Рішення № 38878031, 22.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р. Справа № 911/987/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України, м. Київ

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп», Київська обл., м. Боярка

про стягнення 12 107,12 грн.,

за участю представників:

прокуратури - не з'явилися;

позивача 1 - не з'явилися;

позивача 2 - Войталюк А.А., довіреність № 820 від 18.03.2014 року;

відповідача - Зініна Н.М., довіреність 14-01/6 від 14.010.2014 року;

Науменко Т.П. довыреність №25-04/9 від 25.04.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2014 року Хмельницький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» (відповідач) про стягнення 12 107,12 грн. боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати природного газу спожитого в лютому 2014 року за договором № 39 про відшкодування вартості природного газу та послуг з його транспортування, спожитого в процесі надання послуг з харчування від 01.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.04.2013 року.

Крім того, з метою забезпечення позову, прокурор просить суд накласти арешт на майно відповідача, в межах суми позову.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Прокурором не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист прав позивача 1 та позивача 2, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивачів. Окрім того, прокурором не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога прокурора про забезпечення позову не підлягає задоволенню, у зв'язку із припиненням зобов'язання, на забезпечення якого прокурором заявлено заяву про вжиття заходів забезпечення позову, що підтверджується платіжним дорученням № 1360 від 02.04.2014 року.

10.04.2014 року через канцелярію суду відповідач надав письмові пояснення на позовну заяву від 10.04.2014 року № 10-04/2, в яких просив суд у позовних вимогах відмовити. В обґрунтування заявленої вимоги відповідач посилається на умови підпункту 3.2.1. Договору від 01.06.2013 року № 39 про відшкодування вартості природного газу та послуг з його транспортування, спожитого в процесі надання послуг з харчування згідно якого відповідач зобов'язується протягом п'яти банківських днів після отримання від позивача 2 рахунків, оплачувати отримані послуги. Відповідач твердить, що рахунок від 27.02.2014 року № 000000000080 на суму 12 107,12 грн. на відшкодування вартості природного газу та послуг з його транспортування за лютий 2014 року отримав наручно лише 27.03.2014 року, оскільки поштою позивач вказаний рахунок направив відповідачу помилково на неналежну адресу. Таким чином, строк оплати вказаного рахунку настав лише 02.04.2014 року, тобто після порушення провадження у справі. Відповідач належним чином виконав зазначений обов'язок та 02.04.2014 року платіжним дорученням № 1360 перерахував на рахунок позивача 2 грошові кошти в розмірі 12 107,12 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 24.04.2014 року.

24.04.2014 року через канцелярію суду позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 13,93 грн. 3% річних, 266,35 грн. інфляційних витрат та 30,18 грн. пені, а загалом з урахуванням основного боргу 12 417,58 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2014 року.

14.05.2014 року через канцелярію суду відповідач надав письмові пояснення на позовну заяву від 14.05.2014року№ 14-05/2, в яких просив суд у задоволенні позовних вимогах відмовити.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.05.2014 року.

Представники прокуратури та позивача 1 в судове засідання 22.05.2014 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників прокуратури та позивача 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників прокуратури та позивача 1, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача 2 та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 року між позивачем 2 (сторона 1) та відповідачем (сторона 2) був укладений договір № 39 про відшкодування вартості природного газу та послуг з його транспортування, спожитого в процесі надання послуг з харчування.

Відповідно до п. 1.1. договору сторона 2 згідно з показниками лічильників або за даними щомісячних актів обстеження, підписаних сторонами (в довільній формі) виходячи з вартості встановлених газозабезпечуючим підприємтсвом тарифів споживання природного газу для кожної військової частини, відшкодовує вартість природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/13/12 від 30.05.2013 року, про закупівлю послуг громадського харчування.

Відповідно до п. 2.2. договору щомісячно, до 27 числа, сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру (додаток до договору), який складений на підставі акту виконаних робіт (додаток до договору) та податкову накладну, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Згідно п. 3.2.1. договору сторона 2 зобов'язується своєчасно, протягом 5 банківських днів, оплачувати отримані від сторони 1 рахунки за природний газ та його транспортування.

Відповідно до п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди від 05.02.2014 року) договір діє з 01.06.2013 року по 15.03.2014 року.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань за договором від 01.06.2013 року № 39 про відшкодування вартості природного газу та послуг з його транспортування, спожитого в процесі надання послуг з харчування, у зв'язку з чим відповідно до твердження прокурора за відповідачем рахувалася заборгованість за лютий 2014 року за природний газ в розмірі 12 107,12 грн.

Судом встановлено, що відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» сплачено суму заборгованості за вартість природного газу та послуг з його транспортування у лютому 2014 року, яка є предметом розгляду в даній справі, в повному обсязі, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 02.04.2014 року № 1360, тобто сума заборгованості по відшкодуванню вартості природного газу та послуг з його транспортування за лютий 2014 року за Договором від 01.06.2013 року № 39 про відшкодування вартості природного газу та послуг з його транспортування, спожитого в процесі надання послуг з харчування, яка є предметом розгляду у даній справі, відповідачем погашена.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

За таких обставин, відповідно до пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України, провадження у справі № 911/987/14 в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Прокурором також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 13,93 грн. 3% річних, 266,35 грн. інфляційних витрат та 30,18 грн. пені, за порушення термінів відшкодування вартості спожитого природного газу.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4.4. договору встановлено, що за порушення термінів відшкодування вартості природного газу та його транспортування сторона 2 сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день невідшкодування.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого прокурором розрахунку вбачається, що пеня, 3% річних та інфляційні витрати нараховані ним за період з 19.03.2014 року по 01.04.2014 року за рахунком-фактури № 000000000080 від 27.02.2014 року на суму заборгованості в розмірі 12 107,12 грн.

Згідно п. 3.2.1. договору сторона 2 зобов'язується своєчасно, протягом 5 банківських днів, оплачувати отримані від сторони 1 рахунки за природний газ та його транспортування.

Таким чином, сторони у договорі встановили, що строк виконання відповідачем з оплати спожитого природного газу починається з моменту отримання відповідачем рахунку-фактури, а тому прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня після спливу вказаного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» знаходиться за адресою: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця 50-річчя Жовтня, будинок 63, офіс 21».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.09 року № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві рахунку-фактури № 000000000080 від 27.02.2014 року є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

В якості доказу відправлення відповідачу рахунку-фактури № 000000000080 від 27.02.2014 року суду надано опис вкладення в поштовий конверт з якого вбачається, що поштова кореспонденція була направлена за адресою відповідача « 08154, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 63, оф. 21» та фіскальний чек УДППЗ «Укрпошта» № 7597 від 03.03.2014 року з якого не вбачається, що дана поштова кореспонденція була направлена за адресою відповідача, яка зазначена в описі вкладення в поштовий конверт, оскільки в ньому зазначено в графі «Куди»: « 04119, м. Київ».

Отже, прокурором та позивачами не надано суду доказу надсилання рахунку-фактури № 000000000080 від 27.02.2014 року відповідачу у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, на підставі зазначеного позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

У разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. (п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року).

Оскільки, позивачі не звільнені від сплати судового збору, його розмір - 45,68 грн., визначений із суми позовних вимог, в частині яких було відмовлено, покладається пропорційно на Міністерство Оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 12 107,12 грн.

В іншій частині в позову відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) в доход державного бюджету України 22 (двадцять дві) грн. 84 коп. судового збору.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (29006, м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1, код 07928461) в доход державного бюджету України 22 (двадцять дві) грн. 84 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 26.05.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак