Постанова № 38877374, 21.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа№ 927/187/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - ОСОБА_2, від відповідача - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 року

у справі №927/187/14 (суддя Кушнір І.В.)

за позовом фізичної особи -підприємця

ОСОБА_3, м. Чернігів,

до публічного акціонерного товариства

«Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла», м. Чернігів,

про стягнення 70478,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року ФОП ОСОБА_3 (далі - позивач) подав до господарського суду Чернігівської області позов до ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» (далі - відповідач) про стягнення 70478,90 грн., а саме: 61000,00 грн. основного боргу, 4594,27 грн. пені та 4884,63 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача боргу згідно договору №1 про перевезення вантажів від 12.02.2012 року.

20.03.2014 року позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до 70246,40 грн., а саме 61000,00 грн. основного боргу, 4375,05 грн. пені, 4871,35 грн. 3% річних (а.с. 154). Вказана заява судом прийнята.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 року у справі №927/187/14 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» на користь ФОП ОСОБА_3 61000,00 грн. основного боргу, 4375,05 грн. пені, 4871,35 грн. 3% річних, 3570,00 грн. відшкодування витрат за оплату послуг адвоката та 1827,00 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно укладеного договору у вказаній останнім сумі, а також про правомірність та правильність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 року у справі №927/187/14 та прийняти нове рішення, яким в позивних вимогах відмовити. В поданій апеляційній скарзі відповідач в повному обсязі визнає суму боргу, однак не погоджується з нарахуванням пені.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року у справі №927/187/14 апеляційну скаргу ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 року у справі №927/187/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 21.05.2014 року.

В судовому засіданні 21.05.2014 року представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити в силі. В судове засідання 21.05.2014 року представники відповідача не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.02.2012 року між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» (замовник) був укладений договір №1 про перевезення вантажів (далі - договір, а.с. 9-11), згідно з п. 1.1. якого виконавець відповідно до даного договору зобов'язується надавати замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення за згодою замовника для виконання перевезень третіх осіб (перевізників), та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також: надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги.

Відповідно до п. 2.2.1., п. 2.1.5. договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів відповідно до умов п. 1.1. цього договору та згідно із замовленням, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити вартість наданих послуг.

За умовами п. п. 3.1.-3.2. договору вартість послуг визначається в замовленні та в подальшому зазначається в акті наданих послуг. Підставою для проведення розрахунків по даному договору є підписаний сторонами акт наданих послуг, рахунок та оригінал товаротранспортної накладної (СМК) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг протягом 1 (одного) банківського дня з моменту його пред'явлення виконавцем або у такий саме термін письмово повідомити виконавця про свої заперечення. замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 2-3 (двох-трьох) банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Вартість наданих послуг визначена в п. 3.5. договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За період з лютого 2012 року по травень 2013 року позивачем надані відповідачу послуги з на загальну суму 663770,54 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 15-25, 32-69).

Відповідно до п. 3.4. договору замовник здійснює оплату за договором у безготівковій та готівковою формою на рахунок виконавця або за наявністю у виконавця приходно-касового ордеру, згідно формули 50/50 (50% передоплата та 50% згідно п. 3.2. договору).

Відповідач за надані послуги з перевезення розрахувався частково в сумі 592770,54 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 14, 70-118).

Також, згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 13.11.2013 року заборгованість відповідача становила 71000,00 грн.

Згідно банківських виписок від 15.11.2013 року та від 06.12.2013 року відповідачем було сплачено 5000,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно, тобто 10000,00 грн. Отже, боргу відповідача перед позивачем становить 61000,00,00 грн.

04.02.2014 року позивач направив відповідачу претензія №1 про сплату 70470,41 грн. заборгованості та штрафних санкцій за договором №1 від 12.02.2012 року (а.с. 119), факт направлення якої підтверджено квитанцією №1473 від 04.02.2014 року та відповідним описом вкладення (а.с. 126).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім послуги повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 61000,00,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.7. договору погоджено, що за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує пеню в розмірі, що дорівнює подвійному розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 4594,27 грн. за період з 12.02.2013 року по 18.11.2013 року та 3% річних у сумі 4884,63 грн. за період з 28.02.2012 року по 08.02.2014 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 3750,00 грн., пов'язані з розглядом даної справи.

На підтвердження вказаних вимог позивачем подано суду: договір про надання правової допомоги адвокатом від 28.01.2014 року (а.с. 137), свідоцтво №13 про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.04.1994 року (а.с. 148), витяг з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 149), видаткові касові ордери від 28.01.2014 року №1 на суму 2000,00 грн. (а.с. 138), від 26.02.2014 року №2 на суму 980,00 грн. (а.с. 139), розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги адвокатом (а.с. 140).

Також, позивачем подано суду видатковий касовий ордер від 19.03.2014 року №2 на суму 590,00 грн. (а.с. 165), розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 19.03.2014 року за договором про надання правової допомоги адвокатом (а.с. 164).

Загальна сума витрат на правову допомогу за договором про надання правової допомоги адвокатом від 28.01.2014 року складає 3570,00 грн.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» вказано, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

З огляду на те, що представником позивача підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, колегія суддів визначає правову природу зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, а тому стягнення судом першої інстанції 3750,00 грн. витрат за оплату послуг адвоката є обґрунтованим.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 року у справі №927/187/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 року у справі №927/187/14 залишити без змін.

3. Справу №927/187/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз