Ухвала суду № 38878844, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/9991/43429/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін: позивача - Карманніков М.О.,

відповідача - Макаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р.

у справі № 2а-1224/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіліті-Експерт»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання дій неправомірними та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Стабіліті-Експерт» (далі - позивач, ТОВ «Стабіліті-Експерт») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач, Васильківська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними дії Васильківської ОДПІ при здісненні перевірки ТОВ «Стабіліті-Експерт» та складанні Актів від 02.08.2011 р. № 2935/23-2/36092536, від 01.02.2012 р. № 164/23-2/36092536, а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2011 р. № 0000402340, від 15.02.2012 р. № 0000092340 та № 0000082340/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 р., яка залишена без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ № 0000402340 від 22.08.2011 р., від 15.02.2012 р. № 0000092340 та № 0000082340/0, у решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20.07.2011 р. по 29.07.2011 р., на підставі направлень від 20.07.2011 р. № 431/816, № 432/817 та згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовими особами Васильківської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Стабіліті-Експерт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, у зв'язку з від'ємним значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн. за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р., за результатами якої складено акт від 02.08.2011 р. № 2935/23-2/36092536 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.4, 198.5 статті 198, пунктів 199.1, 199.3 статті 199 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 13 517 058 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.08.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000402340, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 517 058 грн.

Також, в період з 12.01.2012 р. по 25.01.2012 р., на підставі направлень від 12.01.2012 р. № 6/1, № 7/2 та № 8/3, наказу від 21.01.2012 р. № 12-П, посадовими особами Васильківської ОДПІ, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Стабіліті-Експерт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, у зв'язку з від'ємним значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн. за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., за результатами якої складено акт від 01.02.2012 р. № 164/23-2/36092536 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Стабіліті-Експерт» у жовтні 2011 року до складу податкового кредиту зайво віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 13 499 103,80 грн. без підтвердження податковими накладними, за відсутності реєстрації платником податку на додану вартість - продавцем в Єдиному реєстрі податкової накладної, у якій сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 500 000 грн., чим завищено податковий кредит за жовтень 2011 року в сумі 13 499 103,80 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього у сумі 1 342 030 грн., занижено податок на додану вартість на суму 7 074 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 15.02.2012 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000082340/0, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 492 030 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 6 746 015 грн.; № 0000092340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 10 611,50 грн.

Як слідує з актів перевірок № 2935/23-2/36092536 від 02.08.2011 р., № 164/23-2/36092536 від 01.02.2012 р. та обставин встановлених судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Богдан-Спецавтотехніка», оскільки, на переконання відповідача, правочини укладені позивачем з вказаним контрагентом є нікчемним, посилаючись при цьому на інформацію отриману від ДПІ у м. Черкасах про відсутність у ТОВ «Богдан-Спецавтотехніка» реальної можливості займатись господарською діяльністю.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 19.05.2011 р. між ТОВ «Богдан-Спецавтотехніка» (Продавець) та ТОВ «Стабіліті-Експерт» (Покупець) було укладено договори щодо купівлі-продажу нежитлових будівель, комплексу нежитлових будівель, а також збірно-розбірних конструкцій складу.

Договори купівлі-продажу нежитлових будівель та комплексу нежитлових будівель було посвідчені нотаріально та зареєстровані у Державному реєстрі правочинів. Право власності на об'єкти вищезазначених договорів купівлі-продажу було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами.

Договір щодо купівлі-продажу збірно-розбірних конструкцій складів було укладено у простій письмовій формі, так як предмет правочину не відноситься до нерухомого майна та правочини із таким майном не вимагають нотаріального посвідчення. Право власності на такі об'єкти не підлягає державній реєстрації.

Зі змісту зазначених вище правочинів вбачається, що з боку TOB «Богдан- Спецавтотехніка» їх було укладено директором, Бромберг Н.І., особу якої було встановлено та дієздатність перевірено приватним нотаріусом ОСОБА_7 19.05.2011 р., про що містяться відповідні написи на примірниках договорів купівлі-продажу будівель.

Позивачем, у бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 із змінами та доповненнями, було відображено придбані основні засоби на рахунку 10 «Основні засоби», клас 1 «Необоротні активи»та відображено у відповідному фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва на 01.07.2011 р. (від 25.07.2011 р., вх. № 573).

ТОВ «Богдан-Спецавтотехніка» 19.05.2011 р. на виконання умов договорів були виписані податкові накладні № 1, № 2, № 3, які було оформлено у повній відповідності із вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На момент виписки податкових накладних, ТОВ «Богдан-Спецавтотехніка» було зареєстроване як платник податку та мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (номер свідоцтва 32147542, індивідуальний податковий номер 314238923018), яке було анульоване за ініціативою органу державної податкової служби лише 01.09.2011 р.

Податкові накладні, були надані продавцем покупцю після їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з даного реєстру.

Відповідно до абзаців 5, 6 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 198.4, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було придбано основні засоби в процесі здійснення власної господарської діяльності, передбаченої статутними документами та з метою використання у оподатковуваних податком на додану вартість операціях, а саме - надання в оренду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Богдан-Спецавтотехніка» за періоди, що перевірялись, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011 р. № 0000402340 та від 15.02.2012 р. № 0000092340, № 0000082340/0, вимоги щодо визнання протиправними та скасування останніх були обґрунтовано задоволені.

Також, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії Васильківська ОДПІ при проведені позапланової виїзної перевірки позивача з огляду на наступне.

Так, згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та те, що задоволення позову в цій частині не призводить до відновлення порушених прав платника податків, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову ТОВ «Стабіліті-Експерт» у задоволенні позову у вказаній цій частині.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по формуванню висновків, викладених в акті перевірки, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Так, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 4 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, що можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. у справі № 2а-1224/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко