Постанова № 38879655, 15.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2014 року 09 год. 35 хв. № 826/1209/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2013 року № 0003011720 і № 0003021720, - В С Т А Н О В И В:

Фізичною особою ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2013 року № 0003011720 і № 0003021720.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 16.06.2013р. № 0003011720 і № 0003021720, оскільки, на думку позивача, ДПІ не врахувало наступні обставини. Протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, сплачувала єдиний податок у відповідності до Свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2012р. серії НОМЕР_4, яке видане ДПІ у Святошинському районі м. Києва. Зазначене Свідоцтво про сплату єдиного податку було видано на здійснення певних видів господарської діяльності, в т.ч. такого виду діяльності як здавання в оренду власного нерухомого майна. Протягом 2012 - 2013 років ФОП ОСОБА_1 здійснювало вказаний вид підприємницької діяльності, але не виключно, з використанням належного їй на праві приватної власності нерухомого майна (1/2 частина нежитлової будівлі), зокрема, здавала таке нерухоме майно в оренду, але в частині площі, що не перевищує 300 кв.м. При цьому податківцями безпідставно не була врахована норма пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, в силу якої платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за земельні ділянки, що використовуються ними безпосередньо для провадження господарської діяльності.

Крім того, позивачка вказує на відсутність в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану за нею земельну ділянку, що знаходиться під належною її на праві власності частиною нежилої будівлі.

В обґрунтування своїх заперечень ДПІ зазначає про те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2013р. перевіряючим, зокрема, було встановлено, що з 21 вересня 2006 року позивачка являється власником частини критої автостоянки загальною площею 1057,8 кв.м (2115,60кв.м/2), що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Згідно з листом Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 19.07.2013р. № 05707/15740 нормативна грошова оцінка 70/100 ділянки, що знаходиться за вказаною адресою у разі комерційного використання складає 4 854 755, 56 грн. З урахуванням встановлених обставин та норм ст. 286 і 287 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 є користувачем частини вказаної земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої становить 2 427 377,78 грн. (4 854 755,56/2). Відповідач визнаючи факт використання ФОП ОСОБА_1 власного нерухомого майна для здійснення підприємницької діяльності (здавання в оренду власного нерухомого майна), одночасно пільги щодо несплати земельного податку, передбачені пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, не застосовується до позивачки в силу норми пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 цього ж Кодексу. З огляду на це, керуючись положеннями ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 291.5.3 п. 291.5 ст.ст. 269 - 270 Податкового кодексу України, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві нарахувала ФОП ОСОБА_1 земельний податок за 2012 рік на суму 24 273, 77 грн. (2 427 377,78 * 1%).

Крім того, керуючись нормами пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291, п. 293.4 ст. 293, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України ДПІ донарахувала ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання по єдиному податку за 2012 рік в сумі 31 945, 50 грн. (212 970,00*15%), за 1-е півріччя 2013 року - 14 917, 50 грн. (99 450,00* 15% = 23646,00).

В судових засіданнях у справі представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

10 квітня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

З наявних матеріалів справи (а саме: копії нотаріально посвідченого договору дарування частини нежилої будівлі від 21.09.2006р., номер в реєстрі нотаріальних дій № 7318, Реєстраційного посвідчення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 01.12.2006р. № 024871 та Витягу з Державного реєстру правочинів від 01.12.2006р. № 3245142), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) являється власником 1/2 частини нежилої будівлі - критої автостоянки літера Н, загальною площею 2 115,60 кв.м., що складає 70/200 частин (від майнового комплексу загальною площею 3 029,50 кв.м.) та розташована по АДРЕСА_2, тобто всього загальною площею 1057,8 кв.м.

При цьому ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрована як фізична особа-підприємець 22 листопада 2006 року, про що відповідним органом державної реєстрації внесений запис № 2 072 000 0000 010310), та наразі перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 від 11.05.2012р., виданого суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС (правонаступником якої наразі є ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві), позивач був зареєстрований як платник єдиного податку з періоду 01 січня 2012 року за видом діяльності - 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, ставка єдиного податку - 5%, місцем здійснення господарської діяльності вказана адреса: АДРЕСА_2.

Доказів анулювання Свідоцтво платника єдиного податку позивача суду не надано.

Відповідно до письмових пояснень позивача, наведених нею в своїй позовній заяві, належні ОСОБА_1 на праві приватної власності об'єкти нерухомості, описані вище, використовувалися нею для здійснення вказаних вище видів підприємницької діяльності, зокрема: для здавання в оренду безпосередньо самих нежилих приміщень, так і обладнання, яке знаходиться у власних приміщеннях), що, на думку позивачки, підтверджується наступними наявними в матеріалах справи копіями документів: договорів найму (оренди) нежитлових приміщень (а саме: договір від 01.04.2012р. за № 04/01/12, укладений між ФОП ОСОБА_1, як Орендодавцем, та ПП «Турбо-Центр», як Орендарем, щодо платного строкового користування приміщенням (частина приміщення критої автостоянки), загальною площею 175 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Термін оренди складає з 01.04.2012р. по 31.10.2014р.; договір від 01.07.2012р. за № 01/07/2012 укладений між ФОП ОСОБА_1, як Орендодавцем, та ФОП ОСОБА_3, як Орендарем, щодо платного строкового користування приміщенням (частина приміщення критої автостоянки), загальною площею 92 кв.м., яке розташоване за тою ж самою адресою. Термін оренди складає з 01.07.2012р. по 30.06.2014р. (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою (Додатком № 1) від 01.07.2013р. до цього Договору); договір від 01.11.2011р. за № 9/11/11 укладений між ФОП ОСОБА_1, як Орендодавцем, та ПП «Турбо-Центр», як Орендарем, щодо платного строкового користування приміщенням (частина приміщення критої автостоянки), загальною площею 295 кв.м., яке розташоване за тою ж самою адресою. Термін оренди складає з 01.11.2011р. по 31.10.2014р. (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою (Додатком № 1) від 01.07.2013р. до цього Договору)); договору оренди обладнання від 01.05.2012р. за № 05//2012, укладений між ФОП ОСОБА_1, як Орендодавцем, та ФОП ОСОБА_2, як Орендарем, щодо передачі у тимчасове володіння та користування комплект складського обладнання Італійської фірми Pontecci Dalmine в кількості 11 комплектів, пакувального столу в кількості 2 штук. Оренда майна здійснюється за місцем його знаходження); актів здачі-приймання орендованих приміщень (в т.ч. повернення з оренди) та обладнання; виписок банку по особовому рахунку позивача за 2012 - 2013 роки; податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 - 2013 роки, в яких позивачка задекларувала суми доходів від здійснення підприємницької діяльності (а саме види підприємницької діяльності за КВЕД: 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.39 «Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів», 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», 216.29 «Виробництво інших виробів із деревини: вироблення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння»), що оподатковуються за ставкою у розмірі 5% (тобто, як платник єдиного податку ІІІ групи), в сумах 212 970, 00 грн. за 2012 рік та 227 100, 00 грн. - 2013 рік.

Також, за адресою розташування зазначених нежилих приміщень знаходиться офіс позивачки

При цьому відповідачем не заперечується як факти здійснення позивачем підприємницької діяльності з використанням власних нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, так і факти сплати нею відповідних сум єдиного податку до відповідного бюджету протягом 2012 - 2013 років.

В липні 2013 року працівником ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з питань дотримання нею вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2013р., за результатами якої складений Акт від 25.07.2013р. № 32-512/17-20/НОМЕР_3.

Перелік документів, що були використані працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

Протягом всього перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала до бюджету сум єдиного податку.

В ході проведення такої документальної перевірки, зокрема, під час перевірки правильності визначення ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу, працівником відповідача встановлено використання позивачкою протягом 2012 року - 2013 років власних нежилих приміщень (частини критої автостоянки загальною площею 1057,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2) для здійснення підприємницької діяльності.

За даними листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 19.07.2013р. № 05707/15740 нормативна грошова оцінка 70/100 ділянки, що знаходиться за вказаною адресою у разі комерційного використання складає 4 854 755, 56 грн.

На думку перевіряючого ФОП ОСОБА_1 як власник нежилих приміщень в Ѕ частини будівлі є одночасно користувачем земельної ділянки, що знаходиться під такими нежилими приміщеннями, нормативна грошова оцінка якої становить 2 427 377,78 грн. (4 854 755,56/2).

При цьому за висновками працівника ДПІ загальна площа зданого ФОП ОСОБА_1 в оренду власного нерухомого майна становила більше ніж 300 кв.м., а тому підприємець в силу приписів нормами пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не мала права перебувати на спрощеній системі оподаткування протягом 2012 року та І-го півріччя 2013 року, та як наслідок не могла користуватися пільгами по сплаті земельного податку, передбаченими пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 19.07.2013р. № 05707/15740 за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 був нарахований земельний податок за 2012 рік на суму 24 273, 77 грн. Зі змісту Акта перевірки вбачається, що розрахунок позивачу сум земельного податку на 2012 рік був проведений наступним чином: 2 427 377,78 * 1% = 24 273, 77 грн., де:

- 2 427 377,78 грн. за 1057,8 кв.м. - грошова оцінка земельної ділянки;

- 1% - відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Крім того, за результатами встановлення описаних вище обставин, перевіряючий відніс суми доходів отриманих ФОП ОСОБА_1 протягом 2012 року і 1-го півріччя 2013 року від здійснення підприємницької діяльності до доходів, отриманих від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

У зв'язку з цим працівник відповідача у відповідності до ст. 291, п. 293.4 ст. 293, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України ДПІ перерахував ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання по єдиному податку за ставкою у розмірі 15%, а саме: за 2012 рік в сумі 31 945, 50 грн. (212 970,00*15%), за 1-е півріччя 2013 року - 14 917, 50 грн. (99 450,00* 15% = 23646,00).

Відповідно до розділу «Висновок» Акта від 25.07.2013р. № 32-512/17-20/НОМЕР_3 за результатами проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючими встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог наступних норм податкового законодавства:

- пп. 291.5.3. п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, в силу якої ФОП ОСОБА_1 не мала права застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності в 2012 - 2013 роках тому що здавала в оренду нежитлове приміщення більше 300 м.кв.;

- п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, а саме: неправомірно перебуваючи на спрощеній системі оподаткування протягом 2012 - 2013 років ФОП ОСОБА_1 не задекларувала та не сплатила єдиний податок за ставкою 15% та у зв'язку з цим занизила податкові зобов'язання по сплаті єдиного податку на загальну суму 31 242, 00 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 21 297, 00 грн., за І-е півріччя 2013 року в сумі 9 945,00 грн.;

- пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, що полягає у неподанні ФОП ОСОБА_1 до податкової інспекції станом на 30 червня 2013 року заяви на зміну системи оподаткування;

- ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 269, ст. 170 Податкового кодексу України, що призвело до несплати ФОП ОСОБА_1 земельного податку за 20212 рік на суму 24 273, 77 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач надіслав 11 серпня 2013 року на адресу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. від 09.08.2013р.).

Відомості про надання ДПІ відповіді на зазначені заперечення позивача на висновки Акта перевірки сторонами до суду не надано.

16 серпня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта від 25.07.2013р. № 32-512/17-20/НОМЕР_3 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0003011720, яким згідно із п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, за порушення вимог пп. 291.4.2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, збільшила ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання по єдиному податку на суму 39 052, 50 грн., в т.ч. 31 242, 00 грн. - основний платіж, 7 810, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0003021720, яким згідно із п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, за порушення вимог ст. 269, ст. 170 Податкового кодексу України, збільшила ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання по земельному податку на суму 30 342, 21 грн., в т.ч. 24 273, 77 грн. - основний платіж, 6 068, 44 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.10.2013р. № 1759/ч/26-15-10-08, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення від 16.08.2013р., дана скарга платника податків була частково задоволена. А саме ГУ Міндоходів у м. Києві скасувала оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013р. № 0003011720 в частині нарахованих штрафних санкцій 5 324, 25 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013р. № 0003021720 були залишені без змін.

Жодних документів, зокрема, копію описаного вище листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 19.07.2013р. № 05707/15740, на підставі яких ФОП ОСОБА_1 було проведено нарахування суми земельного податку за 2012 рік, а також інших документів, в яких наявні відомості про набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, відомості з державного земельного кадастру про зареєстровану за позивачем земельну ділянку загальною площею 1057,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, відповідач суду не надав.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У пункті 287.6 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За змістом викладених норм, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується власниками останніх на загальних підставах.

Згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 289 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 зазначеного Кодексу).

Пунктом 286.5 вказаної статті ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

У відповідності до п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Пунктом 287.5 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, нормами ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42. п. 14.1 цієї статті);

- «земельний податок» - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (пп. 14.1.72. п. 14.1 цієї статті);

- «землекористувачі» - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 цієї статті).

Згідно зі ст. 269 цього Кодексу платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

З вищенаведеного, та з урахуванням положень п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу та ст.ст. 2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку встановленому Земельним кодексом України.

В силу норм ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 126 Земельного кодексу України). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Також суд зважає на положення норм гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, якими починаючи з 1 січня 2012 року регулюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Зокрема, у п. 291.2 ст. 291 ПК України під «спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності» розуміється особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п. 291.3 ст. 291 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України).

У відповідності до п. 299.1 і 299.5 ст. 299 цього Кодексу Свідоцтво платника єдиного податку видається безоплатно суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

При цьому у відповідності до п. 299.11 ст. 299 ПК України у свідоцтві платника єдиного податку зазначаються такі відомості: 1) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 2) дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону; 3) податкова адреса суб'єкта господарювання; 4) місце провадження господарської діяльності; 5) обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010; 6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; 7) ставка єдиного податку (3 або 5 відсотків); 8) дата виписки свідоцтва.

Одночасно, нормами п. 291.5 ст. 291 ПК України встановлені певні застереження при обранні суб'єктом господарської діяльності спрощеної системи оподаткування. Зокрема, згідно із пп. 291.5.3 п. 291.56 ст. 291 цього Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Пунктом 297.1 ст. 297 ПК України чітко встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу; 4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; 5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

В силу норми ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. При цьому в даній нормі законодавець безпосередньо не виділяє окремого статусу фізичної особи - як громадянина та фізичної особи-підприємця, що з урахуванням принципу, закріпленого в ч. 1 ст. 19 Конституції України, на думку суду, нормативно спростовує висновки перевіряючих.

Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не спростовано відповідачами, позивачем здійснюється підприємницька діяльність безпосередньо з використанням власного нерухомого майна (нежилих приміщень загальною площею 1057,8 кв.м.), в т.ч., але не виключно шляхом здавання в оренду певних частин таких приміщень, на спрощеній системі оподаткування.

Аналізуючи наявні матеріали справи (зокрема: копії договорів найму (оренди) нежитлових приміщень та договору оренди обладнання, та доданих до них актів здачі-приймання орендованих приміщень/обладнання, податкової звітності позивача) суд не виявив жодних документальних підтверджень посиланню відповідача на факт здавання ФОП ОСОБА_1 протягом 2012 року та 1-го півріччя 2013 року в оренду іншим суб'єктам господарювання нежитлових приміщень та/або їх частин, загальна площа яких перевищує 300 кв.м.

При цьому інших документальних доказів перевищення позивачем встановленого нормою пп. 291.5.3 п. 291.56 ст. 291 ПК України ліміту на здавання в оренду нежитлової площі відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд вважає, що позивачка цілком правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування протягом 2012 - 2013 року.

Також, під час розгляду даної справи судом відповідачем не було надано будь-яких документальних доказів на підтвердження того, що позивач набув статус власника або землекористувача щодо частини земельної ділянки площею 1057,8 кв.м., де знаходяться належні йому нежилі приміщення, доказів належності йому вказаної земельної ділянки на праві власності чи праві користування або виділення її в якості прибудинкової території, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу податкового зобов'язання по земельному податку в сумі 24 273, 77 грн. за результатами документальної перевірки.

З огляду вищевикладене суд приходить до висновку, ФОП ОСОБА_1, як платник єдиного податку, не є платником земельного податку за земельну ділянку, що знаходиться під об'єктом оренди, що також підтверджується практикою, зокрема Постановою Верховного Суду України від 22 червня 2004 року по справі № 28/506.

Що ж до правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013р. № 0003011720, то суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Підпунктом третім п. 291.4 ст. 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на певні групи платників єдиного податку, зокрема, на третю групу, до якої відносяться фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Згідно із п. 1 п. 292.1 ст. 291 ПК України доходом платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 цього Кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у таких розмірах: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (пп. 293.3.1 п. 293.3 ст. 293 ПК України).

Одночасно, нормами п. 293.4 ст. 293 ПК України визначено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків: 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу; 2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; 3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі; 4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням попередньо зроблених висновків щодо першого епізоду порушень судом вбачається, що факт допущення ФОП ОСОБА_1 заниження податкового зобов'язання по єдиному податку за 2012 рік та І-е півріччя 2013 року внаслідок застосування невірної відсоткової ставки такого податку документально також не підтверджується.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення від 16.08.2013р. № 0003011720 і № 0003021720.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 827, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 серпня 2013 року № 0003011720 і № 0003021720.

3. Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 03115, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 1 872 (одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова