Ухвала суду № 38878727, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року м. Київ К/800/21007/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року

у справі № 2а-11983/12/2070

за позовом публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (далі - позивач, ПАТ «Харківміськгаз»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Харківміськгаз» звернулось у жовтні 2012 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 00001720854.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 13.09.2011 року № 716 та відповідно до плану-графіку відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 16.11.2011 року № 2172/23-1/03359552, яким зафіксовано, встановлені перевіркою, порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповнення), внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 105 048,00 гривень та порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповнення), абз.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість всього на суму 296 701,00 гривня.

На підставі зазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0001720854, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 272 500,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 136 250,00 гривень.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням позивачем подано на ім'я начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС заперечення до акту від 22.11.2011 року № 10/4730 та скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПА у Харківській області від 14.12.2011 року № 10/5125. За наслідками розгляду зазначеного заперечення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС залишено висновки акту від 16.11.2011 року № 2172/23-1/03359552 незмінними. За результатами розгляду скарги від 14.12.2011 року № 10/5125 ДПА у Харківській області винесено рішення від 21.12.2011 року № 5861/10/25-103, яким податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0001720854 визнано відкликаним та зобов'язано СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС звернутися до суду з позовом про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Листом від 18.10.2012 року № 8574/10/47-035 СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС повідомила позивача, що у зв'язку з надходженням до податкового органу ухвали суду про закриття провадження у справі за позовом СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про нарахування та стягнення з ПАТ «Харківміськгаз» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0001720854, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 408 750,00 гривень є відновленим та підлягає сплаті або оскарженню в судовому порядку.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 Закону, протягом такого звітного періоду.

Пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (п. 2 ч. 1 ст. 44 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 189, 190 ГК України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 507-XII від 03.12.1990 року, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до пп. 16 п. 1 Положення «Про Національну комісію регулювання електроенергетики України», затвердженого Указом Президента України від 14.03.1995 року № 213/95 (діючого на момент виникнення зазначених правовідносин) Комісія відповідно до покладених на неї завдань формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію, газ, нафту та нафтопродукти, тарифів на їх транспортування, зберігання, постачання та розподіл, а також транспортування турбопроводами інших речовин.

Відповідно до п. 1.4. Постанови НКРЕ України «Про затвердження Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток» від 22.01.2009 року № 35 (далі - Постанова НКРЕ) ціни, розраховані відповідно до цього Порядку, повинні забезпечувати суб'єктам господарювання, що здійснюють видобуток природного газу: покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва на планований період; отримання прибутку, достатнього для забезпечення виконання інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій), окремо по кожному родовищу з видобутку природного газу на планований період; сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України.

Положеннями п. 3.1 Постанови НКРЕ рішення щодо установлення цін на природний газ приймається НКРЕ на відкритих засіданнях у порядку, визначеному Регламентом Комісії, які проводяться після розгляду наданих суб'єктом господарювання документів та аналізу результатів його фінансово-господарської діяльності відповідним підрозділом НКРЕ, шляхом всебічного та повного з'ясування позицій всіх зацікавлених учасників відкритих засідань. Рішення НКРЕ про установлення цін на природний газ оформлюється постановою.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим органом під час перевірки було досліджено взаємовідносини між ПАТ «Харківміськгаз» та ТОВ «Укренергохолдінг» в частині придбання природного газу у грудні 2010 року у кількості 5000,0 тис. м. куб. на загальну суму 13 123 200,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 2 187 200,00 гривень відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 49/10 від 30.11.2010 року.

Разом з тим судами встановлено, що цей період був охоплений позаплановою виїзною перевіркою ПАТ «Харківміськгаз» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-грудень 2010 року (акт № 895/47-0/03359552 від 01.04.2011 року), у якому зазначено, що виробником природного газу, реалізованого ТОВ «Укренергохолдінг» для ПАТ «Харківмвськгаз» у грудні 2010 року було ПрАТ «Природні ресурси», відпускна ціна газу становить 1362,50 гривні за тис. м. куб без податку на додану вартість, що є звичайною ціною природного газу, як це зазначено у названому акті.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, фактично ПАТ «Харківміськгаз» до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість з вартості газу, що отриманий від ТОВ «Укренергохолдінг» в обсязі 5000,0 тис. м. куб. ціна придбання якого склала 2187,20 гривень за тис. м. куб. без податку на додану вартість.

Відповідно до Постанови НКРЕ «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання» від 30.11.2010 року № 1590 було встановлено граничний рівень ціни для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на рівні 2187,20 гривень за 1000 м. куб. (без ПДВ, цільової надбавки, тарифів на транспортування та постачання природного газу).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ціна придбаного позивачем у ТОВ «Укренергохолдінг» газу може вважатися звичайною, оскільки ПАТ «Харківміськгаз» є ліцензіатом з постачання природного газу за регульованим тарифом, то граничною ціною на природний газ для останнього є ціна встановлена в зазначеній вище постанові.

Крім того, судами попередніх інстанцій при дослідженні довідки № 103/23-0/34628235 від 04.03.2011 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Укренергохолдінг» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПАТ «Харківміськгаз» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року встановлено, що сума податку на додану вартість визначена у податкових накладних включена контрагентом позивача (ТОВ «Укренергохолдінг») до податкового зобов'язання відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, таким чином, перевіркою ТОВ «Укренергохолдінг» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з платником податків.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність здійснення господарської операції підтверджується, наявними у матеріалах справи та дослідженими судами первинними документами, податковими накладними, актом приймання-передачі природного газу, договором купівлі-продажу та додатковою угодою до договору купівлі-продажу природного газу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій вірно дана оцінка обставинам справи, що ПАТ «Харківміськгаз» не мало на меті створення умов для ухилення його контрагентів від сплати податків, оскільки усі суми податкових зобов'язань, які виникли у позивача з ТОВ «Укренергохолдінг» відображені у податковому обліку, ціна придбаного природного газу у розмірі 2187,20 гривень за 1000 м. куб. може вважатися звичайною у даних правовідносинах, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та правомірно скасоване.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі № 2а-11983/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно