Ухвала суду № 38878947, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/13688/11

№ К/9991/13688/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2а-11473/09/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-складський комплекс»

до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

за участю прокурора в Овідіопольському районі Одеської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 у задоволенні позову відмолено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 22.09.2009 № 0001711701/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм правом надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання із податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.09.2009 № -02006/23-3/35546247, про порушення позивачем норм пунктів 1.2, 1.15 ст. 1, пункту 7.1 ст.7, ст..8, підпункту 11.1.2 пункту 11.1 ст.11, ст.ст. 16, 17, 19, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-ІV), а саме: не утримано та не перераховано до бюджету податок із доходів фізичних осіб при внесенні такими особами до статутного капіталу ТОВ «Торгово-складський комплекс» нерухомого майна (земельних ділянок) у податковому обліку за квітень 2008 року у загальній сумі 6300421,55 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009 № 0001711701/0 про визначення податкового зобов`язання із податку із доходів фізичних осіб у сумі 18901264,65 грн., у т.ч.: 6300421,55 грн. за основним платежем та 12600843,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено у судовому процесі, протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Торгово-складський комплекс» від 20.11.2007 № 1 затверджено розмір статутного капіталу товариства в сумі 46000,00 грн., 100 % якого належить ОСОБА_5 Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Торгово-складський комплекс» від 09.04.2008 № 2, з подальшими змінами у статуті, до складу учасників товариства прийнято 9 фізичних осіб, склад учасників збільшено до 10 фізичних осіб. Цим же протоколом збільшено розмір статутного капіталу товариства до 126054431,00 грн., який формується за рахунок додаткового майнового внеску від ОСОБА_5 та майнових внесків нових учасників, у вигляді земельних ділянок, які належать фізичним особам згідно з державними актами на право власності. При цьому частки учасників товариства у його статутному капіталі перерозподілились у такий спосіб: ОСОБА_5 - 10,482 % (13212066,00 грн.), ОСОБА_6 - 9,947 % (12539032,00 грн.), ОСОБА_7 - 9,946 % (12537545,00 гривень), ОСОБА_8- 9,948 % (12539775,00 грн.), ОСОБА_9 - 9,946 % (12537545,00 грн.), ОСОБА_10 - 9,947 % (12539032,00 грн.), ОСОБА_11 - 9,947 % (12539032,00 грн.), ОСОБА_12 - 9,946 % (12537545,00 грн.), ОСОБА_4 - 9,946 % (12537545,00 грн.), ОСОБА_13 - 9,945 % (12535314,00 грн.). Передача земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Торгово-складський комплекс» здійснена довіреними особами зазначених громадян (ОСОБА_14 та ОСОБА_15) за актами прийому-передачі земельних ділянок від 09.04.2008.

За визначенням пункту 1.15 ст.1 Закону № 889-ІV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 11.1.2 пункту 11.1 ст. 11 цього Закону дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Погодившись із висновками податкового органу, суд першої інстанції, застосувавши вказані правові норми, прийшов до висновку про те, що операції з внесення фізичними особами до статутного капіталу господарського товариства нерухомого майна є операціями з відчудження такого майна, а отже мають оподатковуватись у відповідності до норм підпункту 11.1.2 пункту 11.1 ст. 11 Закону № 889-ІV.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишились інші норми вказаного Закону, які суперечать вищенаведеному висновку суду.

Підпунктом 9.6.1 пункту 9.6 ст.9 Закону № 889-ІV встановлено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до підпункту 9.6.2 цього пункту інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу (пункт «а» підпункту 9.6.7 пункту 9.6 ст.9 Закону № 889-ІV).

Таким чином, з метою оподаткування нормами Закону № 889-ІУ операції з внесення до складу статутного капіталу юридичної особи, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю, майна в обмін на його корпоративні права прирівнюються до придбання інвестиційного активу, а отже облік фінансових результатів за наслідками таких операцій здійснюється за правилами, визначеними нормами пункту 9.6 ст.9 Закону № 889-ІV.

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, застосувавши вказані правові норми, зробив правильний висновок, що вказаними громадянами був придбаний інвестиційний актив, а не здійснені операції з продажу нерухомого майна, що виключає оподаткування таких операцій за нормами ст.11 Закону № 889-ІV, зокрема підпункту 11.1.2 пункту 11.1, якими регулюються правила оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош