Ухвала суду № 38878650, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К-23679/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми «Кібела»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

у справі №2-а-605/08/2070

за позовом Приватної фірми «Кібела»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватна фірма «Кібела» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2007 року № 0000360849/0, від 19 липня 2007 року № 0000360849/1 та від 28 вересня 2007 року № 0000360849/2 (в редакції уточнення позовних вимог від 21 серпня 2009 року за вих. № 9/К-09).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 15 травня 2007 року № 0000360849/0, від 19 липня 2007 року № 0000360849/1 та від 28 вересня 2007 року № 0000360849/2, згідно яких ПФ «Кібела» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 13443252,31 грн. (за основним платежем - 9602323,08 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3840929,23 грн.). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПФ «Кібела» суму сплачених судових витрат в розмірі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в позову відмовлено у повному обсязі.

В касаційній скарзі ПФ «Кібела», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року.

У запереченнях на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанціє є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові її правонаступником - СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела виїзну позапланову перевірку ПФ «Кібела» з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2007 року, за результатами якої був складений акт від 03 травня 2007 року № 1179/49-0/30035446.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, абзацу 5 пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПФ «Кібела» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 774371,00 грн. за січень 2007 року та занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 9602323,08 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: ПФ «Кібела» неправомірно включила до складу податкового кредиту січня 2007 року податок на додану вартість у сумі 4129029,35 грн. за податковою накладною № 2/11 від 30 червня 2006 року, отриманою від ТОВ «TARGET», оскільки зазначена податкова накладна була включення підприємством до податкового кредиту червня 2006 року, про що свідчить акт перевірки Харківської ОДПІ від 10 січня 2007 року №6/23-30035446; ПФ «Кібела» неправомірно включила до складу податкового кредиту січня 2007 року податок на додану вартість у сумі 1666666,67 грн. по податковій накладній № 19/2 від 31 січня 2007 року, отриманій від ТОВ «Фірма «Тагіт» (комітента) за договором комісії №707 від 01 січня 2006 року, оскільки на дату перевірки підприємством не надано доказів сплати податку на додану вартість грошовими коштами; ПФ «Кібела» неправомірно включила до складу податкового кредиту січня 2007 року та відобразила у рядку 12.2 (колонка Б) декларації з податку на додану вартість податкові векселі у кількості 200 штук, видані у грудні 2006 року з терміном погашення у січня 2006 року, на загальну суму податку на додану вартість 4611577,06 грн., оскільки сплати грошовими коштами або заліком сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість зобов'язань по таких податкових векселях, термін сплати по яких виникає до закінчення терміну подачі декларації, здійснена не була.

15 травня 2007 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000360849/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПФ «Кібела» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 13443252,31 грн., у тому числі: 9602323,08 грн. - за основним платежем, 3840929,23 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2007 року №0000360849/1 та від 28 вересня 2007 року № 0000360849/2 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: подвійного включення податку на додану вартість за податковою накладною № 2/11 від 30 червня 2006 року не відбулось у зв'язку з технічними негараздами у комп'ютерній програмі позивача, з огляду на що вказана податкова накладна не була відображена в електронному Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних; позивач правомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість за податковою накладною № 19/2 від 31 січня 2007 року, оскільки розрахунки за договором комісії №707 від 01 січня 2006 року були здійснені у вексельній формі; на момент поставки кожний податковий вексель був оформлений та авальований на суму податку на додану вартість, яка не перевищувала суму бюджетного відшкодування, підтверджену податковим органом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що: факт повторного включення позивачем податку на додану вартість за податковою накладною № 2/11 від 30 червня 2006 року підтверджений актом перевірки Харківської ОДПІ від 10 січня 2007 року №6/23-30035446, у додатку до якого вказано, що податкові накладні перевірялись суцільним порядком, з урахуванням того, що за наслідками цією перевірки податковим органом був направлений запит до ТОВ «TARGET» щодо правомірності формування на підставі такої податкової накладної податкового кредиту червня 2006 року, а також обґрунтованості бюджетного відшкодування; векселі (крім податкових) не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту; позивач не скористався передбаченим законодавцем способом погашення податкових векселів, оскільки від ПФ «Кібела» не надходило платіжних документів на сплату сум податку на додану вартість за виданими податковими векселями та не надавалось жодних письмових заяв про те, що у якості погашення виданих податкових векселів він обрав метод заліку наявного у нього підтвердженого податковим органом бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що на дату видачі спірних векселів підтвердженою у позивача була сума бюджетного відшкодування у розмірі 1301026,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Харківською ОДПІ була проведена планова документальна перевірка ПФ «Кібела» з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, результати якої оформлені актом від 10 січня 2007 року №6/23-30035446, в пункті 2.10 якого вказано, що з метою визначення правильності нарахування податкового кредиту за червень 2006 року перевіряючими були досліджені суцільним порядком усі податкові накладні, які брали участь у формуванні податкового кредиту, до яких, зокрема, входила і податкова накладна № 2/11 від 30 червня 2006 року (т.1 арк. справи 94-114).

Про врахування цієї податкової накладної та підтвердження її сум у складі податкового кредиту червня 2006 року свідчить також запит Харківської ОДПІ, скерований до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, про проведення зустрічної перевірки постачальника ПФ «Кібела» - видавця податкової накладної № 2/11 від 30 червня 2006 року (ТОВ «TARGET») з метою вирішення питання щодо обґрунтування відшкодування податку на додану вартість (т.1 арк. справи 232-240).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2007 року податку на додану вартість за податковою накладною № 2/11 від 30 червня 2006 року.

Частиною 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не було надано доказів сплати податку на додану вартість грошовими коштами при розрахунку з його контрагентом - ТОВ «Фірма «Тагіт» за договором комісії №707 від 01 січня 2006 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2007 року податку на додану вартість за податковою накладною № 19/2 від 31 січня 2007 року.

Абзацом 1 пункту 1.16 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Згідно абзацу 1 пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Відповідно до абзацу 4 пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Згідно абзацу 7 пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

З наведеної норми Закону випливає, що обов'язковими умовами для виникнення у платника податку на додану вартість права включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний період, в якому відбулась його поставка органу митного контролю, і таким чином, погашати податковий вексель, є наявність у такого платника на дату поставки податкового векселя підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює, або більша, ніж сума зобов'язань по такому векселю.

При цьому, саме по собі відображення платником у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, в якому відбулась поставка податкового векселя органу митного контролю, зобов'язань за векселем у складі податкових зобов'язань, не є підтвердженням погашення зобов'язань за податковим векселем у такий спосіб.

За змістом цієї норми, підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування є необхідним для кожного податкового векселя, а тому платник податку має право погасити лише частину поставлених податкових векселів у відповідному звітному періоді, загальна сума яких не перевищувала підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування на час їх поставки.

Так, на виконання пункту 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість» постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104 був затверджений Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, відповідно до абзацу 5 пункту 19 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, від ПФ «Кібела» не надходило платіжних документів на сплату сум податку на додану вартість за виданими податковими векселями та не надавалось жодних письмових заяв про те, що у якості погашення виданих податкових векселів він обрав метод заліку наявного у нього підтвердженого податковим органом бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що на дату видачі спірних векселів підтвердженою у позивача була сума бюджетного відшкодування у розмірі 1301026,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2007 року податку на додану вартість за податковими векселями у кількості 200 штук, виданими у грудні 2006 року з терміном погашення у січня 2006 року, на загальну суму податку на додану вартість 4611577,06 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПФ «Кібела» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватної фірми «Кібела» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна