Постанова № 38880360, 26.05.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2222/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю:

представника позивача - Тануркова Р.Г.,

представник відповідача - не прибув,

представник третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РІВ.А.ХОЛДІНГ" до відділу державної виконавчої служби Комінтернівського РУЮ Одеської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача С(Ф)Г «Евріка» про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РІВ.А.ХОЛДІНГ" до відділу державної виконавчої служби Комінтернівського РУЮ Одеської області, за участю третьої особи С(Ф)Г «Евріка» про зобов'язання Відділу Державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області вчинити дії по звільненню з-під арешту перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВ. А. ХОЛДІНЕ» (код ЄДРПОУ 25829351) грошових коштів у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень на рахунок № 26008170689001 С(Ф)Е «Евріка» (код ЄДРПОУ 19044980), який відкритий в АТ «ТАСкомбанк» м. Київ, МФО 339500, а саме винести відповідну Постанову про звільнення з-під арешту грошових коштів у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень на рахунку С(Ф)Г «Евріка» (код ЄДРПОУ 19044980), № 26008170689001, який відкритий в АТ «ТАСкомбанк» м. Київ, МФО 339500.

22 квітня 2014 року через канцелярію суду подано уточнений адміністративний позов, в якому уточнено лише коло осіб стосовно даної справи та подано клопотання про залучення в якості третьої особи С(Ф)Г «Евріка».

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив те, що ТОВ «РІВ.А.ХОЛДІНГ» 18.03.2014 року помилково на рахунок С(Ф)Г «Євріка» № 26008170689001 у АТ «ТАСкомбанк» м. Київ перерахував грошову суму у розмірі 200 000, 00 грн. та просив відповідача винести постанову про звільнення з-під арешту помилково перерахованих коштів, на що отримав відмову. Зазначене стало зверненням до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.3-12).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, але в попередніх судових засіданнях заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях (а.с.44-45).

В судовому засіданні 19 травня 2014 року залучено до справи в якості третьої особи С(Ф)Г «Евріка», представник третьої особи надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с.73-75).

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 березня 2014 року TOB «РІВ.А.ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 25829351) (далі -

Позивач) перерахувало на рахунок С(Ф)Г «Евріка» (код ЄДРПОУ 19044980)

грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26008170689001 AT «ТАСкомбанк» в м. Київ, що підтверджується платіжним дорученням № 493 від 18 березня 2014 року (а.с. 13).

19 березня 2014 року Позивач, виявивши цей факт, одразу звернувся з листом до С(Ф)Г «Евріка» з проханням повернути помилково перераховані кошти (а.с.12).

20 березня 2014 року С(Ф)Г «Евріка» звернулось до AT «ТАСкомбанк» з платіжним дорученням № 2 від 20.03.2014 року в сумі 200 000 грн. на здійснення платежу на користь Позивача для повернення помилково перерахованих коштів, які були отримані відповідно до платіжного доручення № 493 від 18.03.2014р.

В свою чергу, AT «ТАСкомбанк» своїм листом від 21.03.2014р. за № 21/09-28-17 (а.с.14) повідомило, що не має можливості виконати платіжне доручення С(Ф)Г «Евріка» № 2 від 20.03.2014 року, оскільки кошти на рахунку № 26008170689001 арештовані за постановою заступника начальника ВДВС Комінтернівського РУЮ Одеської області Гидирим А.М. (Далі - Відповідач) від 04.02.2014 року у зв'язку із примусовим виконанням зведеного виконавчого провадження № 37251895.

Надалі, С(Ф)Г «Евріка», своїм листом від 28.03.2014р. за № 11 (а.с.15) повідомило TOB «РІВ.А.ХОЛДІНГ», що отримані кошти Позивача не може повернути по незалежних від нього обставинам, оскільки усі кошти на рахунку № 26008170689001 арештовані за постановою заступника начальника ВДВС Комінтернівського РУЮ Одеської області.

Позивач звернувся з заявою від 28.03.2014р. № 208 (а.с.16) до Відповідача про зняття арешту з 200 000 грн., які на його думку перераховані та не є власністю С(Ф)Г «Евріка» та дозволити AT «ТАСкомбанк» здійснити повернення цих коштів на рахунок Позивачу.

Відповідач відмовився звільнити з-під арешту як на думку позивача помилково перераховані кошти та запропонував йому звернутись до суду (а.с.34).

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Частиною 1 статті 5 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, при визначенні юрисдикції слід виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

В даному випадку позивач не є стороною виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду, а тому даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Суд також враховує, що виходячи із висловленої в письмових заявах позиції сторін, відсутній спір про право власності на грошові кошти, звільнення з-під арешту яких є предметом даного позову.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно із ст. 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У відповідності із ст. 57 Закону №606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем в тому числі і шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що звільнення коштів з-під арешту банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Відповідно до пункту 1.5 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, (далі - Інструкція) державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону № 606-XIV. Заходами примусового виконання рішень, зокрема, є: звернення стягнення на грошові кошти боржника, звернення стягнення на інші види майна боржника. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця (п. 5.1.3 Інструкції).

Відповідно до п. 10.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, звільнення коштів з-під арешту банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтею 60 Закону №606-XIV, згідно якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Зі змісту як наведених правових норм, так і Закону №606-XIV в цілому видно, що органами державної виконавчої служби може бути звернуто стягнення, в тому числі і накладено арешт, виключно на майно, яке належить на праві власності боржнику.

З наданих до суду документів, не вбачається жодних дій щодо господарської діяльності між позивачем та третьою особою.

Крім того, в матеріалах справи наявна пояснювальна записка від бухгалтера ТОВ «РІВ.А.ХОЛДІНГ» ОСОБА_3 від 19 березня 2014 року, в якій вона зазначає, що в цей день у неї був великий об'єм роботи та вона механічно не помітила не підписаний договір від 05 березня 2014 року та помилково набрала платіж для перечислення коштів. Виявивши свою помилку, одразу повідомила про це керівництву.

За помилку, яка допущенна бухгалтером керівництвом видано наказ від 20 березня 2014 року № 10В/0Б (а.с.86) та об'явлено догану.

З матеріалів справи вбачається, що гроші в сумі 200 000, 00 грн., які отримало С(Ф)Г «Евріка» отримано помилково, а тому на цю суму не повинен розповсюджуватися арешт.

З огляду на це, суд вважає, що внаслідок звільнення коштів з-під арешту не порушуються права стягувача, оскільки мова йде не про кошти боржника. В свою чергу, державна виконавча служба здійснює стягнення коштів з боржників, в даному ж випадку арештовані кошти не є коштами сторони виконавчого провадження. Таким чином, позивач, на думку суду, має право на повернення помилково арештованих коштів.

Згідно з ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РІВ.А.ХОЛДІНГ" до відділу державної виконавчої служби Комінтернівського РУЮ Одеської області, за участю третьої особи С(Ф)Г «Евріка» про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області вчинити дії по звільненню з-під арешту перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВ. А. ХОЛДІНЕ» (код ЄДРПОУ 25829351) грошових коштів у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень на рахунок № 26008170689001 С(Ф)Е «Евріка» (код ЄДРПОУ 19044980), який відкритий в АТ «ТАСкомбанк» м. Київ, МФО 339500, а саме винести відповідну Постанову про звільнення з-під арешту грошових коштів у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень на рахунку С(Ф)Г «Евріка» (код ЄДРПОУ 19044980), № 26008170689001, який відкритий в АТ «ТАСкомбанк» м. Київ, МФО 339500.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Токмілова

26 травня 2014 року.