Постанова № 38879620, 20.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 р. Справа №805/3057/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 03 хвилини

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Неженцеві М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.М." м. Донецьк

до відповідача: Головного управління Міндоходів у Донецькій області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Східної митниці Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 17 та № 18 від 31.10.2013 р.

за участю

представників сторін:

від позивача: Єрьоменко В.Г. - за довір.,

від відповідача: Кононенко В.К., Стороженко В.А. - за довір.,

від третьої особи: Кононенко В.К. - за довір.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В.М." м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Донецькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Східної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 17 та № 18 від 31.10.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку митного оформлення товару «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R» ввезеного на митну територію України ТОВ «М.В.М.» за ВМД від 06072012 р. № 700140000/2012/013606, за результатами якої складено акт від 08.10.2013 р. № 13/3/03992211/0032724439. Позивача вважає, що висновки вищезазначеного акту є необґрунтованими та не законними. В зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення № 17 та № 18 від 31.10.2013 р. прийняті на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки також є необґрунтованими та незаконними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що перевіркою дотримання ТОВ «М.В.М.» вимог законодавства України з питань митної справи встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 287 МК України в частині нецільового використання товару, ввезеного в якості іноземної інвестиції зі звільненням від оподаткування. Зазначене порушення призвело до недоборів митних платежів які підлягають перерахуванню до Державного бюджету та сплати штрафних санкцій.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.М.» є юридичною особою, включено до ЄДПРОУ за № 32724439.

Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну невиїзну перевірку митного оформлення товару «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R» ввезеного на митну територію України ТОВ «М.В.М.» за ВМД від 06.07.2012 р. № 700140000/2012/013606, за результатами якої складено акт від 08.10.2013 р. № 13/3/03992211/0032724439.

Актом перевірки встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 287 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI в частині нецільового використання товару, ввезеного в якості іноземної інвестиції зі звільнення від оподаткування. Зазначене порушення призвело до недоборів митних платежів, у сумі 673997,97 грн. (з них: мито - 561664,98 грн., ПДВ - 112332,99 грн.), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем були надані заперечення № 13 від 21.10.2013 р. Заперечення були залишені без задоволення листом від 28.10.2013 р. № 4711/10/05-99-22-11.

На підставі акту перевірки 31.10.2013 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 17 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 702081,23 грн., з яких основний платіж - 561664,98 грн., штрафні санкції 140416,25 грн. та № 18 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 140416,24 грн. з яких основний платіж - 112332,99 грн. та штрафні санкції - 28083,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені в адміністративному порядку, але залишені без змін.

Як вбачається з акту перевірки 06.07.2012 р. ТОВ «М.В.М.» здійснено митне оформлення за ВМД № 700140000/2012/013606 типу «IM-40» товару «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R». Товар ввозився як інвестиція до статутного фонду підприємства.

Під час митного оформлення ВМД № 700140000/2012/013606 від 06.07.2012 р. ТОВ «М.В.М.» отримало звільнення від сплати мита (преференція «152») згідно вимогами частини 2 ст. 287 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Судом встановлено, що в березні 2012 р. був ввезений на митну територію товар - «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R», як інвестиція до статутного фонду підприємства позивача. В період з 28.03.2012 р. по 28.06.2012 р. товар перебував на складі тимчасового зберігання.

На час ввезення товару на митну територію України діяв

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96. та Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92 (який втратив чинність 01.06.2012 р.).

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96 зі змінами та доповненнями (далі по тексту Закон № 93/96) визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України.

Законом № 93/96 визначено, що іноземні інвестиції це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємство з іноземними інвестиціями це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Статтею 18 Закону № 93/96 визначено, що оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.

Відповідно до статутних документів підприємство позивача є підприємством з іноземними інвестиціями.

На час здійснення митного оформлення товару набрав чинності Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (далі по тексту МК України № 4495-VI), на підставі якого було здійснене митне оформлення товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 МК України № 4495-VI (зі мінами та доповненнями на час здійснення митного оформлення), товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита. При відчуженні таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс ввізне мито сплачується на загальних підставах. Товари, що ввозяться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), звільняються від сплати ввізного мита.

Тобто визначено дві основні умови, за яких товари ввозяться іноземними інвесторами на митну територію України, звільняються від сплати мита, а саме: це не повинні бути товари для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності та підприємство, яке ввозить товари як внесок іноземного інвестора статутного капіталу, повинне бути підприємством з іноземними інвестиціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стало нецільове використання товару, ввезеного в якості іноземної інвестиції зі звільненням від оподаткування.

Представником позивача у судовому засіданні надано докази на підтвердження використання товару - транспортного засобу, а саме: подорожний лист № 0018483 від 26.03.2013 р. на автобусу Sideral 2000 на базі шасі VOLVO з доказами використання пального а саме звіт про використання коштів та касовий чек та подорожний лист № 0018484 від 25.06.2013 р. на автобусу Sideral 2000 на базі шасі VOLVO з доказами використання пального а саме звіт про використання коштів та касовий чек. Також надано договір позички № 1-12 від 01.12.2013 р. укладений між ТОВ «М.В.М.» (позичкодавець) та Донецькою обласною громадською організацією «Олімпік» (користувач). Відповідно до умов договору позичкодавець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, позичку («автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R, реєстраційний номер АН 7646НХ, вартість якого на момент передачі становить 3036949,80грн.»), яку користувач зобов'язується повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором. Строк на який надається позичка становить 11 календарних місяців з моменту її передачі. Позичка була передана 01.12.2013 р., що підтверджується актом приймання - передачі позички.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивачем самостійно надано лист № 10 від 16.08.2013 р., яким він підтвердив невикористання «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R».

Представником позивача у судовому засіданні з цього приводу були надані пояснення, а саме підприємством позивача дійсно надавалася така відповідь, але інформація стосовно не використання транспортного засобу - автобусу була надана на час надання конкретної відповіді, а не за весь період з моменту взяття на баланс автобусу до проведення перевірки.

Щодо посилання відповідача на те, що основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, в зв'язку з чим не може бути виконана умова, що використання транспортного засобу - автобусу з метою, безпосередньо не пов'язаної з проведенням підприємницької діяльності.

Суд зазначає наступне дійсно відповідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України предметом діяльності зокрема є: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 обслуговування напоями.

За змістом ч. 4 ст. 87, ч. 3 ст. 88 Цивільного кодексу України, ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства» статут товариства з обмеженою відповідальністю і є установчим документом, в якому формулюється мета, цілі і основні засади діяльності товариства, тому не визначеність певного виду діяльності в довідці ЄДРПОУ позивача виключає можливість не використання транспортного засобу - автобусу з метою, безпосередньо не пов'язаної з проведенням підприємницької діяльності.

Отже, використання транспортного засобу «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R» здійснюється підприємством позивача в межах здійснення ним основної господарської діяльності. Використання транспортного засобу в межах здійснення підприємницької діяльності позивача відповідає меті та предмету діяльності позивача як юридичної особи, визначеної в статуті.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що висновки акту перевірки, щодо порушення вимог ч. 2 ст. 287 МК України № 4495-VI в частині нецільового використання товару, ввезеного в якості іноземної інвестиції зі звільнення від оподаткування, спростовуються матеріалами справи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем не доведена суду правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень, в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.М." м. Донецьк до Головного управління Міндоходів у Донецькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Східної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 17 та № 18 від 31.10.2013 р. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 17 від 31.10.2013 р. на суму 702081,23 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 18 від 31.10.2013 р. на суму 140416,24 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 20 травня 2014 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 26 травня 2014 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.