Ухвала суду № 38878661, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К-24315/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Бойка Є.Г.,

представника відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

у справі №13/594

за позовом Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000144020/0 від 28 березня 2008 року, №0000144020/1 від 11 червня 2008 року, № 0000144020/2 від 27 серпня 2008 року, №0000144020/3 від 05 листопада 2008 року (в редакції доповнення до позовної заяви від 12 листопада 2008 року за вих. № 1025/1-08ц).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000144020/0 від 28 березня 2008 року, № 0000144020/1 від 11 червня 2008 року, № 0000144020/2 від 27 серпня 2008 року, № 0000144020/3 від 05 листопада 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2009 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2009 року.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП її правонаступником - Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування ВП, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 522653 від 07 травня 2013 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела планову виїзну перевірку ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 17 березня 2008 року № 154/40-20/24364528.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 278906,00 грн., та за 2007 рік на суму 316,00 грн. (у тому числі по періодах: за 1 квартал 2009 року - 277579,00 грн., за 2 квартал 2006 року - 896,00 грн., за 3 квартал 2006 року - 431,00 грн., за 4 квартал 2007 року) та завищено податок на прибуток за 2 квартал 2006 року на 276858,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що товариством невірно визначено балансову вартість запасів на кінець звітного періоду - 1 квартал 2006 року (за даними платника - 2769759,00 грн., за даними перевірки - 3877192,00 грн.), що призвело до заниження валового доходу за 1 квартал 2006 року в розмірі 1107433,00 грн. Також, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат у періоді, який перевірявся, вартість оплачених ним послуг із прибирання льоду та снігу,вивезення сміття, а також послуг озеленення прилеглої території, оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю товариства.

28 березня 2008 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000144020/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 141976,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 2364,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 139612,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000144020/1 від 11 червня 2008 року, № 0000144020/2 від 27 серпня 2008 року, №0000144020/3 від 05 листопада 2008 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток податковий орган зобов'язаний був рахувати не лише заниження, а й завищення об'єкта оподаткування, яке мало місце та було встановлене в процесі проведення перевірки, з урахуванням того, що за 1 півріччя 2006 року сума залишків запасів на кінець періоду була відкоригована товариством. Також, суд виходив з того, що умовами договорів оренди, укладених позивачем (орендарем) з ВАТ «Кияни» (орендодавцем), згідно яких ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» орендує приміщення для здійснення господарської діяльності, передбачено здійснення орендарем платежів за сервісне обслуговування, яке, крім іншого, включає послуги із прибирання льоду та снігу, вивезення сміття, а також послуги озеленення прилеглої території.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач до початку перевірки мав можливість подати уточнюючий розрахунок та відкоригувати не враховані ним витрати, проте не скористався таким правом. Також, суд виходив з того, що позивач не надав документів, які б підтверджували необхідність здійснення витрат на оплату послуг з прибирання льоду та снігу, вивезення сміття і озеленення прилеглої території, а також їх зв'язок з господарською діяльністю товариства.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, умовами договорів оренди № 101/1-11 від 10 серпня 2005 року, № 172/1 від 07 квітня 2006 року та № 212/2 від 22 вересня 2006 року, згідно яких ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» орендує у ВАТ «Кияни» приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 9, передбачено здійснення орендарем платежів за сервісне обслуговування, яке, крім іншого, включає послуги із прибирання льоду та снігу, вивезення сміття, а також послуги озеленення прилеглої території (підпункти 2.1.3 пунктів 2.1 статей 2 договорів та підпункти 3.4.10, 3.4.11, 3.4.14 пунктів 3.4 статей 3 договорів).

Згідно з пунктом 2.3.2 акту перевірки фактичним місцезнаходженням ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» є адреса: м. Київ, пр-т Московський, 9.

З огляду на те, що приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 9, було орендоване позивачем з метою здійснення господарської діяльності, а умовами договорів оренди вказаного приміщення передбачений обов'язок орендаря здійснювати платежі за сервісне обслуговування, яке, крім іншого, включає послуги із прибирання льоду та снігу, вивезення сміття, а також послуги озеленення прилеглої території, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість таких послуг.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

За приписами абзацу 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Крім іншого, у відповідності до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при визначенні податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток податковий орган не врахував завищення об'єкта оподаткування, яке мало місце та було встановлене в процесі проведення перевірки.

Крім іншого, на 22 аркуші акту перевірки було встановлено, що за 1 півріччя 2006 року сума залишків запасів на кінець періоду була відкоригована товариством. Вказані обставини знайшли своє підтвердження й у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2006 року (т.1 арк. справи 143-147).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заниження балансової вартості запасів на кінець звітного періоду - 1 кварталу 2006 року з урахуванням невключення платником податку до складу валових витрат усіх понесених ним витрат за вказаний податковий період не призвело до заниження об'єкта оподаткування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна