Ухвала суду № 38878669, 02.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К-29685/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року

у справі № 2-а-42698/09/2070

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЛД»

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне виробничо-комерційне підприємство «ЛД» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000131800/0 від 13 серпня 2009 року, № 0000131800/1 від 14 жовтня 2009 року та рішення № 17599/10/25-012 від 14 жовтня 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000131800/0 від 13 серпня 2009 року, № 0000131800/1 від 14 жовтня 2009 року. Скасовано рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 17599/10/25-012 від 14 жовтня 2009 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПВКП «ЛД», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова провела документальну невиїзну перевірку взаємовідносин ПВКП «ЛД» з ПП «Візит-Сервіс» за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 4608/18/22709259 від 03 серпня 2009 року.

За висновками акта перевірки (з урахуванням внесених ДПІ у Московському районі м. Харкова згідно листа від 29 вересня 2009 року № 17090/10/18-007 змін, якими деякі підрозділи акту доповнено та викладено у новій редакції), позивачем були порушені: вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 4668,34 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4668,34 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2006 року - 201,08 грн., за вересень 2006 року - 339,59 грн., за жовтень 2006 року - 96,67 грн., за листопад 2006 року - 798,83 грн., за грудень 2006 року - 110,80 грн., за лютий 2007 року - 735,93 грн., за березень 2007 року - 293,22 грн., за листопада 2007 року - 508,92 грн., за грудень 2007 року - 499,75 грн., за січень 2008 року - 424,47 грн., за лютий 2008 року - 659,08 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості товарно-матеріальних цінностей (меблеву фурнітуру), придбану у ПП «Візит-Сервіс» на підставі договору № 17-ПР від 03 січня 2008 року, з огляду на те, що: одним із постачальників ПП «Візит-Сервіс» було ТОВ «ПБК «Вертикаль», яке згідно акту ДПІ у Московському районі м. Харкова від 08 жовтня 2008 року № 4729/23-32948799 за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів не мало трудових ресурсів та необхідних фондів для виконання укладених угод, що свідчить про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Візит-Сервіс» та ТОВ «ПБК «Вертикаль». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що оспорюваний договір, укладений між позивачем та ПП «Візит-Сервіс», носить фіктивний характер і не спричиняє реального настання наслідків, а тому є нікчемним у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України.

13 серпня 2009 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки (з урахуванням внесених доповнень) прийняла податкове повідомлення-рішення №0000131800/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПВКП «ЛД» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 7002,50 грн., у тому числі: 4668,30 грн. - за основним платежем, 2334,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПІ у Московському районі м. Харкова скаргу позивача було залишено без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131800/1 від 14 жовтня 2009 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, з урахуванням того, що в подальшому придбані у ПП «Візит-Сервіс» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, використані у виробництві та реалізовані іншим суб'єктам господарювання, а також зважаючи на те, що несплата податку продавцем, або іншою особою у ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, із фактичною поставкою товарів (робіт, послуг), у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ПП «Візит-Сервіс» товарно-матеріальних цінностей (меблевої фурнітури) на підставі договору № 17-ПР від 03 січня 2008 року мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку (т.1 арк. справи 55-82, т.3 арк. справи 33-47), довідкою ПП «Візит-Сервіс» (т.2 арк. справи 84), з урахуванням того, що в подальшому придбані у вказаного контрагента товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, використані у виробництві та реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується картками рахунка № 201, попередніми калькуляціями, видатковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля (т.2 арк. справи 5-240), а також зважаючи на те, що видами діяльності, які здійснює позивач є: виробництво інших меблів, роздрібна торгівля меблями, оптова торгівля меблями, покриттям для підлоги та неелектричними побутовими приладами, виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень і рішення та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харкова залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна