Ухвала суду № 38878931, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/20397/11

№ К/9991/20397/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-7055/10/1870 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський агролісгосп»

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської МДПІ від 21.06.2010 № 0000042310/1.

У касаційній скарзі Роменська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 22.04.2010 № 254/2301/23637214, про порушення товариством підпункту «а» пункту 8-1.11 ст. 8-1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: занижено податкові зобов`язання на загальну суму 101783,00 грн. у податковому обліку за період із січня по грудень 2009 року за скороченою податковою декларацією у зв`язку із безпідставним застосуванням спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановленого для сільськогосподарських підприємств, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 77880,00 грн. та завищено від`ємне значення по рядку 26 податкової декларації (залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на 9052,00 грн. у податковому обліку за період із січня по грудень 2009 року; завищено податок на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарських підприємств, на 86932,00 грн. у податковому обліку за період із січня по грудень 2009 року.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 № 0000042310/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 116820,00 грн., у т.ч.: 77880,00 грн. - основний платіж, 38940,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що видами діяльності позивача, внесеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є надання послуг галузі у лісового господарства (код згідно з КВЕД 02.02.0); лісівництво та лісозаготівлі (код згідно з КВЕД 02.01.1); лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини (код згідно з КВЕД 20.10.0), мисливство (код згідно з КВЕД 01.50.0). Позивач в січні - грудні 2009 року перебував на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 100166174 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 8-1.1 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.6 цієї статті визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими, відповідно до пункту 8-1.7 цієї статті, вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Діяльність у сфері лісового господарства (лісництва) підпункт 8-1.15.3 цієї статті визначає як: а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників; б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація.

Обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (підпункт 8-1.15.5 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР).

На виконання підпункту 8-1.15.7 цієї статті Кабінетом Міністрів України постановою від 21.01.2009 № 23 затверджено «Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»» (далі - Перелік № 23), до якого згідно з пунктами 9 та 15 віднесено лісівництво, лісозаготівлі та надання послуг у лісовому господарстві.

За змістом вказаних правових норм для підприємств, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, передбачених Законом № 168/97-ВР та Переліком № 23, у результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наведеному у пункті 8-1.7 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР.

Такий зміст правового регулювання відповідає позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 21.05.2013 у справі позовом Глибоцького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Глибоцький держспецлісгосп АПК» до державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії. У вказаному судовому рішенні Верховний Суд України вказав, що лісоматеріали та дрова, які отримані внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, що належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до груп 1- 24 УКТ ЗЕД, а отже така діяльність має оподатковуватися у загальновстановленому порядку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновки судів попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог суперечать вказаній позиції Верховного Суду України, оскільки суди виходили з того, що товари групи 44 «деревина і вироби з дерева» є продуктом переробки товару групи 06 код 0602 90 41 00 назва «дерева лісові», а отже є сільськогосподарськими товарами відповідно до вимог пункту 8-1.7 статті 81 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як це передбачено цією нормою, товар «дерева лісові», вирощені безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування та ним же перероблені, у результаті чого створено новий продукт групи 44 УКТ ЗЕД - «деревина і вироби з дерева».

Разом з тим, судами не було достовірно встановлено питомої ваги продуктів дерево- переробки, яка відноситься до товарів групи 44 УКТ ЗЕД «деревина і вироби з дерева» у загальному обсязі продукції за 12 місяців, а також сільськогосподарських продуктів груп1- 24 УКТ ЗЕД. Вказані обставини мають істотне значення для вирішення спору, відповідно до ст. 138 КАС України входять до кола обставин, що складають предмет доказування у справі, оскільки від їх встановлення залежить висновок про правомірне застосування позивачем спеціального режиму оподаткування. Суди, однак, встановлюючи питому вагу продуктів деревообробки обмежились інформацією встановленою податковим органом у межах проведеної перевірки, при цьому не витребувавши у сторін або за власною ініціативою документів, які б підтверджували або спростовували вказані обставини. Так, згідно акту перевірки податковий орган на підставі вантажно-митних декларацій встановив, що загальний обсяг експортованих лісоматеріалів (розпиляні (заготовки)) у 2008 році становив 57 % загального обсягу всіх поставок.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити, чи мали питому вагу продуктів дерево переробки, яка відноситься до товарів групи 44 УКТ ЗЕД «деревина і вироби з дерева» у загальному обсязі поставок продукції за 12 місяців, а також сільськогосподарських продуктів груп 1- 24 УКТ ЗЕД, з чим норми Закону № 168/97-ВР пов`язують можливість перебування сільськогосподарського товаровиробника на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити частково, скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 та направити справу новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписН.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош