Ухвала суду № 38878799, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/800/6888/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Дубенського міськрайонного центру зайнятості на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 817/3372/13-а за позовом Дубенського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення допомоги,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року Дубенський міськрайонний центр зайнятості (далі - Дубенського МЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_4 допомоги по безробіттю у розмірі 6 150, 95грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, не повідомив про те, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець. У зв'язку з виявленням факту надання недостовірної інформації службі зайнятості, позивач просить стягнути з ОСОБА_4 незаконно отриману допомогу по безробіттю

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Дубенський МЦЗ звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 04.01.2013 року звернувся до Дубенського МЦЗ як такий, що шукає роботу. В день звернення на підставі заяви останньому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, яка нараховувалась та виплачувалась у розмірі, встановленому законодавством.

У відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року, №60/62, центром зайнятості проведено взаємозвірку з державним реєстратором Дубенської міської ради, в результаті якої встановлено, що під час перебування на обліку у центрі зайнятості і отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_4 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

За результатами взаємозвірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 09.08.2013 року №51 (а.с.8), з яким відповідача ознайомлено того ж дня. Директором Дубенського МЦЗ прийнято рішення про стягнення незаконно отриманих коштів та видано відповідний наказ від 09.08.2013 року №75 (а.с.7).

20.08.2013 року ОСОБА_4 направлено лист (а.с.6) з пропозицією протягом 15 календарних днів повернути незаконно отримані кошти у сумі 8 109, 67грн. Водночас, кошти у сумі 1 958, 72грн. були нараховані Дубенським МЦЗ, проте не виплачені відповідачу, тому до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в сумі 6150,95грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності вини ОСОБА_4 у невнесенні дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) станом на день звернення відповідача до Дубенського МЦЗ.

Суди зазначили, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 року, в адміністративній справі №2а-7836/09/1770 за позовом Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, припинено підприємницьку діяльність останнього (а.с.18).

Проте, зазначене рішення Рівненського окружного адміністративного суду державним реєстратором виконано не було, а тому дана обставина не може бути перешкодою для реалізації відповідачем своїх прав і свобод, у тому числі і реалізації права на отримання коштів як особа, що в установленому порядку зареєстрована як безробітній.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно підпункту «б» пункту 3 ст. 1 цього Закону до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Положеннями ч. 17 ст. 47 цього Закону передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Згідно до ст. 51 Закону державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47 - 50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Умови виплати допомоги по безробіттю, визначені статтею 22 цього Закону, пов'язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно отримував допомогу по безробіттю, оскільки на час звернення до служби зайнятості відносився до зайнятого населення, про що не повідомив центр зайнятості всупереч ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Крім того, матеріали справи містять виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24), із якого вбачається, що у графі: Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення: відомості відсутні.

Відтак, колегія суддів звертає увагу на доведеність наявними в матеріалах справи доказами факту невиконання відповідачем як застрахованою особою, що зареєстрована як безробітна, обов'язку щодо своєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Зазначене з огляду на вимоги діючого законодавства залишено поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до підпункту 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Частиною першою ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вказане, касаційний суд позбавлений можливості з?ясувати і обґрунтувати суму, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь Дубенського МЦЗ.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дубенського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Судді:

з оригіналом згідно

помічник судді А.О. Кулеша