05.2014 року представник позивача надав суду заяву б/н від 22.05.2014 року (вх. № 6557), відповідно до якої у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 7000,00 грн. після подачі позову, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 24/285 від 19.12.2011р. на загальну суму 33781,05 грн., в тому числі 28981,62 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1787,43 грн. пені, 2653,89 грн. інфляційних збитків та 358,11 грн. - 3 % річних, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи, що подана позивачем заява відповідає приписам частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, з урахуванням вказаної заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 22.05.2014 року відповідач свого представника не направив, проте за супровідним листом № 128 від 19.05.2014 року відповідач надав клопотання № 126 від 19.05.2014 року про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншій справі в Тростянецькому районному суді та уточнення до відзиву № 127 від 19.05.2014 року, в якому відповідач повідомляє про часткове погашення заборгованості та направлення на адресу позивача гарантійного листа щодо поетапного погашення відповідачем заборгованості до 01.10.2014 року.

Розглянувши клопотання відповідача № 126 від 19.05.2014 року про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне:

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представника відповідача в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому клопотання відповідача № 126 від 19.05.2014 року про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню і відхиляється судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» № 1729 від 27.12.2001 року, між сторонами укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 24/285 від 19.12.2011 року, відповідно до якого (підпункт 1.1 пункту 1 договору), позивач зобов'язався постачати природний газ відповідачеві в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб споживача (відповідача), а останній в свою чергу зобов'язався оплачувати вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

За грудень 2013 року, січень-березень 2014 року позивачем відповідачеві поставлено та протранспортовано природного газу на загальну суму 64981,62 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі природного газу за відповідні періоди, які підписано сторонами та скріпленими їх печатками, рахунком на оплату № 2341/1.2090 від 30.03.2012р.

Відповідно до умов підпункту 4.6 пункту 4 зазначеного договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості договірного обсягу постачання відповідно до додатку 2 до договору протягом місяця постачання в наступному порядку:

- 35 % від вартості заявлених обсягів - до 10 числа постачання газу;

- 35 % від вартості заявлених обсягів - до 20 числа постачання газу;

- 30% від вартості заявлених обсягів - до останнього банківського дня місяця постачання газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з підпункту 2.6 пункту 2 договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передача газу, що оформлюється за даними вузлів обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень вищевказаного договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 24/285 від 19.12.2011 року, позивач з грудня 2013 року по березень 2014 року передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 64981,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 25.12.2013 року, від 30.01.2014 року, від 26.02.2014 року та від 31.03.2014 року. Проте, як зазначає позивач, відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим, у відповідача станом на 22.05.2014 року виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 28981,62 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ним частково сплачено заборгованість за отриманий природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями № 33172 від 07.04.2014 року, № 3220 від 24.04.2014 року, № 3181 від 10.04.2014 року, № 3227 від 28.04.2014 року, № 3274 від 16.05.2014 року, № 3259 від 13.05.2014 року, № 3260 від 14.05.2014 року, № 3254 від 12.05.2014 року та № 3246 від 07.05.2014 року.

Проте суд не приймає заперечення відповідача до уваги, оскільки проплати здійснені відповідачем за вищевказаними платіжними дорученнями враховані позивачем у заяві б/н від 22.05.2014 року (вх. № 6557 від 22.05.2014) про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини першої статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт отримання відповідачем природного газу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 24/285 від 19.12.2011 року повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу від 25.12.2013 року, від 30.01.2014 року, від 26.02.2014 року та від 31.03.2014 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи та актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2014 року по 01.04.2014 року.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого природного газу відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 28981,62 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 24/285 від 19.12.2011 року позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 358,11 грн. за період з 06.01.2014 року по 14.05.2014 року та інфляційні збитки в розмірі 2653,89 грн. за період з січня по квітень 2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наведений позивачем розрахунок втрат від інфляції здійснений з урахуванням листа Верховного суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 року, з якого випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Відповідно до пункту 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 358,11 грн. за період з 06.01.2014 року по 14.05.2014 року та інфляційні збитки в розмірі 2653,89 грн. за період з січня по квітень 2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Зокрема, підпунктом 6.2.2 пункту 6 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 24/285 від 19.12.2011 року встановлено відповідальність за порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктом 4 даного договору, відповідно до якого, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктом 4 даного договору, із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до наданого позивачем обгрунтованого розрахунку, сума пені, яку належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 1787,43 грн., яка нарахована позивачем за період з 06.01.2014 року по 14.05.2014 року.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1787,43 грн. за період з 06.01.2014 року по 14.05.2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 цього ж Кодексу визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за переданий природний газ в розмірі 28981,62 грн., пені в розмірі 1787,43 грн., 3 % річних в розмірі 358,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2653,89 грн.

Відповідно до вимог статей 44, 49 названого Кодексу, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Тростянецьке житлово-експлуатаційне управління» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Червоноармійська, буд. 72, Ідентифікаційний код 14025593) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, Ідентифікаційний код 03352432) борг в розмірі 28981,62 грн., пеню в розмірі 1787,43 грн., 3 % річних в розмірі 358,11 грн., інфляційні збитки в розмірі 2653,89 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.05.2014 року.

Суддя П.І. Левченко