Ухвала суду № 38878812, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/9991/46075/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р.

у справі № 2а-1870/2115/11

за позовом приватного підприємства фірми «Трансснаб»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року приватне підприємство фірма «Трансснаб» (далі - позивач, ППФ «Трансснаб») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2009 р. № 0000252305/0/27319 та № 0000262305/0/27321.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 27.04.2009 р. № 0000252305/0/27319 та № 0000262305/0/27321.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р. та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р.

Представники сторін в судове засідання 21.05.2014 р. не з'явились, про час та місце слухання касаційної скарги були належним чином повідомлені, справу на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в періоди з 23.03.2009 р. по 03.04.2009 р. та з 06.04.2009 р. по 08.04.2009 р., на підставі направлень від 16.03.2009 р. № 1207, від 23.03.2009 р. № 1326, посадовими особами ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна перевірка ППФ «Трансснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 13.04.2009 р. № 2858/235/14004542/23 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, в результаті чого підлягає донарахуванню податку на прибуток підприємств, на загальну суму 2 149 525 грн.; - підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 216 362 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 27.04.2009 р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000252305/0/27319, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 3 947 243 грн., з яких 2 149 525 грн. - за основним платежем та 1 797 718 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000262305/0/27231, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 324 543 грн., з яких 216 362 грн. - сума основного платежу та 108 181 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акту перевірки № 2858/235/14004542/23 від 13.04.2009 р. підставою для нарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій по правочинам укладеним ППФ «Трансснаб» зі своїм контрагентом-постачальником - ПП «Метал-Сервіс-Я», оскільки, за твердженням відповідача, договори укладені позивачем з даним контрагентом є нікчемними.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є правомірними та обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову з тих мотивів, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом - ПП «Метал-Сервіс-Я» правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Податкова накладна, згідно з підпунктом «д» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», повинна містити, крім іншого, місце розташування юридичної особи, зареєстрованою як платник податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснені першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий облік з податку на додану вартість здійснюється підприємством по факту проведення господарських операцій у певному податковому періоді.

Що стосується зобов'язання визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено з ПП «Метал-Сервіс-Я» договір № 03/09-1 від 03.09.2007 р., відповідно до умов якого продавець - ПП «Метал-Сервіс-Я» постачає, а покупець - ППФ «Трансснаб» приймає у власність лом чорного металу на загальну суму 50 000 грн. згідно видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 03/09-1 від 03.09.2007 р. продавець зобов'язується постачати товар, у попередньо обумовлені строки із покупцем. Пунктом 1.3 Договору визначено строк дії даного договору, зокрема, передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору, але в будь-якому випадку до 31.12.2007 р.

Додатковою угодою від 02.01.2008 р. між ППФ «Трансснаб» та ПП «Метал-Сервіс-Я» сторони дійшли згоди про продовження дії Договору № 03/09-1 від 03.09.2007 р. до 31.12.2008 р.

Також, між ППФ «Трансснаб» та ПП «Метал-Сервіс-Я» було укладено договір № 03/09-2 від 03.09.2007 р., відповідно до умов якого продавець - ПП «Метал-Сервіс-Я» постачає, а покупець - ППФ «Трансснаб» приймає у власність лом кольорових металів на загальну суму 70 000 грн. згідно видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 03/09-2 від 03.09.2007 р. продавець зобов'язується постачати товар, у попередньо обумовлені строки із покупцем. Пунктом 1.3 Договору визначено строк дії даного договору, так, договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору, але в будь-якому випадку до 31.12.2007 р.

Додатковою угодою від 02.01.2008 р. між сторони дійшли згоди про продовження дії Договору № 03/09-2 від 03.09.2007 р. до 31.12.2008 р.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи: - податковими накладними ПП «Метал-Сервіс-Я» за 2008 рік, виписаними ППФ «Трансснаб» щодо поставки металобрухту; - видатковими накладними та приймально-здавальними актами ПП «Метал-Сервіс-Я» за 2008 рік, складеними між ПП «Метал-Сервіс-Я» та ППФ «Трансснаб» щодо поставки металобрухту; - видатковими накладними ПП «Метал-Сервіс-Я» за 2007 рік щодо поставки ППФ «Трансснаб» металобрухту; - податковими накладними ПП «Метал-Сервіс-Я» за 2007 рік, виписаними ПП «Метал-Сервіс-Я» щодо поставки ППФ «Трансснаб» металобрухту; - податковими звітами ППФ «Трансснаб» за 2008 рік; - довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей і сертифікатами якості металобрухту; - банківськими виписками ППФ «Трансснаб» за 2008 рік щодо оплати отриманого від ПП «Метал-Сервіс-Я» металобрухту та банківськими виписками ППФ «Трансснаб» за 2006-2007 роки, які засвідчують факт виконання ППФ «Трансснаб» зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, позивачем дотримані вимоги законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат при здійсненні ним господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Метал-Сервіс-Я».

Правовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними і скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 27.04.2009 р. № 0000252305/0/27319 та № 0000262305/0/27321, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р. у справі № 2а-1870/2115/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко